Бджільництво. Використання пилку бджолами

О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987

Як уже зазначалося, з квіток до гнізда у вулик бджоли переносять пилок у спеціальних кошичках, розміщених на третій парі ніг. У процесі збирання вони обробляють зібрану масу виділеннями залоз та медового зобика. Так, формуються м'які грудочки склеєних пилкових зерен — обніжжя. Маса обніжжя, з яким бджола повертається до вулика, становить в середньому 14— 20 мг. Для задоволення своїх потреб сім'я заготовляє за сприятливих умов щоденно близько 200, а в окремі дні — 300—400 г пилку. За рік в середньому сім'я збирає і споживає його 25—30 кг.

З обніжжя бджоли створюють запас корму — пергу, яка після ущільнення та додаткової обробки в комірках стільників являє собою тістоподібну масу. Внаслідок молочно-кислого бродіння та інших біохімічних процесів квітковий пилок, перероблений на пергу, може зберігатись протягом тривалого часу і витрачатись сім'єю до початку весни наступного року.

Пилок позитивно впливає на життєдіяльність і продуктивність бджолиних сімей. З перги в організм бджоли надходять білки, жири, більша частина вітамінів, мінеральних та інших речовин. При достатньому білковому живленні сім'ї добре нарощують силу, що збільшує вихід меду і воску, сприяє запиленню рослин.

Основними споживачами пилку є личинки 4—6-денного віку. Для них бджоли виготовляють кашку, до складу якої входить пилок. Ним живляться також і робочі бджоли, переважно молодшого віку. Це сприяє виробленню молочка для бджолиних личинок молодшого віку та матки. На вирощування 1 кг бджіл витрачається 0,9—1,5 кг перги (залежно від її поживності). Оскільки споживання пилку великою мірою залежить від вигодовування розплоду, найбільше його приносять бджоли у весняно-літній період.

Коли вичерпуються запаси пилку, настає білкове голодування бджіл, що спостерігається при тривалому весняному похолоданні, восени та наприкінці зими, коли бджоли не можуть поповнити запаси корму. Внаслідок нестачі білкового корму сім'ї зменшують або й зовсім припиняють вигодовування розплоду, знижують темп розвитку і підготовки до медозбору, збирають мало меду, не виділяють воску, бджоли сильніше уражуються вароатозом та іншими хворобами й раніше відмирають. Щоб на зимово-весняний період бджолині сім'ї забезпечити достатньою кількістю пилку, восени пасічники залишають у вуликах по 2 рамки з пергою.