Бджільництво

О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987

Організація зимівлі бджіл

Зберігання кількості бджолиних сімей, їхньої сили й енергії під час зимівлі сприяє прискореному розвитку сімей навесні, ефективному запиленню садів і ягідників, одержанню більш раннього приросту сімей і підвищує медопродуктивність. Краще зимують і менше витрачають кормів на одиницю живої маси сильні бджолині сім'ї.

Оскільки такі сім'ї і більш продуктивні, першочерговим завданням бджільництва, як уже не раз підкреслювалось, є перехід на утримання сімей сильними.

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Зимівлю бджіл залежно від місцевості і особливостей породи організовують по-різному. Деякі сім'ї залишають зимувати на волі (там, де вулики стояли влітку), в інших господарствах вулики з бджолами заносять у приміщення, а в деяких бджіл залишають зимувати надворі під навісами, у кожухах, обгорнутих руберойдом або толем, під снігом.

Останнім часом зимівля бджіл на волі застосовується дедалі ширше. Так, за останні 20 років кількість сімей, що зимує на волі, збільшилась по республіці майже в три рази, а в зоні Степу — у 5 разів.

Спосіб зимівлі бджіл залежить від кліматичних, господарських та природних умов. Надворі зимують сім'ї в південних і західних областях, де бджоли мають можливість робити обльоти майже щомісяця, а також у лісовій зоні із сталим сніговим покривом протягом зими. В інших місцевостях бджоли зимують у приміщеннях — типових капітальних зимівниках і в спеціально пристосованих.

Спосіб зимівлі бджіл залежить також від стану бджолиних сімей. У південних та західних областях республіки бджоли зимують здебільшого на волі. Проте і в цих місцевостях доводиться інколи, у суворі зими, заносити вулики в зимівник надземного типу.

У деяких господарствах південних районів Одеської, у Закарпатській області та в Прикарпатті бджоли зимують під навісами. Зокрема зимівлю під навісом практикують у колгоспі «Шлях Леніна» Берегівського району Закарпатської області. Навіс будують з трьох стін і даху. Вулики під навіс переносять у грудні, коли бджоли не роблять обльотів, і ставлять у два яруси. У процесі еволюції породи бджіл пристосувались до різної тривалості зимового спокою. У бджіл північних порід він довгий, а південних — короткий. Кавказькі породи бджіл мають змогу робити обльоти через 1—2 місяці, тому період їхнього осінньо-зимового спокою складається з окремих безобльотних періодів — до 60 днів. Організовуючи зимівлю бджолиних сімей, треба враховувати біологічні властивості бджіл, пристосованість певних порід до відповідного безобльотного періоду, кліматичних і медозбірних умов.

В Українській PCP досить поширені бджоли кавказьких порід, зокрема сірої гірської кавказької. Вулики з бджолами цієї породи, а також карпатської краще залишати зимувати на волі (такий тип зимівлі більше відповідає їхнім біологічним особливостям), де вони мають змогу робити обльоти при потепліннях пізно восени і взимку (через кожні 2 місяці).

Українська степова порода бджіл добре зимує в приміщеннях. Оскільки ця порода значною мірою метизована кавказькими породами, то чим більша метизація, тим доцільніша зимівля таких бджіл на волі. Останнім часом відбувається метизація місцевих помісних бджіл карпатськими. Такі бджоли також краще зимують на волі.

Поліські бджоли зимують звичайно на волі. Вони досить добре пристосовані до такого типу зимівлі. Крім того, на Поліссі у більшості місцевостей високо залягають підґрунтові води і тому не тільки підземні, а й напівпідземні зимівники бувають дуже вологими, а в окремі зими із значними опадами підлога в них вкрита шаром води 0,5 м і більше. Зимівля бджіл в таких приміщеннях практично неможлива, а будівництво надземних вимагає значних затрат.

Залежно від способу зимівлі бджолиних сімей у господарстві провадять відповідну підготовку бджіл до зимівлі: нарощують силу, складають запаси кормів під кутом в один бік вулика, скорочують гнізда відповідно до сили сімей, утеплюють гнізда, а при зимівлі на волі — і вулики. Недостатні запаси кормів поповнюють згодовуванням цукрового сиропу.

При організації зимівлі бджіл слід мати на увазі, що основним завданням є скоротити період перебування бджіл у приміщеннях, організувати зимівлю так, щоб бджолам було тепло і водночас вони відчували всі особливості зимового періоду: могли на них відповідно реагувати, зокрема на періодичну зміну від морозів до відлиг, під час яких бджоли можуть робити обльоти, зміни вологості в деякі дні від 65—85 % і більше. Адже зимівля бджіл в умовах зміни температури і вологості є їхньою біологічною властивістю. Саме тому при запізненні з перенесенням вуликів у зимівники надземного типу і ранньому виставлянні їх бджоли зимують краще, ніж у заглиблених приміщеннях. Під час підготовки до зимівлі у бджіл відбуваються фізіологічні зміни. Найбільше виснажуються бджоли, які восени переробляють багато нектару і цукру в мед. Краще зимують бджоли, в яких більша задня кишка і добре розвинена залоза, що виділяє фермент каталазу, наприклад бджоли північних порід.

Підготовка пасік до зимівлі розпочинається з періоду літнього продуктивного взятку поточного року. В цей час виводять і замінюють бджолиних маток молодими, формують нуклеуси із запасними матками, заготовляють основні запаси меду і перги, після закінчення головного медозбору складають гнізда, поповнюють запаси до встановлених норм залежно від способу зимівлі, сили сімей і кліматичних умов. Від своєчасного і якісного виконання підготовчих робіт залежить якісна зимівля бджіл і значною мірою медозбір у наступному році.

Через 2 тижні після закінчення головного медозбору, коли бджоли заспокояться, провадять головну осінню перевірку бджолиних сімей. Особливу увагу звертають на кількість розплоду, наявність запасів меду й перги, якість бджолиних маток. Результати перевірки записують у відомість та оформляють актом. Зазначають також допоміжні заходи, які треба здійснити в деяких сім'ях, щоб належним чином підготувати їх до зимівлі.

Необхідні умови для успішної зимівлі бджіл.

Велике значення для успішної зимівлі має вік бджіл. За даними Української дослідної станції бджільництва, найкращими для зимівлі є бджоли, виведені з яєць, відкладених маткою наприкінці серпня — на початку вересня. Гірше зимують бджоли, вирощені з яєць, відкладених маткою в липні. Ці бджоли не беруть участі в медозборі, а виснажуються на переробленні цукрового сиропу в мед. Погано зимують і бджоли, які вийшли з комірок в жовтні і не зробили до зимівлі очисного обльоту.

Щоб забезпечити вихід сімей сильними на весну, вживають заходів щодо нарощування кількості молодих бджіл на час зимівлі. Насамперед попередньо укладають гнізда так, щоб у центрі був простір для відкладання маткою яєць на стільниках, або в центр гнізда підставляють 2—3 стільники. При цьому треба враховувати, що бджоли займають у 2 рази більшу площу, ніж розплід, з якого вони вийдуть. Отже бджіл з 3 стільників вистачить на 5—6 вуличок.

На нарощування бджіл наприкінці літа і восени впливає принесення бджолами свіжого нектару й пилку. Тому пасіки необхідно розташовувати в місцях, де є літні й осінні взятки на луках, полях, в лісах. Слід висаджувати нектароносні дерева й кущі з пізнім періодом цвітіння. Вулики з бджолами підвозять до нектароносів з пізніми строками цвітіння — білої конюшини на луках у Лісостепу; вересу на Поліссі, айстри — в плавнях, чистцю польового — в Степу. Якщо ці медоноси займають невеликі площі, висівають спеціальні нектароносні культури, які цвітуть у серпні — вересні (гірчицю білу, фацелію, гречку), а також скошують вдруге червону конюшину, щоб вона зацвіла пізніше.

Якщо медоносів не посіяли, а природного взятку немає, бджолині сім'ї в другій половині серпня — у першій вересня щодня підгодовують — по 200 г цукрового сиропу середньої консистенції (на 1 частину цукру 1 частину води). Сироп під вечір наливають теплим у годівниці. У вересні бджіл продовжують підгодовувати 50—60% -м сиропом до поповнення кормових запасів — 2 кг на вуличку бджіл. Бджоли, які зимуватимуть, повинні бути фізіологічно повноцінними, не виснаженими на медозборі і вигодовуванні розплоду. Для вирощування повноцінних бджіл треба забезпечити їх пилковим взятком і медозбором, бо цукрова підгодівля виснажує як бджіл-годувальниць, так і розплід.

У вересні з настанням похолодань бджоли створюють зимовий клуб. Клуб розміщується біля льотка, бо бджолам потрібне свіже повітря. Переміщенням льотка можна примусити бджіл сформувати клуб у потрібному місці вулика.

Взимку бджоли перебувають у спокої, клуб бджіл переміщується на стільниках в міру витрачання на них запасів меду. При зниженні температури клуб ущільнюється, а при підвищенні розслаблюється, займаючи додаткову площу на стільниках, де він сформувався на початку зимівлі (іноді й окремі стільники). При раптовому значному похолоданні бджоли з окремих стільників не можуть приєднатися до основного клубу і створюють невеликі додаткові. В них вони не можуть створити потрібну температуру й обсипаються.

Для нормальної зимівлі, як уже зазначалося, необхідні відповідний газообмін і вентиляція клубу, вулика і зимівника. Забезпечується це за допомогою системи вентиляції і утеплення гнізда бджіл, вулика й зимівника. Бджоли нормально зимують на «теплих» стільниках, у кожному з яких виводиться кілька поколінь бджіл. Після кожної бджоли в комірці залишається кокон, в якому вона виросла. Стільники з такими комірками мають колір від жовтого до коричневого. Не слід бджолам на час зимівлі залишати стільники, в яких не виводився розплід, бо вони для них «холодні».

Стеля вулика в зимівлі має бути вологопроникною. Для цього розсовують дощечки, з яких її зроблено, до утворення між ними щілини З мм, замінюють фанерну стелю стелинками з тканини, замість утеплювальних подушок кладуть поверх стелі мати з рогози або соломи.

У день занесення вуликів у зимівник вживають запобіжних заходів щодо проникнення у вулик мишей. З цією метою на вуликах залишають дахи або замість них кладуть рами з дротяними сітками. У дахах треба повністю відкрити вентиляційні отвори.

Способи складання гнізд на час зимівлі.

Влітку обсяг багато- і двокорпусного вуликів збільшується вдвоє, а в лежаку сім'я займає всі 20 стільникових рамок. До зими сила сімей зменшується наполовину. В багатокорпусному вулику з 40 стільників у 4 корпусах залишається 20 у 2 корпусах, у двокорпусному — відповідно з 24 у 2 корпусах— 9—10 в нижньому корпусі, у лежаках з 20 стільників — 8—10. Після закінчення головного медозбору складають і скорочують гнізда з таким розрахунком, щоб усі рамки були покриті бджолами.

Велике значення для виживання бджолиної сім'ї взимку має розміщення запасів меду й перги. Спосіб складання гнізд на час зимівлі залежить від типу вулика, маси меду й перги та особливостей зимівлі (рис. 55). Бджоли розміщуються на зимівлю на стільниках біля льотка, на цих же стільниках вони виводять і бджолиний розплід. Поверх розплоду і з його боків розміщуються запаси меду та перги.

Мал. 55. Складання гнізд бджолиних сімей для зимівлі:

а — в багатокорпусному вулику (1 — утеплення; 2 — льоток); б — в лежаку (3 — стельова дощечка із засіткованим отвором для вентиляції).

У низькошироких стільниках поверх розплоду бджоли розміщують мед. У зменшеній рамці нижнього корпусу його може і зовсім не бути, а в звичайній — лише смужка 10—12 см завширшки.

Клуб бджіл, який збирається біля льотка, спочатку переміщується вгору і, досягнувши бруска рамки, прямує до бічних стільників в один або в обидва боки (може ділитися на дві половини). Якщо з одного боку не вистачить корму, то половина зимового клуба (а якщо в цю частину перемістився весь клуб, то всі бджоли) може загинути, в той час як з протилежного боку залишаться запаси кормів. Саме тому важливо розмістити запаси кормів відповідно до сили сім'ї і льотка так, щоб меду вистачило на час зимівлі.

Найбільш вдалим є таке складання гнізд на час зимівлі, коли запаси меду займають половину висоти стільників. В такому разі, куди б не перемістився клуб від льотка, корму бджолам вистачить на період зимівлі. Проте заповнених наполовину стільників буває небагато. У природних умовах запаси меду розміщуються з обох боків стільників з розплодом. Якщо корму більше, ніж потрібно сім'ї на час зимівлі в 2 рази, то в який бік не перемістився б клуб, меду бджолам вистачить до весни. Однак таких великих запасів бджолам не залишають і двостороннього складання гнізд, як правило, не практикують.

Найбільш поширеним і надійним є складання гнізд з розміщенням запасів корму під кутом в один бік вулика. Він ефективний, якщо запас меду становить 12—15 кг, а решту (до 18—20 кг) доповнюють підгодівлею бджіл цукровим сиропом.

Якщо меду менш ніж 12 кг, гніздо складають за формою «бороди». В середину гнізда біля льотка ставлять найбільш виповнені медом стільники, а з боків — стільники з меншою кількістю меду. Якщо на середніх стільниках багато меду, то бджолам залишається мало комірок для розміщення взимку, і їм доведеться зимувати в несприятливих умовах.

За способом «кута» найбільш заповнений медом стільник ставлять третім або четвертим. Першим від краю залишають той, що стоїть у вулику, другим — той, в якому меду наполовину менше, ніж у третьому стільнику, п'ятим залежно від сили сім'ї ставлять медоперговий стільник, оскільки з лютого бджолам потрібна буде перга для вигодовування розплоду. Решту стільників розміщують із запасами меду під кутом до основних запасів кормів.

Склавши гніздо, поповнюють запаси кормів на період зимівлі. Мед, вироблений з цукру, бджоли розмістять на стільниках поблизу льотка і споживатимуть у першій половині зимівлі. Після виходу розплоду мало заповнені медом стільники виймають і зберігають до весни наступного року. Зібрані гнізда утеплюють подушками з боків і поверх рамок.

У багатокорпусному вулику основні запаси корму розміщуються у верхньому корпусі. Тут можуть бути стільники, майже повністю заповнені медом, однак і їх треба розмістити під кутом в один бік вулика. При цьому медоперговий стільник треба поставити четвертим — п'ятим від бічної стінки корпусу.

У нижньому корпусі так само, як і у верхньому, стільники переставляють під кутом в один бік вулика. Поповнюючи кормові запаси, у верхньому корпусі їх розміщують способом «скошеної бороди».

Якщо бджоли не займають 2 корпусів, а в одному не вміщуються, то в обох корпусах скорочують гнізда, залишивши по 6—7 стільників. За ними ставлять вертикальну діафрагму, а за нею — утеплювальну подушку. Подушкою утеплюють гніздо і поверх рамок верхнього корпусу. Гніздо можна скласти і в одному корпусі багатокорпусного вулика за такими самими способами, як і в лежаках. Так само, як і в лежаках, складають гніздо 12—16-рамкових вуликів та в одному корпусі двокорпусного.

Підгодівлю бджолиних сімей треба починати в серпні через 2 тижні після закінчення головного медозбору і закінчувати до 15 вересня в Лісостепу, на Поліссі, в Карпатах і до 20 вересня — в Степу. За один раз для поповнення запасів дають 3—4 кг сиропу. На бджолофермах розвозять сироп цистернами і наливають у вулики за допомогою шлангів з дозаторами. На невеликих пасіках його розливають вручну.

Зберігання запасних маток.

Взимку на пасіці треба тримати не менш ніж 10 % запасних бджолиних маток. їх навесні підсаджують у сім'ї, які з різних причин втратили маток. У зв'язку з вароатозною ситуацією влітку необхідно мати понад 10 % маток, бо при обробці бджіл різними хімічними речовинами і термічним способом частина маток гине.

Запліднюють маток у нуклеусах різних типів, а зберігають під час пасічного сезону і взимку в нуклеусах на 3—4 рамки тих вуликів, які використовують на пасіці. Корпус багатокорпусного вулика розгороджують на дві частини глухою перегородкою, а знизу прибивають дно. У передній стінці просвердлюють отвори діаметром 15— 20 мм для двох льотків. До них за допомогою гачків навішують прилітну дошку, розгородивши її вертикальною перегородкою. На кожне відділення роблять окрему стелю та кладуть утеплювальну подушку.

У лежаках нуклеус із запасною маткою розміщують поруч з основною сім'єю, відгородивши його від неї глухою перегородкою біля запасного льотка. В 12—16-рамкових вуликах і в лежаках, розгороджених глухими перегородками на 3 частини, тримають по З запасні матки. Третій льоток роблять з протилежного боку від двох інших.

Зимівля бджіл у приміщеннях.

Готуючись до зимівлі, зимівник треба відремонтувати, просушити і продезинфікувати. Бджіл у зимівник доцільно заносити, залежно від стану погоди, не раніш ніж у другій декаді грудня у північних районах республіки і наприкінці грудня у південних. Треба мати на увазі, що бджолам тепло шкодить більше, ніж холод. Критичною температурою для бджіл у приміщеннях є 8 °С і вище. При такій температурі клуб бджіл розслаблюється, а з її підвищенням повністю розпадається, бджоли виходять з вуликів і гинуть на підлозі зимівника. При критичній температурі бджолам потрібно більше води, а щоб її напитись, вони споживають надмірну кількість меду, що в свою чергу призводить до переповнення кишок, проносу і загибелі бджолиних сімей. Тому не слід поспішати ставити бджіл у приміщення, адже на волі вони можуть облітатись у листопаді, а в південних районах — і в першій половині грудня. Рання постановка вуликів з бджолами в зимівники не може бути виправдана і з погляду економії запасів кормів, оскільки за грудень сильна бджолина сім'я витрачає на корм і обігрівання гнізда близько 1 кг з 15—20 кг.

У приміщення вулики треба заносити сухими. Якщо пройшов дощ або випав мокрий сніг, треба почекати, поки вулики просохнуть. Сніг з дахів вуликів згортають віниками, намагаючись не турбувати бджіл (для цього дахи знімають і кладуть поруч на землю).

Перед занесенням вуликів з бджолами приміщення треба охолодити до температури близько 0 °С. Для цього напередодні відкривають повністю всі витяжні і втяжні труби, вентиляційний люк і двері. Двері обладнують рамою з дротяною сіткою або брусками. В приміщенні знищують гризунів (забивають всі нори, розкладають отруєні принади, розставляють мишоловки). На верхні полиці у зимівнику ставлять вулики з нуклеусами і більш слабкими сім'ями, а на нижні — із сильними.

Вентиляція вулика має винятково важливе значення для зберігання сили й енергії бджіл та кормових запасів у період зимівлі. На зимову вентиляцію гнізда бджолину сім'ю треба перевести вже з часу останніх обльотів бджіл, а не з дня занесення бджіл у приміщення. Для цього нижній льоток скорочують засувкою для одночасного проходження 2—3 бджіл. Верхній льоток залежно від сили сімей відкривають здебільшого наполовину (з 5 см залишають 2,5 см), а круглий перекривають наполовину. Верхні льотки ще восени засітковують повністю відрізком дротяної решітки або перекривають льотковою закруткою з відповідною сіткою, щоб бджоли не проникали у вулик і не виходили з нього.

Зберігання сили й енергії бджіл залежить від сили бджолиних сімей. Слабкій сім'ї важче в період зимівлі підтримувати оптимальну температуру в клубі (близько 15 ° — 20 °С в перший період без розплоду і 34—35 °С при з'явленні розплоду, починаючи з лютого). В слабких сім'ях температура всередині клуба менш постійна, що призводить до більш раннього з'явлення розплоду, витрачання на нього додаткової кількості корму, виснаження бджіл на годівлі личинок і на підтриманні температури в гнізді.

Життєдіяльність бджіл взимку значною мірою залежить від газового режиму. Взимку в клубі бджіл вуглекислого газу на 4—5 % , а кисню на З—4 % менше, ніж восени. При підвищеній концентрації вуглекислого газу окисні процеси відбуваються повільніше, сім'я витрачає менше корму. При цьому в сильних сім'ях концентрація вуглекислого газу набагато більша, ніж у слабких.

Догляд за бджолами взимку.

Бджоли краще зимують при оптимальній температурі і концентрації водяної пари у вулику. В процесі споживання корму виділяється вуглекислий газ і водяна пара. Пара з клуба бджіл піднімається вгору, а вуглекислий газ осідає вниз. Водяна пара повинна мати вільний вихід з гнізда бджіл, для чого у вуликах роблять верхні льотки та влаштовують вентиляцію крізь стелю. Вуглекислий газ виходить з вулика через нижній льоток.

Для виходу водяної пари крім наполовину відкритого верхнього льотка треба влаштувати вентиляцію крізь стелю вулика. Для цього на 3 мм розсовують стельові дощечки, закладають поверх фальця для рамок спереду вулика дощечку з пропилами на кожну вуличку бджіл.

Водяної пари у вулику виділяється більше, ніж вуглекислого газу. Тому верхній льоток має бути в 2 рази більшим, ніж нижній. Лише за таких умов забезпечується належна вентиляція гнізда бджіл, зокрема видалення водяної пари. Якщо верхня вентиляція недостатня, гніздо переповнюватиме водяна пара, яка спричинює перезволоження стінок вулика, стелі, утеплювальної подушки. Стільники і стінки вулика за таких умов вкриваються пліснявою.

Вуглекислий газ певною мірою заспокійливо діє на бджіл у стані зимового спокою. Для цього роблять невеликий отвір у щілині нижнього льотка. Невеликий отвір у нижньому льотку дає змогу деяким, здебільшого хворим, бджолам залишити вулик. Коли нижній льоток у вулику закритий, ці бджоли починають шуміти і турбують сім'ю. Великого отвору робити не слід, бо це посилює життєдіяльність сім'ї, і вона споживає надмірну кількість корму, бджоли більше виснажуються і витрачають енергію.

При з'явленні розплоду в лютому вентиляцію гнізда посилюють, повністю відкривши верхній льоток діаметром 20—25 мм, а нижній залишають відкритим для одночасного проходження 2 бджіл. Вентиляційні отвори в сильній сім'ї мають бути більшими, ніж у середній і слабкій.

При оптимальній вентиляції вулика і зимівника бджоли спокійні. Регулюють вентиляцію поступово, вислуховуючи стан кожної бджолиної сім'ї як на початку зимового періоду, коли вулики перебувають на пасічному точку, так і в перші дні після занесення вуликів у приміщення.

Температура і вологість повітря в зимівнику залежить від температури і вологості його зовні. Тому в зимівнику необхідно щоразу при зміні погоди регулювати вентиляцію в приміщенні, а якщо цього не досить,— то і вентиляцію у вуликах.

Якщо, незважаючи на вжиті заходи, температура в приміщенні піднялась вище за 8 °С, повністю відкривають втяжні і витяжні труби, вентиляційний люк, а на ніч — і двері, закривши прохід рамою з дротяною сіткою. У приміщення вносять в посудині сніг або лід, включають примусову вентиляцію. Таку вентиляцію влаштовують на горищі зимівника за допомогою електровентилятора, прикріпленого до однієї з витяжних труб. При заміні повітря свіжим бджоли заспокоюються.

Оптимальна температура залежить від багатьох умов: типу вулика — лежак чи багатокорпусний утеплений чи одностінний, утеплення поверх стелинок над рамками, розміщення клубу у багатокорпусному вулику, сили бджолиних сімей, якості корму, відсутності гризунів та шумів, які турбують бджіл, породи бджіл, наявності в сім'ях маток, розстановки вуликів (на стелажі, один на одному) та ін.

Оптимальною у вуликах під час зимівлі за більш-менш однакових інших умов вважають температуру від 0 до 4 °С з коливаннями ±2 °С залежно від зміни температури зовні. Відносна вологість повітря має бути в межах 75—85 % (±10 R). Вимірюють відносну вологість за допомогою психрометра або гігрометра. Психрометр складається з двох ртутних термометрів, в одному з яких кульку з ртуттю зволожують, обмотавши її клаптиком батисту і опустивши один його кінець у резервуар з водою. В таких умовах обидва термометри показуватимуть різну температуру. За відповідною таблицею, де зазначено покази сухого і зволоженого термометрів, знаходять відносну вологість повітря. В гігрометрі стрілка відразу показує відносну вологість повітря на шкалі. Якщо в приміщенні сухе повітря, туди заносять сніг, лід або розвішують в ньому мокру мішковину. В разі підвищеної вологості вносять негашене вапно в ящиках, посилюють вентиляцію та усувають причини, які підвищують вологість у зимівнику.

Хід зимівлі бджіл періодично контролюють і очищають дно вуликів від зимового підмору. Контроль здійснюють прослуховуванням зимуючих бджолиних сімей за допомогою спеціального приладу — апіскопа (мал. 56), а якщо його немає,— гумової трубки до 1 м завдовжки і діаметром 8—10 мм. Один кінець трубки вставляють у льоток вулика, а протилежний прикладають до вуха.

Мал. 56. Апіскоп.

Очищати дно від зимового підмору і контролювати хід зимівлі сімей можна за допомогою відрізка цупкого паперу. Відрізаний відповідно до розміру дна вулика папір у багатокорпусному вулику вкладають через льоткову щілину, вийнявши льотковий вкладиш, а в лежаках — через щілину, в яку ставлять підрамник, а якщо його немає — то з боку вставної дошки. Вийнявши обережно папір, визначають кількість бджіл у підморі, наявність чи відсутність кристалізації меду, проносу, місце знаходження клуба бджіл. Очищений аркуш паперу знову підсовують під рамки.

Зимівля бджіл надворі.

Останнім часом цей спосіб зимівлі, як уже зазначалося, набув значного поширення (мал. 57). Зимівля надворі має деякі переваги порівняно із зимівлею в приміщеннях. Виключаються такі роботи, як занесення і виставлення вуликів із зимівників, догляд за сім'ями в приміщеннях. Бджоли, особливо кавказьких і карпатської порід, які пристосувались до зимівлі надворі, мають змогу у перший же погожий день облітатись, навіть у лютому та на початку березня.

Мал. 57. Зимівля бджіл надворі.

Однак при цьому способі зимівлі швидко зношуються вулики, бджоли витрачають корму на 2—5 кг більше, ніж у зимівниках, і затрати збільшуються до 20 крб. на сім'ю за рік.

При зимівлі надворі дно вуликів і зовнішні боки їх утеплюють спеціальними матеріалами. Необхідно захищати пасіку і кожен вулик від панівних вітрів. Для цього місце для пасіки вибирають біля лісу, парку, лісосмуги, в пониженнях місцевості, створюють штучні насадження вічнозелених дерев (туї, яловцю, ялини, смереки, сосни). З часом біля сосен висаджують інші дерева, а сосни понад 8—10 м заввишки зрізують і використовують для господарських потреб.

Вулики для місцевостей, де бджоли зимують надворі, роблять двостінними з утепленим дном або лише з утепленими передньою і задньою стінками. Дві інші бічні стінки утеплюють подушками, які закладають за вставними дошками. Дно утеплюють, засипаючи соснову глицю, костриці льону або конопель, дубове листя, дрібну деревну стружку в ящики із стінками 10—12 см заввишки або у спеціальні підставки, що їх виробляють для багатокорпусних вуликів. Утеплення тримають на вуликах восени (починаючи з другої половини вересня), взимку (при зимівлі надворі) і навесні до середини травня.

При зимівлі надворі часто здійснюють додаткові захисні заходи. У Кримській області пасічний точок по периметру обгортають за допомогою бульдозерів земляним валом 2 м заввишки, шириною біля основи 5, а зверху 2 м. Відстань від валу до першого ряду вуликів має бути не менш ніж 15 м з тим, щоб в цих місцях нагромаджувався сніг і не завалював вуликів.

Для захисту пасік від вітрів роблять високі паркани, розміщують точки за будівлями. Якщо вулики розставляють окремо, то їх обгортають цупким папером чорного кольору або толем, руберойдом (відрізки викроюють за допомогою спеціальних лекал). Захисними матеріалами вулики обгортають так, щоб не пошкоджувати вентиляцію. Для цього на весну і осінь передню стінку вулика залишають відкритою. Цим боком вулик ставлять на південь, щоб бджолина сім'я вдень краще обігрівалась сонячним промінням.

Зимівлю під снігом краще застосовувати у місцевостях, де утворюється сталий сніговий покрив — сніг лежить з грудня до березня, без значних відлиг, в час яких можливе значне намокання вуликів. В Українській PCP місцевостей із сталим сніговим покривом немає, а тому цей спосіб зимівлі не практикується.

Бджоли можуть зимувати і в тимчасових спорудах — траншеях. На сухому місці копають траншею, обшивають її дошками, кладуть балки, на них стелю, а потім нагортають землю, влаштовують вентиляцію і роблять двері.

Практикують також зимівлю бджіл «у кожухах». «Кожух» — це чотири щити з брусків, оббитих зовні руберойдом. Щитами обставляють з усіх боків вулик або кілька вуликів, засипаючи простір між щитком та вуликом різним утеплювальним матеріалом. Як свідчать дані табл. 17, це перспективний спосіб зимівлі.

Таблиця 17.

Витрачання зимових запасів кормів на 1 кг живої маси бджіл
при різних способах зимівлі (за Г.А.Аветисяном)

Під час зимівлі в «кожухах» слабкі сім'ї з масою 1—2 кг витрачають у 2 рази більше корму, ніж сильні 3 масою 2,5 кг. Витрати корму при зимівлі «в кожусі» майже такі самі, як і в зимівнику, зимівля бджіл «у кожухах» економічно вигідніша, ніж за іншими способами. При мінімальних затратах на виготовлення «кожуха» на З вулики сім'ї захищаються від атмосферних опадів, вітрів, а бджоли мають змогу робити обльоти в перший же день при підвищенні температури до 8 °С. Цей спосіб незамінний при утриманні на пасіці бджіл гірських порід — кавказької і карпатської.

Допомога бджолиним сім'ям під час зимівлі.

Подекуди зимуючим сім'ям доводиться допомагати: доповнювати запаси корму, замінювати мед на більш якісний, давати воду, організовувати штучні й надранні обльоти бджіл. Якщо сім'ї годують у період похолодання, бджоли сиропу не вибирають, і з часом він закисає в годівницях. В таких випадках 10 засіткованих вуликів заносять у натоплене до 16 °С приміщення, наливають у годівниці сироп, і бджоли за ніч вибирають його. Потім заносять наступну групу вуликів. Бджоли краще вибирають цукровий сироп з пластмасових годівниць, які краще зберігають тепло. Так само добре вибирають бджоли сироп з пластмасових підставок до скляних банок на 0,5—1 л, встановлених над верхніми брусками вуликових рамок.

Стільники з неякісним медом обов'язково замінюють доброякісним. Якщо в стільниках міститься мед, вироблений бджолами з соку винограду, солодких плодів та домішок паді, бджолам потрібна додаткова кількість води. Якщо її не дати, бджоли виходять з вуликів і гинуть. Воду у приміщеннях дають у годівницях, пляшках з ґнотом або змочують водою тканину, складають її кілька разів і віджимають так, щоб вода з неї не текла, а лише капала. Тканину кладуть на дротяну решітку над верхніми брусками вуликових рамок. Таким сім'ям дають можливість якнайраніше облітатися.

Якщо в бджолиних сім'ях в січні—лютому почався пронос, то їм треба створити умови для зимового обльоту в приміщенні. Для цього вибирають кімнату об'ємом 40—50 м³, обігрівають її доти, поки температура не підвищиться до 20—25 °С. Вікна завішують марлею, натягнутою на дерев'яну раму. В кімнаті не повинно бути зайвих предметів. Вулики заносять у сусідню кімнату з вечора, а вранці переносять їх у кімнату для обльоту. Бджоли, які протягом ночі стали активними при підвищенні температури, виходять з льотка, роблять одне — два кола або летять в напрямі до вікна. Після обльоту, який триває близько 1 год, вікно завішують темною шторою, виключають електроосвітлення, а льоток освітлюють за допомогою електролампи потужністю 25 ват. Більшість бджіл заходять у вулик, а решту змітають щітками в ковші і висипають у вулик.

Обліт роблять не всі бджоли, а лише ті, які потребують цього. Тому такі обльоти провадять в тому разі, коли без них сім'я може загинути.

Якщо є змога, то сім'ям з проносом треба дати облітатись надворі. Для цього вибирають місце біля будівель, захищених від вітрів, проти сонця, де температура в лютому — березні підвищується до 6—8 °С. Сніг біля вуликів застеляють руберойдом, толлю, чорним папером, солом'яними матами та іншими матеріалами. Обліт треба організувати в сонячні найтепліші години дня.

Якщо в гніздо проникла миша, вивелась воскова міль або клуб розділився на дві частини і одній з них загрожує загибель від голоду, то вулик виносять на веранду для огляду при температурі 7 °С. При вищій температурі бджоли можуть вилетіти, а при нижчій — гинуть. При вароатозі та з інших причин сім'ї можуть ослабнути уже на початку зимівлі. Такі сім'ї, що не зможуть перезимувати кожна зокрема, об'єднують по дві і розміщують у розгородженому на дві частини вулику.

Ви дивились сторінку - Організація зимівлі бджіл

Наступна сторінка      - Системи, методи і способи бджільництва

Попередня сторінка   - Підготовка бджолиних сімей до медозбору і його використання

Повернутися до початку сторінки Організація зимівлі бджіл