У низинних і передгірних районах Середньої Азії і Кавказу знаходяться масиви дикоростучих дерев і кущів, трав’янистих медоносів, а також значні площі плодових насаджень, що забезпечують ранній незначний, але тривалий медозбір. Ці райони не можуть бути джерелом високих медозборів, але дають можливість наростити значну кількість бджіл, одержати матки і пакетні сім’ї в квітні — травні. Цьому ж сприяє рання весна і достатня кількість сонячних днів.
Залежно від природно-кліматичних умов бджільництво може мати різний напрям. В одних випадках пасіки утримують в основному для одержання меду, в інших — для запилення сільськогосподарських культур і виробництва продуктів бджільництва, розмноження бджолиних сімей й одержання маток для реалізації. В господарствах, що займаються виробництвом овочів у закритому грунті, бджіл використовують винятково для запилення.
Пасіки медово-товарного напряму організують з метою виробництва меду та іншої продукції бджільництва в районах з великою кількістю дикоростучих медоносних рослин. Це райони Далекого Сходу, Уралу, Сибіру, Казахстану та ін. В господарствах, що вирощують ентомофільні сільськогосподарські, плодові, ягідні й інші культури, багаторічні трави, створюють пасіки запилювально-медового напряму. Бджіл на них використовують для запилення і виробництва меду, який збирають в основному з вирощуваних культур. Вартість продукції, що додатково одержують в результаті бджолозапилення, звичайно значно перевищує вартість продукції цих пасік. Запилювально-медовий напрям мають більшість господарств Середньої Азії, України, Північного Кавказу, Центрально-Чорноземної зони, Поволжя і деяких інших районів країни.
Пасіки запилювального напряму створюють в господарствах, що займаються виробництвом овочів у закритому грунті — в районах Крайньої Півночі та приміських зонах великих міст і промислових центрів.
Для виробництва бджолиних сімей і маток організовують бджолорозплідницькі пасіки, які поширені на Україні, в Молдавії, Закавказзі, Середній Азії, на Північному Кавказі і в деяких інших районах, що мають сприятливі умови для одержання нових сімей бджіл і бджолиних маток в найбільш ранні строки. В останні роки у зв’язку з великим попитом на бджолині сім’ї і маток їх виробництвом почали займатись багато господарств північних районів, одержуючи від їх реалізації значні прибутки.
Пасіки комбінованого напряму створюють для виробництва декількох видів продукції бджільництва, вирощування маток, сімей для продажу і запилення ентомофільних сільськогосподарських культур.
Крім зональної спеціалізації, може бути також і внутрішньогосподарська, при якій пасіки відділків і бригад об’єднано в одну бджолоферму (цех). При такій спеціалізації досягають більш раціонального використання бджолосімей для виробництва меду й планомірного запилення ентомофільних культур. У разі необхідності передбачають виділення окремих пасік для виведення маток і формування нових сімей, одержання маточного молочка, квіткового пилку або запилення спеціальних сільськогосподарських культур (наприклад, закритого грунту). Для забезпечення інших пасік племінним матеріалом дуже важливо створювати також спеціалізовані пасіки по веденню поглибленої племінної роботи з перевіркою маток за якістю потомства.
Спеціалізація бджільництва тісно пов’язана з концентрацією виробництва. Як показує досвід, в сильні господарства доцільно передавати дрібні пасіки сусідніх господарств, що не мають умов для підвищення рентабельності.
Концентрація бджільництва — важливий резерв підвищення продуктивності пасік, праці пасічників, рентабельності господарств, зниження собівартості і підвищення якості продукції бджільництва. Високоефективне виробництво меду та інших продуктів бджільництва можливе лише при концентрації галузі. Про це свідчить досвід великих бджолорадгоспів нашої країни, а також практика зарубіжних країн з розвинутим бджільництвом.
Теоретичною основою концентрації є дія економічного закону переваги великого виробництва над дрібним.
лі обов’язково одним УАЗ-452Д). Вони можуть мати 1— 2 підсобних цехи, які працюють в основному в зимовий період (виготовляють пасти, переробляють воскосировину, ремонтують вулики).
Пасічницькі підприємства запроваджують на пасіках повний господарський розрахунок.
На Україні, де зосереджено значну кількість міжгосподарських пасічницьких підприємств, більшість їх багатогалузеві. Крім бджільництва, це лісівництво, рибництво та ін. Доведено, що на підприємствах, де, крім бджільництва, є й інші галузі, виробництво ведуть не так інтенсивно, ніж в тих, які є лише пасічними. Наявність галузей з більш-менш стабільними грошовими надходженнями стримує розвиток бджільництва, а на одногалузевих підприємствах більша залежність від природних факторів стимулює пошук резервів підвищення рівня виробництва, нових джерел грошових надходжень, а також; продуктивності бджолиних сімей.
Міжгосподарські пасічницькі підприємства слід створювати тільки для виробництва продукції бджільництва і запилення ентомофільних сільськогосподарських культур. Залежно від потреби в бджолах для запилення і наявності кормової бази розмір їх повинен бути від 2 до 4 тис. бджолиних сімей.