Бджільництво

О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987

Промислова технологія виробництва маток і пакетних бджіл

Нарощуванню кількості бджіл, починаючи з ранньої весни, сприяє природний пилково-нектарний взяток, а осіменінню бджолиних маток — тепла погода і велика кількість сонячних днів. Тому матковивідні господарства розміщують у південних республіках країни — Середньої Азії, Закавказзя, у Молдавській PCP і Українській PCP, а бджолорозплідницькі— у передгірних районах Кавказу й Карпат.

Промислове виведення маток.

Для впровадження у виробництво районованих порід бджіл велике значення мають матковивідні господарства і племінні пасіки. Виведених маток надсилають лише в місцевості, де ця порода районована. Крім матковивідних господарств, як уже зазначалося, у бджолорозплідниках, бджолокомплексах, бджолопідприємствах і на бджолофермах виділяють окремі пасіки, на яких виводять племінних бджолиних маток районованих порід (мал. 62). Ці пасіки укомплектовують вихідним матеріалом для виведення маток, створюють потрібну матеріально-технічну базу (заготовляють нуклеусні вулики, будки, в яких прищеплюють личинки на маточне виховання, материнські вулики на 30 рамок прийнятої на пасіці системи, прищепні рамки, шаблони, шпателі, ізолятори для маток з метою одержання личинок певного віку), вживають заходів щодо поширення й поліпшення кормової бази в радіусі польоту бджіл — насадження пилконосних кущів і дерев, підсівання нектароносів.

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Мал. 62. Матковивідна пасіка Кагарлицького бджолопідприємства.

Залежно від доведеного господарствам плану виробництва плідних і неплідних бджолиних маток розраховують і потребу в бджолиних сім'ях для матковивідної пасіки. Передові бджолорозплідники Української PCP виводять по 1500 плідних маток на 100 бджолиних сімей.

Потребу в маткомісцях визначають, виходячи з досягнень передових господарств. Це в середньому 5 плідних маток з одного нуклеуса на рамку розміром 1/4 вуликової рамки. Нуклеусні вулики розміщують на окремих точках групами по 30—50 шт. Неплідних маток для осіменіння в нуклеусних вуликах постачає центральна матковивідна племінна пасіка даного господарства або бджолоферми.

Для масового виготовлення воскових мисочок використовують станочки з електродвигунами. Станочки мають по 5 важелів з шаблонами на кінцях. Обертаючись по колу, важіль опускає шаблон спочатку у воду, потім у розтоплений на електроплитці віск і нарешті в порожню посудину, де мисочки відстають від шаблонів. Продуктивність такого шаблону — до 1000 мисочок протягом 1 год. Мисочки зберігають у закритій посудині, щоб у на них не потрапляв пил.

Прищеплення личинок провадять у спеціально призначених для цього кімнатах або в будках. В останніх стіни обклеюють папером, щоб не було щілин. У приміщенні і будці необхідно підтримувати підвищену температуру (20 °С) і вологість (80—85 % ). Підготовчі роботи при промисловому виробництві маток виконують заздалегідь: готують приміщення, маточні мисочки, клинці або патрони і прикріплюють до них мисочки, виготовляють прищепні рамки, кліточки та ізолятори для маток. При промисловому виведенні маток застосовують спосіб виведення їх з перенесенням личинок, і часто подвійним. Вдень прищеплення залишається перенести личинки, встановити клинці або патрони в рамки і рознести останні по сім'ях-виховательках.

З племінного ядра пасіки вибирають сильну, високопродуктивну сім'ю певної породи і лінії. Відповідність її вимогам перевіряють візуально за кольором бджіл, зокрема другого і третього кільця на черевці, за печаткою меду.

Для одержання яєць або личинок певного віку використовують спеціальні ізолятори (мал. 63). В ізолятор ставлять один з найкращих стільників без розплоду, очищаючи його пилососом і збризнувши водою або рідким цукровим сиропом. На стільник садять матку, а ізолятор ставлять всередину гнізда між рамками з розплодом. Відкладені яйця, а потім і личинок використовують за призначенням.

Мал. 63. Ізолятори для маток.

У бджолорозплідниках використовують вулики, в яких бджоли постійно закладають маточники. Вулики роблять на 30 рамок звичайного розміру 435x300 мм. Посередині вулика вставляють секції роздільної решітки розміром 100x150 мм. У вулик переселяють 3 бджолині сім'ї. Перед цим їхні вулики ставлять поруч під час виставляння навесні сімей із зимівників. Середню сім'ю зменшують до 8 стільників, а потім всі 3 пересаджують у підготовлений вулик, кожну у своє відділення. Для одержання маточників з середньої сім'ї забирають матку, стільники з відкритим розплодом і яйцями, а їй на виховання дають яйця або личинки з племінної сім'ї. Запечатані маточники відбирають і використовують за призначенням, а сім'ї дають нові яйця чи личинки на маточне виховання. В цій сім'ї треба постійно підтримувати кількість молодих бджіл-виховательок. Для цього стільники без розплоду періодично замінюють на стільники з розплодом на виході.

У відібрану, відповідно підготовлену й утеплену бджолину сім'ю-виховательку дають личинки на маточне виховання в спеціальних рамках. На другий день встановлюють кількість прийнятих сім'єю личинок. Якщо прийнято менш ніж 70 % , то рамку забирають, а замість неї ставлять нову з яйцями чи личинками, не старшими ніж дводенного віку.

У Мукачівському бджолорадгоспі виконують роботи з виведення бджолиних маток за календарним планом, наведеним у табл. 21.

Таблиця 21.

Календарний план робіт з виведення маток сім'ями-виховательками
(за В.П.Пилипенком)

Закладені і запечатані бджолами маточники оцінюють для одержання нормально розвинених,великих, повноцінних маток. Всі маточники викривлені, тонкі, надто короткі вибраковують. Бонітування і вибраковування маточників провадять відразу після запечатування їх бджолами. Якщо залишиться небагато повноцінних маточників, то їх із двох сімей збирають в одну, а другій дають нові личинки чи яйця на маточне виховання.

Через три-чотири дні після запечатування маточники розселяють по маточних кліточках або вміщують на дозрівання в рамку-інкубатор, кожний в окреме відділення.

Рамка-інкубатор складається з планок, в яких через кожні 50 мм до половини зроблено вирізи. Складені навхрест планки утворюють відділення для маточників. У цих відділеннях протягом 1—2 діб перебуватимуть і матки, які вийдуть з маточників. З одного боку рамки прибивають дротяну сітку, а з протилежного роблять пази для кришок з фанери для кожного ряду маточних кліточок. Маток пересаджують у кліточки Титова, заповнюючи кормове відділення медом або канді, і роздають по нуклеусах.

Для одержання чистопородних бджолиних сімей чи сімей з певною комбінацією спадкових ознак на пасіці слід роботу організувати так, щоб бджолині матки спаровувались з трутнями відповідних сімей. «Батьківські» сім'ї готують заздалегідь, бо трутень стає статевозрілим на тиждень пізніше, ніж матка. Для цього вибирають бджолині сім'ї селекційної лінії чи кількох ліній. Це також запобігає виродженню бджіл внаслідок спорідненого розведення.

При виведенні маток рано навесні «батьківські» сім'ї підгодовують, ставлять всередину гнізда стільники з трутневим розплодом, скорочують гніздо, зменшують вентиляцію. За таких умов у бджіл проявляється інстинкт природного роїння, а матка відкладає незапліднені яйця.

Бджоли приймають більше личинок і краще вигодовують їх під час медозбору. Якщо взятку немає, сім'ї підгодовують цукровим сиропом з домішкою раніше заготовленого пилку або перги. Сироп розливають у годівниці. Більш придатні годівниці, навішені зовні на стінки вуликів. Використовуючи їх, зручніше наливати в годівницю сироп і контролювати його вибирання бджолами.

Для дозрівання лялечок у запечатаних маточниках використовують інкубатори для виведення з яєць курчат. В інкубатори вставляють арматуру, на яку за плечики підвішують прищепні рамки від сімей-виховательок. Це дає змогу використати сім'ї-виховательки для вигодовування додаткової партії маточників. Електроенергію необхідно подавати безперервно протягом періоду знаходження маточників в інкубаторі. В інкубаторах підтримують температуру на рівні 34—35 °С і відносну вологість 80—85 %. Камери провітрюють за допомогою електровентиляторів.

У нуклеусні вулики підсаджують маток для спаровування їх з трутнями. Існує багато конструкцій нуклеусів. Виготовляють їх відповідно до розмірів звичайних вуликових рамок, що використовуються на пасіці,— на 1/2, 1/4 звичайної рамки, а іноді і на 1/8. У нуклеусах буває від однієї до чотирьох рамок.

При промисловому виведенні маток нуклеусні вулики на 1/4 вуликової рамки роблять одно-, дво- або чотиримісними (мал 64). У нуклеусне відділення входить 1—4 стільники. У товстій дошці-перегородці влаштовують годівницю й напувалку у вигляді круглих отворів діаметром 25 мм або довгастих — 50 мм. До годівниць і напувалок просвердлюють і розширюють отвори для проходження бджіл. Зверху отвори годівниць і напувалок закривають закрутками, виготовленими з фанери або тонких дощок. Поверх нуклеусів накладають утеплення. До льотків навішують прилітні дощечки з бортиками, щоб вітер не здував бджіл і маток і щоб бджоли не переходили з одного відділення в інше. Одне відділення від другого відгороджують фанерною перегородкою, кінці якої заходять у пази стінок корпусу, завдяки чому вона легко виймається.

Мал. 64. Вулик нуклеусний на чотири відділення.

У корпусі багатокорпусного вулика використовують і 4 одномісні нуклеуси на один стільник розміром 1/4 зменшеної рамки. Поверх цього стільника планкою з проходом для бджіл з одного торцевого боку відгороджують кормове відділення 500 мм заввишки. Бічні стінки такого нуклеуса скляні. У кормове відділення вкладають смужку стільника з медом розміром 150х50 мм. Після витрачання меду бджолами стільник замінюють на медовий. В такому нуклеусі зручно розподіляти бджіл при заселенні, контролювати потребу в кормі і давати його, стежити за спаровуванням матки. Розставлені по кутах корпусу над гніздом сім'ї бджоли нуклеуса використовують тепло основної сім'ї. Це дає змогу протягом сезону запліднити 2—3 матки у кожному нуклеусі.

Нуклеуси на звичайну і зменшену рамки багатокорпусного вулика формують так само, як і відводки. У нуклеус переносять 1—2 стільники з розплодом на виході, з одного боку його ставлять медоперговий стільник, а з протилежного — стільник, в який наливають 0,5 л води. В основній сім'ї знаходять матку і разом з рамкою переставляють у переносний ящик, щоб вона не потрапила в нуклеус. Потім відбирають стільники, на яких є багато молодих бджіл, що недавно вийшли з комірок, і струшують їх з 3—4 стільників у відділення нуклеуса. Нуклеусу дають матку в кліточці. Якщо в материнську сім'ю злітається багато бджіл, то з цієї сім'ї їх струшують і в наступний день.

Інститутом бджільництва встановлено, що найбільш продуктивним щодо осіменіння маток є чотиримісний нуклеус з рамками розміром 1 /4 звичайної вуликової рамки. В таких вуликах нуклеусні сімейки обігрівають одна одну, в них легко об'єднувати бджіл з двох нуклеусів. З одного маткомісця можна мати 4—5 плідних маток.

Маломірні нуклеусні вулики заселюють бджолами з розплодом і без нього. Щоб заселити з розплодом 4 нуклеусні рамки, їх вставляють у звичайну гніздову, відгорнувши перед цим на верхню планку плечики цих рамок. Підготовлену рамку ставлять заздалегідь у гніздо бджолиної сім'ї. Матка відкладає яйця в стільник кожної нуклеусної рамки. Коли в них уже буде запечатаний розплід на виході з нього бджіл, формують нуклеуси, ставлячи 1—2 рамки з розплодом у центр нуклеусного відділення вулика і дають бджіл в такій кількості, щоб вони повністю покривали всі стільники (мал. 65). Бджіл для нуклеусів відбирають від основних сімей пасіки.

Мал. 65. Гніздо нуклеусного вулика.

При формуванні нуклеусів без розплоду бджіл для них відбирають із сімей сусідньої пасіки або бджолами заселюють безстільникові ящики-пакети, даючи їм цукровий сироп або кормове тісто і витримуючи в зимівнику протягом 1—2 діб. Витриманих у зимівнику бджіл за допомогою черпака, обшитого тканиною, переселяють у нуклеуси.

Для рамок нуклеуса відбирають стільники, в яких виводилось кілька поколінь бджіл (колір їх жовтий). Стільники розрізають відповідно до внутрішніх розмірів рамки. До брусків і планок рамки стільник прикріплюють розтопленим воском.

Загальна площа 4 стільників нуклеуса така сама, як і площа стільника звичайної рамки, на якій буває 300 г бджіл. Отже, у нуклеусі при заселенні має бути менш ніж 300 г бджіл. У заселених нуклеусах з розплодом останній поповнюватиме бджіл при осіменінні другої матки. Безрозплідні нуклеуси необхідно періодично підсилювати молодими бджолами та залишати в них на 1—2 доби запліднених маток для відкладання яєць.

У внутрішній перегородці нуклеусів є по два відділення на кожен з них. В один з них щодня наливають цукровий сироп, а в другий — воду. Заготовляють рамки із запечатаним медом для нуклеусів, після чого замінюють в них порожній стільник на стільник з медом.

Зрілі маточники і неплідних маток підсаджують у нуклеуси за допомогою кліточок. У кліточках кормове відділення заповнюють пастою, а отвір з протилежного боку заклеюють шматочком свіжої вощини. Бджоли розривають вощину і випускають матку. Неплідні матки швидше спаровуються за умови насичення пасічного точка трутнями. Тому на точку ставлять 5—6 батьківських сімей потрібної лінії матки. Стежать за тим, щоб забезпечити першу партію маток статевозрілими трутнями.

Догляд за нуклеусами полягає в контролюванні споживання і поповненні запасів корму. Кращим кормом для бджіл нуклеуса є мед і невелика кількість перги або пилку. Стежать також за початком відкладання маткою яєць, що свідчить про її спаровування з трутнями. Часто матку залишають у нуклеусі на 2—3 доби, щоб вона відклала яйця, з яких вийдуть бджоли для його підсилення. Підсилюють нуклеуси лише молодими нельотними бджолами. Для цього бджіл струшують з рамок в роївню або решето, підсівають, щоб злетіли льотні бджоли, а молодих бджіл збризкують рідким цукровим сиропом і черпаком насипають у нуклеуси.

З племінною метою застосовують також інструментальне осіменіння маток спермою відібраних трутнів за допомогою спеціально для цього виготовленого станка. Застосовують і дворазове штучне осіменіння маток, щоразу спермою двох трутнів. Таке осіменіння дає змогу виводити нові лінії і породи бджіл.

Бджолиних маток, які не запліднились протягом 10 днів, вибраковують, а нуклеусам підсаджують нових маток. Одержаних плідних маток оцінюють за екстер'єром та відкладанням яєць. Доцільніше це зробити відразу на бджолорозпліднику, ніж утримувати таких маток в сім'ї, яка в такому разі не може наростити потрібної сили і не повністю використає можливий медозбір.

Пропускну спроможність нуклеусів можна збільшити з 4 до 5—6 плідних маток протягом пасічного сезону більш раннім початком виведення їх, формуванням нуклеусів з розплодом, своєчасним (не пізніш як на другий — третій день) відбором з нуклеусів запліднених маток, насиченням нуклеусного точка трутнями. Останнє особливо важливе при захворюванні бджіл на вароатоз.

Пересильні кліточки для маток заготовляють завчасно (купують, виробляють у господарстві). Кращі спарені кліточки для двох маток (мал. 66). Перед заселенням кліточок матками кормове відділення їх наповнюють канді.

Мал. 66. Пересильні кліточки, кліточка Титова та ковпачок для маток.

Крім матки в кліточку поселяють 5— 6 молодих бджіл, які годуватимуть матку в дорозі. Під фанерну кришечку підкладають відрізок прозорої кіноплівки для того, щоб легше було знайти матку при підсаджуванні. На партію кліточок наклеюють етикетку, в якій зазначають господарство, де вивели матку, її лінію і дату виведення. На етикетці має бути надруковано: «Обережно, живі бджоли».

Ви дивилися сторінку - Промислова технологія виробництва маток і пакетних бджіл

Наступна сторінка    - Виробництво пакетів бджіл

Попередня сторінка   - Селекція бджіл

Повернутися до початку сторінки Промислова технологія виробництва маток і пакетних бджіл