Бджільництво. Інфекційні хвороби бджіл

Найбільш поширеними хворобами бджолиного розплоду є американський і європейський гнильці. Гнилець закритого розплоду вперше було виявлено на американському континенті, а відкритого — на європейському, звідки походять і їхні назви. На європейський гнилець хворіє відкритий, а на американський — закритий розплід. Європейський гнилець у запущеній формі може давати картину, подібну до гнильцю американського. Трапляється, що розплід уражується обома гнильцями.

Обидва види гнильців розрізняють за особливостями збудника, віком і зовнішнім виглядом личинок тощо (мал. 102; табл. 32).

а — американським гнильцем; б — європейським гнильцем; в — мішечкуватим розплодом.

Порівняльна характеристика американського і європейського гнильців

Особливості хвороби	Американський гнилець	Європейський гнилець
Збудник	Бацила ларве (Вас. Larve). Паличкоподібний мікроб, який утворює дуже стійкі спори, зберігаючи життєздатність (десятки років)	Стрептокок плютон (Streptococcus pluton). Стійкість збудника невисока, в стільниках зберігається не менш ніж один рік
Час і умови захворювання бджолиного розплоду	Здебільшого у другій половині літа в жарку погоду (перегрівання гнізда, ослаблення сімей)	Переважно в першій половині літа при охолодженні гнізда, ослабленні сімей, нестачі корму
Вік уражених личинок	Хворіють личинки старшого віку, гинуть у запечатаних комірках, утворюючи строкатий розплід; кришечки западають і продірявлюються	Уражується відкритий розплід (личинка з 3—4-денного віку), іноді в запечатаному вигляді, розплід стає строкатим
Зовнішній вигляд личинок	Личинки несегментовані, колір їх стає сірим, потім — кофейним	З'являється жовтизна, втрачається перламутрово-білий колір, розміщення в комірках незвичайне
Ознаки загиблих личинок	При розпаді тканин утворюється клейка маса, потім сухі кірочки, які щільно прилипають до стінок комірок. Характерні тягучість, запах столярного клею	Личинки перетворюються на буру й коричневу масу, яка не присихає до стінок комірок. Тягучості, як правило, немає, запах кислий

Захворювання ослаблює бджолині сім'ї, зменшує їхню продуктивність. Першою ознакою хвороби є з'явлення розплоду різного віку на одному і тому ж стільнику.

Виявивши хворобу, треба зразки розплоду разом з куском стільника (10 х 15 см) надіслати на аналіз до ветеринарної лабораторії. Діставши результати лабораторного дослідження на визначення виду гнильцю, організовують лікування хворих сімей та оздоровлення пасіки.

На пасіку, населений пункт і територію в радіусі 5—7 км накладають карантин. А.М.Смирнов встановив, що збудники гнильців можуть зберігати життєздатність у грунті на пасічному точку до 2 років, у вощині — 5, у стільниках і вуликах — 15, в сухих загиблих личинках — до 30 років. Карантин знімають після здійснення оздоровчих і санітарних заходів. Оскільки сильні сім'ї оздоровлюються швидше, середню й слабку сім'ї об'єднують в одну.

Основними заходами боротьби з американським і європейським гнильцями є ізоляція хворих сімей, дезинфекція вуликів, заміна маток, підгодівля бджіл сиропом з лікувальними препаратами.

Хворі сім'ї ізолюють на окремому пасічному точку, пересаджують їх у чисті, продезинфіковані вулики на рамки з вощиною (перший раз — на рамки зі смужками вощини, а через 2—4 дні — на повні листи вощини для відбудови стільників нового гнізда), замінюють маток. Бджолам дають поголодувати протягом 2 діб, мед із стільників відкачують (для підгодівлі бджіл його не використовують), розплід збирають в окремі сім'ї, де його дорощують, малоцінний інвентар і матеріали спалюють. Вулики, інвентар і матеріали дезинфікують, бджіл підгодовують лікувальними сиропами.

При європейському гнильці бджіл пересаджують у чисті вулики, скорочують гнізда, об'єднуючи слабкі сім'ї по 2—3, і утеплюють. Лікувальний корм готують з цукрового сиропу середньої концентрації (1:1), до якого додають один з таких препаратів: 1,8—2 г норсульфазолу натрію, 2 г сульфантролу, 500 000 ОД хлортетрацикліну, по 400 000 ОД неоміцину, тетрацикліну, окситетрацикліну, еритроміцину, мономіцину, 350 000 ОД канаміцину. Сім'ї підгодовують через кожні 5—7 днів до повного видужування, наливаючи в годівниці лікувальний корм з розрахунку 100—150 мл на вуличку бджіл.

Рекомендується застосовувати сульфадимезин — 1 г на 1 л сиропу. Бджіл підгодовують 3—4 рази через 4—5 днів по 0,5 л на сім'ю. Можна також обпилювати стільники з бджолами сухим препаратом сульфадимезину (1-—2 г в суміші з 20 г цукрової пудри).

Дезинфекцію пасічного точка, вуликів і деталей до них, стільників, стелинок, деталей з тканин і дерева, медогонок та іншого металевого інвентаря провадять згідно з інструкцією щодо запобігання заразним хворобам бджіл і ліквідації їх.

Гафніоз і паратиф.

Ці хвороби бджіл спостерігаються наприкінці зими й навесні. У них з'являється пронос і настає ослаблення сімей. Збудники гафніозу й паратифу потрапляють в організм бджоли з кормом і водою, зокрема при споживанні рідкого недоброякісного меду, підвищеній вологості, у дощову холодну погоду. Екскременти мають клейку або напіврідку консистенцію, неприємний запах, черевце у бджіл роздуте. Вони стають малорухливими з ознаками паралічу. Діагноз установлюють на основі цих ознак і лабораторних аналізів. На пасіку, де є ці хвороби, накладають карантин, який знімають через рік після ліквідації хвороб.

Бджолиним сім'ям дають лікувальну підгодівлю. їм згодовують по 0,5 л сиропу на сім'ю за три курси разом з такими препаратами: перший курс — по 100 000 ОД стрептоміцину і неоміцину, 0,1 г левоміцетину; другий — по 150 000 ОД стрептоміцину і неоміцину, 0,2 г левоміцетину; третій курс — подвоєна доза (порівняно з першим курсом) цих препаратів. Сім'ї підгодовують тричі з триденною перервою.

Септицемія.

На септицемію хворіють дорослі бджоли навесні, іноді влітку і восени за несприятливих умов утримання.

Збудник потрапляє в організм через травний канал, пошкоджені тканини і спричинює загибель бджіл (трупи розпадаються на окремі частини). Слід мати на увазі, що септицемія з'являється на пасіках, розміщених у затінених і вологих місцях або там, де бджоли зимують у вологих приміщеннях.

Для уточнення діагнозу досліджують гемолімфу на наявність збудника або ставлять біологічну пробу.

З метою профілактики септицемії сім'ї бджіл утримують у сухих вуликах, розміщують пасіки в місцях, які добре прогріваються сонцем і провітрюються.

При захворюванні сім'ї підгодовують лікувальним сиропом з додаванням до 1 л сиропу 300 000 ОД тетрацикліну або хлортетрацикліну. Бджіл підгодовують три рази через 5—6 днів з розрахунку 100—150 мл сиропу на вуличку бджіл.

Вірусні хвороби бджіл трапляються порівняно рідко. Але через те, що вони недостатньо вивчені й не розроблено комплексу заходів боротьби з ними, оздоровлення пасік від цих хвороб утруднюється.

Грибні хвороби, або мікози, трапляються на окремих пасіках і значної шкоди бджільництву не завдають. Особливості вірусних хвороб та мікозів бджіл і заходи боротьби з ними наведено в табл. 33.

Особливості вірусних хвороб та мікозів бджіл і лікування їх

Назва і збудник хвороби	Умови виникнення і поширення	Перебіг і симптоми	Постановка діагнозу	Профілактика і заходи боротьби
Мішечкуватий розплід. Збудник-фільтрівний вірус	Уражуються личинки у віці 5—6 днів. Збудник потрапляє в сім'ю через інфікованих бджіл, від них всередині вулика поширюється і між сім'ями. Гине запечатаний розплід. З'являється у безвзяткові періоди, при похолоданнях	Зустрічається не часто (у травні—червні). Ознаки: зріджений розплід, перфоровані кришечки комірок. Загиблі личинки буруватого кольору у вигляді мішка з водянисто-зернистою масою, без специфічного запаху, з піднятими головками	При огляді гнізда за специфічними ознаками і за допомогою мікроскопічних бактеріологічних досліджень диференцюють від гнильців і застудженого розплоду	Створюють сприятливі умови утримання і годівлі. При з'явленні хвороби: накладають карантин; на 5—7 днів припиняють відкладання яєць маткою, видаляють уражений розплід; сім'ї підгодовують цукровим сиропом, пересаджують у чисте гніздо
Параліч. Збудник-фільтрівний вірус	Хворіють бджоли різного віку, внаслідок чого спостерігається хронічна або масова загибель їх, зокрема в разі нестачі перги і при різкому підвищенні температури повітря. Сім'ї ослаблюються, що знижує їхню продуктивність	Бджоли втрачають волосяний покрив, чорніють, стають блискучими. Біля льотків збільшується підмор, з'являються кволі бджоли	Відрізняють від токсикозів за результатами огляду, лабораторних досліджень і біологічної проби	Система заходів боротьби не розроблена. Застосовують пеніцилін, біовіт, обприскують бджіл в гнізді розчином білкового ферменту — ендонуклеазою бактеріальною (28 000— 35 000 одиниць активності на сім'ю за курс)
Перицистоз (вапняний розплід) Збудник — плісеневий гриб Регіcystis apis	Уражується трутне-вий і бджолиний розплід у стадії личинок старшого віку в окремих сім'ях. Спори потрапляють в організм через корм, поширюється бджолами. Захворюванню і загибелі розплоду сприяє охолодження гнізд	Поширюється в середині літа. Трупи личинок покриваються білою пліснявою, висихають, перетворюючись на тверді вапняні грудочки. На кришечках комірок утворюється білий наліт	Визначають за характерними ознаками ураженого розплоду, провадять дослідження в лабораторії	Створюють сприятливі умови для утримання і годівлі бджіл. Видаляють з гнізд уражений розплід, підгодовують бджіл і утеплюють вулики
Аспергільоз (кам'яний розплід) Збудник — плісеневий гриб роду Aspergillus	Уражується розплід і дорослі бджоли в окремих сім'ях. Збудник заноситься у вулик бджолами з рослин. Спостерігається на пасіках у зволожених місцях в дощову погоду	Личинки і лялечки вкриваються буро-зеленою пліснявою, висихають, до стінок не прилипають	Визначають під час огляду сімей за ознаками розплоду, провадять лабораторні дослідження	Створюють сприятливі умови для бджолиних сімей, розміщують їх на освітлених місцях. З гнізд видаляють уражений розплід разом із стільниками, сім'ї підгодовують
Меланоз Збудник — плісеневий гриб Меіаnosella mors apis	Гриб уражує бджолиних маток, внаслідок чого припиняється відкладання яєць, настає сирітство сім'ї. Можуть уражуватись і робочі бджоли	Хворіють деякі сім'ї, в них зменшується кількість розплоду, матка гине з ознаками виснаження	Визначають за зменшенням і припиненням відкладання яєць, ознаками в'ялості матки, наявністю калової пробки, змінами в яєчках	Створюють сприятливі умови утримання, забезпечують якісним кормом, замінюють матку