Постійно зростаючі потреби населення в продукції бджільництва вимагають систематичного проведення робіт, спрямованих на раціональне використання і поліпшення медоносної бази. Наукові розробки дослідних установ нашої країни та передовий досвід колгоспів і радгоспів використовуються з високою ефективністю в різних зонах розведення бджіл. Характерна особливість впроваджуваних заходів полягає в тому, що медоносні рослини мають комплексне використання. їх вирощують як продовольчі, кормові, лісові, декоративні та інші культури. Це дає змогу продуктивніше використовувати землю і одержувати з кожного гектара більше рослинної продукції, в тому числі й нектару.

Визначення запасів меду провадять на основі обліку всіх площ медоносних рослин та угідь, де вони не займають суцільного масиву. Запас меду можна обчислити в зоні льоту бджіл окремої пасіки (площа в радіусі 2 км становить близько 1250 га) або на території землекористування одного господарства. Тепер завдяки кочівлям пасік можна використовувати нектарні ресурси далеко від стаціонарних точків. Розширюються міжгосподарські перевезення пасік, оскільки в умовах спеціалізації і концентрації посівні площі певних медоносів зосереджують в окремих колгоспах і радгоспах. Для раціонального розміщення пасік з метою ефективного використання медоносної бази і запилення сільськогосподарських культур потрібний облік медового запасу в межах всього району. Розрахунки роблять на основі даних про зайняті площі та норми медопродуктивності рослин, кг/га:

Абрикос звичайний	40
Аґрус	70
Акація біла	500
Акація жовта	125
Алтея лікарська	400
Бархат амурський	280
Буркун білий	300
Буркун лікарський	200
Валеріана лікарська	260
Верба біла	100
Верба козяча	150
Верес звичайний	200
Вика волохата	170
Вишня	35
Волошка лучна	130
Гарбуз звичайний	40
Гірчиця біла	120
Гісоп лікарський	200
Гледичія колюча	250
Гречка посівна	90
Груша	20
Диня	30
Еспарцет закавказький	400
Еспарцет посівний	120
Живокіст шорсткий	160
Змієголовник молдавський	215
Кавун	20
Клен гостролистий	200
Клен татарський	300
Конюшина біла	120
Конюшина гібридна	140
Конюшина посівна	120
Коріандр посівний	100
Крушина ламка	120
Липа серцевидна	600
Липа широколиста	800
Лох вузьколистий	200
Люцерна посівна	130
Лядвенець рогатий	45
Малина садова	70
М'ята перцева	300
Огірки	30
Огірочник лікарський	300
Плакун верболистий	300
Ріпак озимий	80
Синяк звичайний	350
Слива	20
Смородина чорна	70
Сніжноягідник	400
Собача кропива	260
Софора японська	300
Соняшник	40
Суріпиця	30
Фацелія пижмолиста	300
Хаменерій вузьколистий	200
Цикорій	100
Чебрець звичайний	140
Черешня	40
Чистець однорічний	100
Шавлія кільчаста	400
Шавлія мускатна	500
Яблуня	25

На основі даних біологічного запасу, який визначають як добуток від множення медопродуктивності 1 га посіву на площу, обчислюють ту його частину, яку можуть зібрати бджоли в певних умовах їхньої льотної роботи. При достатньому насиченні місцевості бджолиними сім'ями прийнято, що фактичне використання нектарних ресурсів становить 30—50 % виділеного рослинами нектару (табл. 27).

Таблиця 27.

Визначення запасів меду на території господарства

(на пасіці утримується 260 бджолиних сімей, на присадибних ділянках — 140)

Медоносні рослини та угіддя	Площа, га	Медопро- дуктивність, кг/га	Запас меду, ц
Медоносні рослини та угіддя	Площа, га	Медопро- дуктивність, кг/га	біологічний	викорис- товуваний бджолами (50%)
Плодовий сад	110	25	27,5	13,75
Озимий ріпак	35	80	28,0	14,0
Еспарцет посівний	90	120	108,0	54,0
Гречка посівна	210	90	189,0	94,5
Люцерна посівна	80	120	96,0	48,0
Соняшник звичайний	320	40	128,0	64,0
Гарбузи	60	30	18,0	9,0
Фацелія пижмолиста:
чистий посів	5	300	15	7,5
в сумішці з горохом	105	35	36,75	18,38
Біла акація (в захисних насадженнях)	23	600	138,0	69,0
Присадибні ділянки	145	15	21,75	10,8
Лісосмуги	62	20	12,4	6,2
Трав'янисті та деревні рослини на луках	70	25	17,5	8,75
Пасовища	40	6	2,4	1,2
Всього у господарстві			837,8	418,9
Додаткові ресурси нектару:
буркун білий	18	350	63,0	31,5
фацелія на зелене добриво в міжряддях саду	35	120	42,0	21,0
синяк (на невикористовуваних землях)	8	400	32,0	16,0
Лісові рослини (за межами господарства в зоні кочових точків)	520	15	78,0	39,0
Запас після поліпшення медоносної бази			1052,8	526,4

Використання нектарних ресурсів пов'язане із строками цвітіння медоносів та розміщенням пасік (мал. 99). Тому величина медозборів з різних рослин змінюється протягом сезону і дає змогу в одні періоди лише поповнити щоденні витрати на живлення, в інші — накопичити запаси меду і мати товарну продукцію.

Мал. 99. Схема розміщення пасік на медозборі.

Прогнозування строків і величини медозбору допомагає спланувати розміщення пасік біля посівів і насаджень нектароносів та забезпечити вчасне перевезення їх. Очікуваний запас меду в середньому на один день цвітіння визначають за допомогою відповідних розрахунків (табл. 28).

Таблиця 28.

Розрахунки очікуваного медозбору з основних медоносів та угідь

Медоносні рослини та угіддя	Строки цвітіння	Трива- лість цвітіння, днів	Площа, га	Кіль- кість бджо- линих сімей на медо- зборі	Запас меду, використовуваний бджолами
Медоносні рослини та угіддя	Строки цвітіння	Трива- лість цвітіння, днів	Площа, га	Кіль- кість бджо- линих сімей на медо- зборі	всього, ц	за 1 день цвітіння, кг	за 1 день на 1 сім'ю, кг
Лісові медоноси (на кочових точках)	05.04—25.05	50	520	220	39	78	0,36
Плодовий сад	28.04—14.05	16	110	200	13,7	86	0,43
Озимий ріпак	02.05—22.05	20	35	110	14	70	0,63
Біла акація	26.05—06.06	11	23	330	69	627	1,90
Еспарцет	04.06—28.06	24	90	260	54	225	0,81
Гречка	25.06—20.07	26	210	36	94,5	363	1,30
Люцерна	10.07—31.07	21	80	230	48,0	229	1,0
Фацелія в сівозміні	12.06—03.07	21	110	260	25,9	123	0,49
Буркун білий	1.07—27.07	26	18	160	31,5	121	0,76
Соняшник	5.07—02.08	28	320	280	64	229	0,82

У весняний період медоноси лісів і плодових насаджень забезпечують поповнення кормових запасів у вуликах. Цвітіння ріпака, потім еспарцету, білої акації, гречки та інших рослин, з яких бджоли приносять за день понад 0,4 кг корму, необхідного для живлення їх, створює продуктивний взяток. Для встановлення строків медозбору потрібні дані про початок цвітіння основних рослин. Між крайніми датами знаходяться середні строки початку медозбору (табл. 29).

Таблиця 29.

Строки початку цвітіння найбільш поширених медоносних рослин

(за даними Української сільськогосподарської академії)

Рослини	Дата початку цвітіння
Рослини	середня багаторічна	найраніша	найпізніша
Ліщина звичайна	26.03	06.03	09.04
Клен сріблястий	29.03	23.03	16.04
Медунка	09.04	29.03	26.04
Ряст	10.04	01.04	24.04
Верба козяча	10.04	30.03	25.04
Пшінка весняна	18.04	04.04	29.04
Клен гостролистий	23.04	17.04	07.05
Верба біла	24.04	08.04	07.05
Абрикоса	26.04	10.04	08.05
Черешня	27.04	15.04	08.05
Аґрус	29.04	14.04	15.05
Терен	29.04	16.04	13.05
Кульбаба лікарська	30.04	21.04	14.05
Вишня звичайна	01.05	17.04	13.05
Слива садова	03.05	17.04	15.05
Клен польовий	03.05	20.04	13.05
Груша звичайна	03.05	21.04	15.05
Ріпак озимий	06.05	26.04	20.05
Дуб (рання форма)	07.05	27.04	25.05
Клен-явір	08.05	28.04	19.05
Гіркокаштан звичайний	10.05	01.05	21.05
Жовта акація	11.05	30.04	26.05
Жимолость татарська	13.05	05.05	28.05
Барбарис звичайний	18.05	07.05	01.06
Клен татарський	20.05	07.05	04.06
Біла акація	28.05	16.05	14.06
Малина садова	30.05	16.05	11.06
Бархат амурський	31.05	18.05	16.06
Еспарцет виколистий	02.06	18.05	16.06
Конюшина біла	04.06	18.05	13.06
Шипшина	04.06	23.05	19.06
Гледичія колюча	05.06	24.05	17.06
Льох вузьколистий	06.06	20.05	19.06
Гірчиця польова	06.06	24.05	15.06
Сніжноягідник білий	06.06	25.05	24.06
Аморфа кущова	08.06	22.05	20.06
Люцерна посівна	09.06	25.05	21.06
Синяк звичайний	09.06	28.05	18.06
Буркун білий	13.06	03.06	29.06
Липа широколиста	16.06	02.06	30.06
Енотера дворічна	16.06	04.06	26.06
Дивина	23.06	15.06	10.07
Липа серцевидна	25.06	08.06	08.07
Шавлія кільчаста	27.06	14.06	06.07
Цикорій дикий	30.06	18.06	14.07
Сільфія пронизанолиста	06.07	25.06	14.07
Соняшник звичайний	11.07	28.06	21.07
Софора японська	28.07	15.07	15.08

Величина медозбору залежить від кормової бази та кількості бджолиних сімей. Значне насичення території бджолами зменшує середній збір меду кожною сім'єю. Відповідність запасів меду кормової бази розмірам пасік легко встановити за допомогою контрольної сім'ї. Багаті запаси меду сприяють зростанню її маси за день на 2—6 кг і більше.

Один або кілька медоносів, з яких бджоли збирають найбільшу кількість продукції, визначають тип медозбору. З них надходить в основному товарний мед. Наприклад, у степових районах України переважає збір меду з білої акації, соняшнику, буркуну, люцерни, а в Криму — ще й з шавлії та лаванди.

В Лісостепу та деяких районах Полісся основні медоноси — гречка, еспарцет, біла акація. Від них і походить назва типу медозбору.

Поліпшення медоносної бази.

В умовах планового соціалістичного господарювання є широкі можливості збагачення нектару внаслідок різного роду сільськогосподарських та інших робіт на земельних угіддях. Заходами поліпшення медоносної бази охоплено землі колгоспів, радгоспів, Держлісфонду, захисні та декоративні насадження. Основні з цих заходів такі.

Розширення посівних площ цінних продовольчих культур із застосуванням передових технологій спрямоване на збільшення валового збору основної продукції і дає бджільництву додаткові ресурси нектару. Так, кожні 100 га гречки в господарстві створюють головний медозбір для 300 бджолиних сімей з виходом товарного меду близько 25 кг від кожної. В колгоспах південних областей України посівні площі соняшнику розширені до 1000 га і більше, що створює запас використовуваного бджолами нектару (50 % біологічного) не менш як по 200 ц в одному господарстві.

Вирощування високопродуктивних медоносних кормових культур дає змогу поєднати виробництво кормів для тваринництва та збільшення запасів нектару для пасік. Для цього вигідно використовувати: а) буркун білий, для якого характерні високі медоносність і врожайність зеленої маси та насіння, посухостійкість, солевитривалість. Сіють його під покрив ярих культур, а врожай і медозбір мають на другий рік; б) озимий ріпак і перко — найбільш ранні культури зеленого конвеєра, з яких бджоли навесні збирають нектар і пилок; в) еспарцет, червону конюшину, люцерну посівну та інші бобові багаторічні культури, які використовуються як високоякісний корм для тварин і водночас є добрим джерелом медозбору; г) сільфію пронизанолисту, живокіст шорсткий — нові багаторічні кормово-медоносні культури з високою врожайністю зеленої маси, які щорічно можуть давати підтримуючий медозбір.

Норми висіву насіння цих та інших медоносних рослин (кг/га) подаються нижче:

Алтея лікарська	8—10
Амі зубна	5—7
Буркун білий	13—16
Вайда фарбувальна	5—7
Валеріана лікарська	5—6
Вика посівна	130
Вовчуг польовий	8—10
Гірчиця біла:
в чистих посівах	12—16
у сумішках	4—5
Гісоп лікарський	8—10
Гречка звичайна:
при рядковому способі сівби	80—100
при широкорядному способі сівби	50—70
Еспарцет виколистий	60
Живокіст шорсткий	6—7
Змієголовник молдавський	5—7
Конюшина біла	6—8
Конюшина біло-рожева:
в чистих посівах	10—12
у сумішках	3—4
Ріпак ярий	12—16
Серадела посівна	20—30
Сільфія пронизанолиста	3—5
Синюха голуба	8—10
Синяк звичайний	3—4
Соняшник звичайний:
в чистих посівах	9—12
у сумішках	4—6
Фацелія пижмолиста:
при рядковому способі сівби	8—10
при широкорядному способі сівби	6
в сумішках	2—З
Конюшина червона	14
Коріандр посівний	12—16
Кормові боби	200
Котяча м'ята справжня	2—4
Лаванда колоскова	5—6
Люцерна посівна:
в чистих посівах	12—15
при широкорядному способі сівби	5—6
Лядвенець рогатий:
в чистих посівах	10—12
у сумішках	6
Мальва кучерява:
в чистих посівах	4—5
у сумішках	2—2,5
Маралячий корінь	8—15
Огірочник лікарський	30
Редька олійна	8—10
Резеда запашна	3—4
Ріпак озимий:
при рядковому способі сівби	18
при широкорядному способі сівби	8—12
Цикорій	4
Чина посівна	170—250
Шавлія лікарська	4—6
Чебрець звичайний	4—6

Розширення посівів нектарокормових сумішок забезпечує тваринництво різними видами кормів, а бджіл — додатковим медозбором. З впровадженням таких посівів медоносні рослини поширюються на додаткові площі без відведення під них окремих земельних ділянок і збільшують в цілому вихід продукції на одиницю площі. Добре зарекомендували себе сумісні посіви таких медоносних і кормових культур:

а) соняшник з кукурудзою на зелений корм і силос вирощують за звичайною агротехнікою, цвітіння і медозбір припадає на серпень — вересень;

б) буркун білий однорічний з кукурудзою дає поліпшений корм за рахунок підвищення вмісту протеїну, а також створює запас меду по 25—30 кг при додаткових витратах насіння 2—3 кг на 1 га;

в) фацелія з люпином кормовим за прийнятою технологією вирощування основної культури з висівом 2—2,5 кг/га насіння медоносу створює додатковий запас меду на люпиновому полі по 40—50 кг/га;

г) фацелія з виковівсяною сумішкою поліпшує якість травостою і створює додатковий запас меду близько 50 кг при висіванні 2—3 кг медоносної культури на 1 га;

д) гірчиця біла з горохом, виковівсяною і гороховівсяною сумішками, вирощувані на зелений корм, сіно та зерно, створюють медовий запас ЗО кг/га при висіванні 4—5 кг/га насіння на 1 га додатково до норми висіву основних культур.

Вирощування високопродуктивних медоносів у сумішці з продовольчими культурами спрямоване на збільшення запасів нектару без відведення додаткових площ. Випробувані й рекомендовані для впровадження такі варіанти сумішок:

а) фацелія з горохом, вирощуваним на зерно, як додатковий медоносний масив, що знижує ураженість гороховою зернівкою та поліпшує якість травостою при нормі висіву насіння 2 кг/га;

б) гірчиця біла з горохом має таке ж значення при нормі висіву 3—4 кг/га;

в) фацелія з гречкою, що крім збільшення нектарозапасу посівної площі є додатковим резервом збирання насіння медоносу. Так, при висіванні 2 кг/га врожайність його становить 1 ц/га.

Поукісні та пожнивні посіви медоносів також поліпшують умови медозбору. Для них найбільш придатна гречка, яку висівають після весняного або ранньолітнього збирання кормових культур, насінників ріпака озимого, ранніх колосових. Вона дає задовільний урожай основної продукції та медовий запас 40—70 кг на 1 га. За нею висівають соняшник з горохом або кукурудзою та редьку олійну — на корм тваринам і як медонос, а також гірчицю білу з горохом. Пожнивні та поукісні посіви цих медоносів особливо важливі, оскільки забезпечують бджолині сім'ї кормом наприкінці сезону, що сприяє добрій підготовці їх до зимівлі.

Вирощування медоносних культур у міжряддях саду як сидерального добрива поряд з поліпшенням кормової бази для бджіл є важливим заходом підвищення родючості грунту.

За період цвітіння медоносів до приорювання зеленої маси бджоли збирають додаткову кількість нектару й пилку. Сидерально-медоносні культури висівають наприкінці червня та в першій половині липня через одне міжряддя саду, а приорюють пізно восени. На 1 га витрачають по б—8 кг насіння фацелії, 12—16 — гірчиці, 60 — гречки і близько 150 кг люпину. Медопродуктивність сидеральних культур 40—70 кг/га. Нектар цих рослин сприяє розмноженню корисних диких комах, які знищують шкідників плодових культур.

Впровадження високонектароносних сортів сільськогосподарських культур — це такий резерв збільшення медозбору, який не потребує ні виділення додаткових посівних площ, ні матеріальних витрат. За даними спеціальних досліджень, різниця за медовою продуктивністю між сортами окремих культур досить велика. Так, між сортами гречки вона становить 37—224 кг, люцерни посівної — 102—346, бавовнику—25—129, соняшнику — 21,9—39,6, коріандру — 44—129, конюшини червоної — 70—155 кг. Тому заміна посівів на плантаціях гречки новими високоврожайними і більш нектароносними сортами, такими як Аеліта, Аврора, Вікторія, у 1,5—2 рази збільшує запас меду гречаного поля. Відповідна зміна сортів інших культур на великих площах в областях і республіках зумовить збільшення виходу меду.

Висівання медоносів на непридатних землях (схилах балок, горбів, круч), де потрібно впроваджувати протиерозійні заходи, перетворює зайняті площі на багате джерело нектару й пилку для бджіл. Бажано висівати буркун білий та буркун лікарський, які забезпечують медозбір на другий рік протягом червня — серпня (сіють пізно восени або ранньою весною при витраті насіння 7—12 кг/га); синяк звичайний, який може рости на бідних грунтах, добре виділяє нектар в посушливих умовах, цвіте на другий рік протягом червня — липня (норма висіву 3—4 кг/га); шавлію кільчасту, як невибагливу багаторічну рослину з високою медоносністю, що забезпечує добрий взяток для бджіл; сумішки з чебрецю звичайного — 1—2 кг, шавлії лікарської — 2—3, вовчуга польового — 3— 4 та буркуну — 4—5 кг на 1 га. Насіння цих рослин дрібне, зберігає схожість протягом багатьох років. Його висівають вручну у мерзлоталий грунт.

На Придеснянській дослідній станції боротьби з ерозією грунтів (Чернігівська область) розроблено метод окультурювання хаменерію вузьколистого на піщаних непридатних площах. Через 3—4 роки після висіву насіння чи висаджування кореневищ створюються суцільні зарості, що добре закріплюють грунт і мають багаті запаси нектару.

Використання у полезахисних, придорожних, протиерозійних та озеленювальних насадженнях дерев і кущів, що добре нектароносять, сприяє значному поліпшенню медоносної бази бджільництва. У різних природно-кліматичних зонах медопродуктивність багаторічних насаджень збільшують висаджуванням кленів польового, гостролистого і татарського, липи серцевидної, широколистої і пухнастої, білої акації, жимолості, гледичії, софори, кизилу, аморфи, верби, смородини золотистої, сніжноягідника, айланта, кизильника, амурського пробкового дерева, лоха вузьколистого та ін.

Підсівання на луках і пасовищах кормово-медоносних рослин підвищує врожайність і нектаропродуктивність угідь. З цією метою використовують конюшину білу, гібридну й лучну, люцерну хмелевидну та інші культури. їхнє насіння висівають при поверхневому або докорінному поліпшенні, що підвищує медозбір у червні — липні перед скошуванням трав до 2—3, іноді 4—5 кг за день на бджолину сім'ю. Загальна медопродуктивність луків зростає від 10—13 до 25, а іноді й до 64 кг/га. Позитивно впливає на врожайність і нектаровиділення лучних трав підживлення мінеральними добривами — аміачною селітрою по 0,75—1,5 ц/га, суперфосфатом — 2— 2,5 та калійною сіллю — по 1—1,5 ц/га.

Висівання медоносних культур добірним насінням підвищує їхню нектаропродуктивність, загальний розвиток і врожайність. Наприклад, рослини фацелії, які виросли з крупного насіння, виділяли цукру в нектарі на 31,6 % більше, ніж рослини із звичайного насіння. Урожайність і запас нектару підвищується завдяки висіванню гібридного насіння гречки, овочевих та інших культур, одержаного при перехресному запиленні бджолами.

Внесення мінеральних добрив під медоносні сільськогосподарські культури в полях сівозміни підвищує врожай основної продукції і виділення нектару квітками. На основі узагальнення даних Науково-дослідним інститутом бджільництва установлено, що виділення нектару рослинами збільшується від внесення азоту на 18 %, фосфору — 55, калію — 50, фосфору і калію — 99, від внесення азоту, фосфору і калію — на 64 % . Рекультивація земель під медоносні дерева та кущі після добування корисних копалин не тільки дає змогу закласти зелені насадження, а й збільшує ресурси нектару. В таких насадженнях використовують білу акацію, лох вузьколистий, клени, терен, глід, шипшину, жовту акацію, тамарикс, скумпію., гледичію, в'яз та ін.

Відновлення в лісах цінних медоносних порід дерев і кущів становить великий резерв розвитку бджільництва на перспективу. Додаткові 3—5 дерев липи у зрілому віці підвищують медопродуктивність 1 га лісу на 10 кг. Якби цього вдалося досягти на всій площі лісів України, то при використанні бджолами навіть 1/4 приросту запасів нектару можна було б додатково утримувати 250 тисяч бджолиних сімей.

Описані заходи спрямовані на збільшення запасів нектару в різних зонах бджільництва, що сприяє збільшенню медозборів та створює сприятливе екологічне середовище для розмноження корисних комах.

Бджільництво

Ви дивились сторінку - Використання і поліпшення медоносної бази

Наступна сторінка - Запилення сільськогосподарських культур

Попередня сторінка - Медоноси різнотрав'я

Повернутися до початку сторінки Використання і поліпшення медоносної бази



Підручник пасічника Література по бджільництву
	X. Н. АБРИКОСОВ. Кандидат сельскохозяйственных наук. ТЕХНИКА АМЕРИКАНСКОГО ПЧЕЛОВОДСТВА В книге дана характеристика американского пчеловодства, кратко описана кормовая база, конструкция улья, комплекс методов получения высоких медосборов, опыт США в разрешении вопроса о роении пчёл. ОГИЗ - Сельхозгиз, Москва. 1946 г.

	В.А.Нестерводський Організація пасік і догляд за бджолами У книзі розглядаються питання кормової бази бджіл, найкращі системи вуликів, догляд за бджолами весною та літом, осінні роботи на пасіці, зимівля бджіл, хвороби та шкідники бджіл і боротьба з ними, организация пасеки. Видавництво "Урожай". 1966 год.

	Рената Франк Чудо-МЕД - вкусний лікар Ви узнаєте: Про склад меду і його значення для обміну речовин; Про застосування в здоровому харчуванні; Про профілактичну і терапевтичну дію меду. Багаточисельні поради по використанню меду допоможуть справитися з хворобами, збалансувати свій раціон і потоваришувати з цим чудовим подарунком природи! Переклад з німецького. Харків. 2007 год.

	Е. БЕРТРАН ВУЛИКИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПАСІЧНИКА Видання, переглянуте по дванадцятому французькому виданню, під редакцією В.С.РАЙНОВСЬКОГО. З 83 малюнками. З додатком таблиць конструкторських креслень вуликів, рецептів приготовлення медових вин, горілки і уксусу та листів до Бертрана Маргарити Меркадьє. Видавництво „МЫСЛЬ". ЛЕНІНГРАД. 1928 рік.

	КОРЖ В.Н. Здоров'я нам бджола дарує Книга присвячена опису натуральних (нативних) продуктів бджільництва, а також їх цілющих і лікувальних властивостей. У книзі представлені практичні рекомендації по використанню та правильному зберіганню бджолопродуктів, народні рецепти для підсилення організму, профілактиці та лікування найбільш розповсюджених недугів. Всі рекомендації та народні рецепти слід використовувати тільки після узгодження з лікуючим лікарем. 2-е вид. — X.: Віровець А.П. «Апостроф», 2012 рік.

	Священник Олександр Лазебний. БДЖОЛИНА АПТЕКА: Все про медолікування і бджоловжалення Бог створив бджолу для блага людини, і ця чудова комаха вже багато тисяч років щедро дарить людям чудові продукти - мед, воск, маточне молочко, прополіс. На сторінках цієї книги ви знайдете рецепти лікування продуктами бджільництва, а також науково пояснені описи бджоловжалень - методики лікування за допомогою укусів бджіл. Самі тяжкі захворювання відступають завдяки цим чарівним засобам. За благословінням преосвященнійшого Владимира єпіскопа Почаївського.

	Кузьміна К. А. Лікування бджолиним медом і отрутою. Книга в доступній формі розповідає про хімічний склад продуктів медоносної бджоли і їх дію на організм людини, про застосування їх з лікувальною метою в народній і науковій медицині. Описано методи лікування медом і продуктами бджільництва - бджолиною отрутою, пергою, маточним молочком, а також бджолиним воском і прополісом. У книзі представлені способи визначення достовірності меду, його застосування в косметології, протипоказання до застосування меду, інструкція із застосування бджоловжалення.

	Ковальов А.М., Таранов Г.Ф., Нуждін А.С. та ін. Підручник пасічника. Вид. 4-е. Книга може служити посібником при підготовці бджолярів на курсах, а також практичним посібником для зоотехніків, агрономів та інших спеціалістів сільського господарства. Багато корисного в ній знайдуть і бджолярі-любителі. Книга призначається як підручник для підготовки бджолярів у сільських професійно-технічних училищах. У книзі міститься 12 таблиць, 8 кольорових таблиць і 119 малюнків. Вид. 4-е. М., «Колос», 1970 рік.

	Ковальов А.М., Таранов Г.Ф., Нуждін А.С. та ін. Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп. Призначений для підготовки масових кадрів бджолярів в системі професійно технічної освіти. Висвітлюються: біологія бджолиної сім'ї і селекція бджіл; кормова база бджільництва і запилення с.-г. культур; бджолиний інвентар і пасічні споруди; розведення і утримання бджіл; хвороби бджіл, їх профілактика і боротьба з ними; зберігання і переробка продуктів бджільництва, економіка і організація бджолярського господарства. Вид. 5-е, перероб. и доп. М., «Колос», 1973 рік.

	Коміссар О.Д. Зимівля медоносних бджіл при високій температурі Зимівля - найвідповідальніший період в житті бджолиної сім'ї, про який ми знаємо дуже мало. За твердженням автора цієї книги практично всі наші сформовані уявлення про життя бджіл в зимовий період помилкові або потребують перегляд. Автор пропонує нові оригінальні високотемпературні способи зимівлі нуклеусів і відводків, що дозволяють при мінімальних витратах корму зберігати взимку бджіл і отримувати навесні інтенсивне їх розвиток. Київ: НПП "Лабораторія біотехнологій", Інститут зоології АН України, 1994 рік.

	Малаю А. Інтенсифікація виробництва меду

	Раціональне двухматкове бджільництво.

	Черкасова А.И. и др. Бджільництво

	Черкасова А.И. Календар пасічника

	Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво

	В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли

	В.П.Цебро. День за днем на пасіці

	В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі