Бджільництво. Утримання бджіл восени та взимку

В природних умовах бджоли починають готуватись до зими ще влітку, заготовляючи достатню кількість корму (меду і пилку) й складаючи його у верхній частині стільників, щоб він був доступний. У кінці сезону в сім'ях виводиться осіннє покоління бджіл. Не виснажені збиранням і переробкою нектару, годівлею личинок, маючи в своєму тілі запас білка, жиру та глікогену, вони здатні витримувати тривалу зиму і вирощувати розплід навесні.

Нарощування бджіл у сім'ях на зиму. Краще зимують (економно споживають корм, легше підтримують належну температуру в клубі тощо) сильні бджолині сім'ї. За даними В. А. Нестерводського (1966), результати зимівлі сімей різної сили такі (табл. 6). На одиницю маси бджіл сильні сім'ї порівняно з слабкими витрачають менше корму, мають менше підмору, майже не хворіють на пронос.

Показники	Сила сімей, вулички
Показники	8—9	6—7	4—5	дві сім'ї по 4—5 вуличок в одному вулику
Спожито корму протягом зими на вуличку бджіл, кг	1,0	1,3	1,9	0,9
Кількість підмору на вуличку бджіл, т	9,4	19,2	32,2	9,2
Кількість сімей з ознаками проносу, %	—	1.8	18,5	—

Існує прямий зв'язок між силою сімей восени і кількістю вигадуваного розплоду навесні. За даними О.Гарєєва (1970), сім'ї які мали наприкінці вересня до 3 кг бджіл, протягом травня наступного року виростили розплоду в два рази більше, ніж сім'ї масою 1,4 кг. За даними С.О. Розова (1928), бджоли, які народжуються в липні, до зими не доживають. Найбільш довговічні ті, які виводяться з яєць, відкладених у серпні — першій половині вересня. В цей період потрібно створювати сприятливі умови для відкладання яєць матками.

Важливо стежити за тим, щоб бджолині сім'ї мали достатньо (не менше 10 кг) меду. Весною матки інтенсивно відкладають яйця і при відносно невеликих запасах корму. Восени, передчуваючи наближення зими, вони припиняють вигодовувати розплід тим раніше, чим менше корму в гніздах. Добре стимулює роботу маток невеликий осінній медозбір. Якщо в місцевості розміщення пасіки медоносів уже немає, її перевозять до пожнивної гречки, насінників люцерни, конюшини, соняшника. Це забезпечить повноцінне нарощування молодих сімей. Позитивну роль відіграє також посів на припасічних ділянках фацелії, гірчиці, цвітіння яких приурочують на середину серпня — початок вересня. На випадок повної відсутності медоносів чи тривалої негоди роботу маток активізують, розпечатуючи і ставлячи за гніздо маломедні рамки або згодовуючи сім'ям протягом двох-трьох тижнів по 5—6 кг цукру. Якщо в другій половині серпня розплід займає 5—6 (хоча і неповних) рамок, то це гарантує одержання понад 2 кг молодих бджіл, чого цілком достатньо для благополучної зимівлі сімей.

Восени інтенсивніше і довше відкладають яйця молоді цьоголітні матки (табл. 7).

Залежність кількості осіннього розплоду від віку маток

Вік маток	Кількість рамок розплоду в сім'ї
Вік маток	Північні райони УРСР	Південні райони УРСР
Однорічні	4,4	4,2
Дворічні	2,6	3,0
Трирічні	1,5	2,6

Сім'ї з однорічними матками восени мають розплоду принаймні в 2 рази більше, ніж з трирічними. Крім того, однорічні матки відкладають яйця в середньому на 10 днів довше, ніж дворічні, і на 17 днів довше, ніж трирічні.

Деякі пасічники частину стільників з яйцями від сімей з молодими матками передають тим, в яких мало розплоду. Замість відібраних рамок підставляють інші, придатні для відкладання яєць. Таким чином поповнюють молодими бджолами всі сім'ї на пасіці.

Досвідчені пасічники, міняючи старих маток або приєднуючи тимчасові відводки до основних сімей для використання медозбору, гірших маток відразу не знищують, а відсаджують в окремі вулики з 3—4 рамками. За рахунок цього до початку складання гнізд на зиму додатково вирощують по 1—1,5 кг бджіл, якими підсилюють слабкі та середні сім'ї.

Осіння перевірка пасік. У кінці літа для визначення стану сімей бджіл після закінчення медозбору та їх підготовки до зими проводять детальну перевірку пасік. У практиці бджільництва вона відома як головна осіння ревізія пасік. Розбираючи гнізда, визначають силу сімей, кількість рамок у вулику, наявність та якість маток (за кількістю і якістю розплоду), запаси меду й перги, загальний стан гнізд.

Ревізія пасіки, пов'язана з повним розбиранням гнізд сімей, потребує багато часу і праці, оскільки мета її — створення сприятливих умов для осіннього розвитку сімей. Чим раніше буде проведено ревізію, тим більше часу залишиться для усунення виявлених недоліків і кращої підготовки пасіки до зимівлі.

Як уже вказувалось, при інтенсивному збиранні і переробці нектару в період головного медозбору бджоли швидко спрацьовуються і відмирають. Та невелика кількість розплоду, яка є в сім'ях у цей час, не може поповнити посилений відхід бджіл. Розмір гнізда після медозбору вже не відповідає силі сімей, яка з кожним днем зменшується. Тому упорядкувати гнізда відповідно до сили сімей — невідкладне завдання пасічника при осінній перевірці пасіки. Зайві рамки, не вкриті бджолами, видаляють. Залишають стільники з медом та розплодом. Якщо ж на рамках, які потрібно забрати з вулика (світлі, погано відбудовані, дуже темні, старі, з великими ділянками трутневих комірок тощо), є розплід, їх тимчасово ставлять з краю гнізда, поки не виведуться бджоли. В центрі гнізда повинно бути два-три світло-коричневих стільники з невеликою кількістю меду, придатні для відкладання яєць маткою. Так здійснюється попереднє скорочення і складання гнізд. Остаточно його завершують приблизно в кінці вересня, коли вийде весь розплід.

Сім'ям з недостатньою кількістю корму підставляють медові рамки з інших вуликів або ті, що були заготовлені на початку медозбору й зберігались у сховищі для стільників або іншому місці. Щоб бджоли мали можливість підтримувати необхідну для роботи матки температуру, гнізда утеплюють.

Під час ревізії часто виявляють сім'ї без маток і розплоду, їм обов'язково дають контрольну рамку з молодими личинками. Поява на ній свищових маточників свідчить про відсутність матки. її підсаджують із числа запасних.

При роботі на пасіці в кінці сезону вживають запобіжних заходів, щоб не викликати нападу бджіл одних сімей на інші. Оглядають сім'ї ввечері або вранці, коли бджоли не літають.

Для цього доцільно використовувати спеціальну палатку, якою накривають оглядуваний вулик, перешкоджаючи проникненню чужих бджіл.

В умовах більшості зон України сім'ї з 6—7 вуличками бджіл можуть благополучно перезимувати самостійно, а сім'ї та нуклеуси із запасними матками силою 4—5 вуличок краще зимують по дві в одному вулику через глуху перегородку.

Всі надто слабкі, малопродуктивні, з матками та бджолами-трутівками сім'ї об'єднують по дві або три. Планову кількість сімей відновлюють за рахунок відводків, зроблених ще в кінці весни — на початку літа.

Підраховують загальну кількість стільників у вуликах і запасних, воскосировини, на підставі чого складають восковий баланс пасіки.

Комісія у складі головних спеціалістів господарства та пасічників вибірково перевіряє відповідність фактичного стану окремих сімей та даних відомості осіннього огляду, оформляє матеріали осінньої ревізії відповідним актом.

В акті відображають рух бджолиних сімей протягом року, виробництво меду та інших продуктів бджільництва, кількість відбудованих стільників, наявність вуликів, стан приміщень для зимівлі бджіл, кількість хворих та оздоровлених сімей тощо.

Під час осінньої перевірки пасік у племінних бджільницьких господарствах, бджолорозплідниках, на бджолопідприємствах, районних племінних пасіках сім'ї щороку бонітують.

Поповнення кормових запасів. Згідно з нормативами, затвердженими ДАПК СРСР при погодженні з Держпланом СРСР, в умовах України кожна основна бджолина сім'я колгоспної чи радгоспної пасіки повинна мати на зимово-весняний період по 23 кг вуглеводного корму, а нуклеус із запасною маткою — 8 кг. Визначаючи кількість корму, яку необхідно залишити бджолам на зиму, враховують силу сім'ї й спосіб зимівлі. Вважають, що 2—2,5 кг меду на вуличку цілком вистачить до весни. Тому для сім'ї з 8 вуличками бджіл потрібно 16—20 кг меду, 10 вуличками — 20—25 кг і т. д.

Найкращим кормом для бджіл є природний квітковий мед, зібраний під час головного медозбору. Проте іноді їх підгодовують цукровим сиропом, особливо тоді, коли, через несприятливі погодні умови меду зібрано мало або він непридатний для вживання взимку. Так, мед з гірчиці, свиріпи, ріпака кристалізується в комірках ще до настання зими. Кристалізується також з соняшника, зібраний під час посухи. Погано використовують бджоли взимку мед з вересу, зовсім непридатний для зимівлі падевий мед, тому його відкачують, а бджолам дають відповідну кількість цукрового сиропу. На наявність паді обов'язково перевіряють мед, зібраний в кінці літа. Роблять це не пізніше 15 серпня.

Згодовування восени бджолам значної кількості сиропу негативно впливає на їхній стан. Якщо ж кормозаміна неминуча, робити її слід якомога раніше. Поки в сім'ях є багато бджіл старшого віку, їх використовують для переробки цукру, бо до весни вони, як правило, не доживають. Перед цим з гнізд видаляють по можливості всі рамки, які не використовуватимуть взимку. В умовах виникнення вароатозу дуже корисно забезпечувати бджіл на період переробки сиропу пилком (пергою), тоді вони не так виснажуються.

При нестачі меду, наявності в ньому домішок паді тощо бджолам згодовують цукор з розрахунку 5—8 кг на сім'ю. Спочатку комплектують гніздо з рамок, що містять по 1кг меду, а потім вже дають сироп. Кращим строком для цього є друга половина серпня — перша половина вересня. Запізнюватись з підгодівлею небезпечно: молоді бджоли, що вийдуть пізно, можуть не встигнути облетітись і загинуть взимку. Таким чином, в першу половину зимівлі вони будуть споживати перероблений цукор і лише під кінець зими — на початку весни — недоброякісний мед. Проте його шкідлива дія на бджіл буде нетривалою.

Сироп доцільно давати великими порціями (по 3—4 л), щоб матки не змогли розвинути інтенсивну яйцекладку. Досліди показують, що осіння підгодівля сиропом менш згубно позначається на сильних бджолиних сім'ях, ніж на слабких. Тому останніх краще забезпечувати рамками з готовим кормом, беручи його від сильних сімей. Можна з успіхом використовувати для переробки сиропу слабкі сім'ї, яких вибраковують в кінці сезону, об'єднавши їх по кілька в одну.

Складання гнізд. Правильно складене гніздо відповідає силі сім'ї, містить достатню кількість корму, який доступний для бджіл у будь-який період зимівлі. Складання гнізд потребує багато часу, оскільки доводиться підбирати придатні для зимівлі стільники і поступово видаляти зайві. Гнізда складають у декілька етапів, у міру звільнення рамок від розплоду і відходу старих бджіл. Розпочинають його незабаром після завершення медозбору. Стежать, щоб у зимових гніздах не було світлих щойно відбудованих рамок, в яких ще не виводився розплід. Вони холодні, і бджоли, групуючись у клуб, уникають їх. В центрі гнізда така рамка може спричинити поділ клубу на дві частини й загибель сім'ї. Не бажані в гнізді дуже старі, темні стільники. В них є первинні кристали, які прискорюють кристалізацію меду, що ускладнює зимівлю. Старі стільники можуть бути також джерелом інфекційних захворювань бджіл. Недопустимо залишати в гнізді маломедні рамки.

Для живлення взимку бджолам потрібна також перга, яку вони ще влітку складають і заливають медом в окремих середніх стільниках. 2—3 такі стільники залишають у гнізді, навіть коли у них мало меду. Його поповнюють цукровим сиропом.

На практиці пасічники застосовують різні способи формування гнізд: двобічного (симетричного), однобічного, «бородою». У першому випадку стільники з найбільшою кількістю меду ставлять по краях гнізда, а з меншими запасами — в центрі, біля льотка. При другому способі кормові запаси в рамках поступово збільшуються в один бік вулика. Іноді гніздо складають «бородою». Найбільш повномедний стільник розміщують навпроти льотка, а далі по боках — з меншою кількістю меду. Мабуть, не дуже затишно почувають тут себе бджоли, розміщуючись клубом переважно на меду, а не в порожній частині стільників, як це буває в природі. Ні один з названих способів складання гнізд не гарантує благополучну зимівлю, якщо недостатньо наявної кількості меду. Коли в кожній залишеній рамці є не менше 2—2,5 кг меду, то немає потреби дотримувати певного порядку в їх розміщенні: меду бджолам вистачить у будь-якій вуличці. Зимуючи надворі, бджоли споживають корму на 17—18 % більше, ніж у доброму зимівнику. Тому гнізда доцільно комплектувати з рамок, на 2/3 заповнених медом. У вуликах з теплим заносом біля льотка знаходитиметься рамка з меншою кількістю меду, а далі запаси його поступово збільшуватимуться до задньої стінки. Так формують гнізда у вуликах-лежаках. При багатокорпусному утриманні бджіл ця робота спрощується. Сильні і середні сім'ї краще зимують у двох корпусах (навіть неповних). Верхній корпус займають повномедні рамки, а в нижньому достатньо мати не більше 1 кг меду на кожній рамці.

У лежаках часто зимують дві сім'ї. Добрі результати від такої зимівлі одержать тоді, коли бджоли однієї й другої сімей сядуть клубом біля перегородки. А для цього потрібно, щоб до неї були наближені льотки. Якщо ж вони віддалені від середини передньої стінки, то кожна сім'я сформує свій клуб окремо.

Складання гнізд доцільно завершити в теплу пору, щоб бджоли мали час упорядкувати їх. З початком сталого похолодання гнізда утеплюють. Ступінь утеплення залежить від способу зимівлі та сили бджолиних сімей. Надворі для підтримання належної температури в гніздах бджоли витрачають корму й енергії більше, тому утеплювати їх треба краще. Більш чутливі до цього середні та слабкі сім'ї. Старанно утеплюючи гнізда, досягають збереження ними тепла і більшої довговічності бджіл. Сильні сім'ї менш вимогливі до утеплення.

Утеплювальний матеріал повинен бути легким, добре пропускати повітря й водяну пару. Для потреб пасік промисловість виготовляє спеціальні ватяні подушки (матрацики). Менш придатні подушки з синтетичних матеріалів.

Способи зимівлі бджіл. Властивість бджолиних сімей робити великі запаси меду в першу чергу свідчить про їхню природну здатність успішно переносити зимовий холод.

Відповідно підготовлені сім'ї бджіл можуть зимувати надворі. Однак неправильно стверджувати, що така зимівля прийнятна для всіх пасік. Наукою і практикою доведено, що в одних умовах кращі результати дає зимівля в зимівниках, в інших — надворі.

Кожний з цих способів має свої переваги і недоліки. Безумовно, найбільш сприятливі умови для зимування бджіл можна створити лише в закритих, спеціально обладнаних приміщеннях — зимівниках. В доброму зимівнику протягом усієї зими легко підтримувати оптимальну для бджіл температуру (від 0 до 4 °С) і вологість (75—85 %), завдяки чому вони переносять зими з найменшими витратами енергії і корму. А це позитивно впливає на розвиток і продуктивність сімей. Зимівники дають змогу зберегти до весни більшу кількість запасних маток. У випадках, коли в зимівниках або обладнаних приміщеннях не створено умов для нормальної зимівлі, бджіл краще залишати зимувати на точку.

Слід зазначити, що занесення бджіл у зимівник і винесення з нього досить трудомісткі процеси. Будівництво зимівника обходиться господарству дорого.

Зимівля бджіл надворі здавна приваблює пасічників: бджоли використовують найменшу можливість для очисних обльотів, сім'ї раніше починають вирощувати розплід. За спостереженням багатьох пасічників, саме бджолам, які зимують надворі, властива висока життєздатність та продуктивність. Проте такий спосіб зимівлі вимагає більш старанної підготовки сімей бджіл, вуликів. Цілком залежні від природної стихії, бджоли в цих умовах витрачають корму більше, ніж в зимівниках. Під дією атмосферних опадів, сонця, вітру, морозу, частих змін температури вулики швидше руйнуються. Взимку надворі є менше можливостей при необхідності допомогти бджолам.

Зимують бджоли на точку в районах зі сталим сніговим покривом й там, де взимку немає дуже різких коливань температури та де пасіки мають надійний природний захист від пануючих вітрів. У північно-західних і деяких інших районах республіки, в яких поширена зимівля надворі, бджіл утримують у двостінних вуликах. Проте вони важкі, громіздкі, малопридатні для кочівель.

Догляд за бджолами взимку. Не слід поспішати із занесенням вуликів у зимівник, оскільки осінь, як відомо, на Україні примхлива. Після тимчасових похолодань часто бувають теплі дні, коли бджоли літають. Стежать, щоб облетілись молоді особини, які вивелись восени. В їх кишечнику багато калу, і без обльотів вони загинуть у вуликах. День останнього обльоту вважають початком зимівлі бджіл.

Вулики ставлять у зимівник з настанням стійкого холоду, здебільшого в кінці листопада — на початку грудня. Краще це робити в суху погоду при температурі повітря —З —7 °С. Верхні стелажі найтепліші, на них доцільніше розмістити вулики з слабкими сім'ями і запасними матками. На нижніх стелажах, поблизу вентиляційних труб і дверей, розміщують сильні сім'ї.

У добре обладнаних зимівниках, де підтримується необхідна температура і вологість, немає мишей, з вуликів знімають дахи, а з сильними сім'ями — навіть утеплення. Як тільки бджоли заспокояться, у вуликах відкривають льотки. В сильних сім'ях можна відразу відкрити верхні й нижні льотки, в середніх та слабких — верхні. Поведінка бджіл у наступні дні свідчитиме, чи відповідає така вентиляція їхнім потребам.

У зимівнику повинен бути психрометр, яким контролюють температуру та вологість повітря. Показники сухого і вологого термометрів записують під час чергового відвідування зимівника, визначають вологість і при необхідності регулюють її вентиляцією.

Бджолам взимку потрібний спокій. Подальший догляд ва ними полягає у підтриманні в зимівнику необхідної температури й вологості, контролі за поведінкою бджіл та наданні їм необхідної допомоги.

Сім'ї, що зимують надворі, особливо терплять від вітру, який сильно охолоджує гнізда. Дбаючи про збереження тепла, пасічники дуже звужують льотки у вуликах. Там швидко з'являється надмірна вологість, яка завжди є однією з причин поганої зимівлі бджіл. Чим холодніша зима, тим посиленішою повинна бути вентиляція. її забезпечують за допомогою верхнього і нижнього льотків та отвору в стелі.

Зимівля надворі буде кращою, якщо вулики захистити з трьох боків матеріалом, який не продувається вітром (толлю, руберойдом, пергаміном). Передню стінку, яка здебільшого спрямована на південь, залишають відкритою. Це забезпечує доступ до льотків для їх регулювання й прослуховування сімей. Щоб сонце не виманювало бджіл З вуликів у морозні дні, льотки притінюють нахиленими дощечками.

У першу половину зими сім'ї ще не мають розплоду, калу в кишечниках бджіл небагато, і вони, як правило, ведуть себе спокійно. Зимівник у цей час достатньо відвідувати один-два рази на місяць, основне — відрегулювати вентиляцію у вуликах і зимівниках, щоб бджоли сиділи найтихіше. Особин у приміщенні може турбувати світло. Воно їх збуджує, виманює з вуликів, від чого бджоли на холоді гинуть. Тому приміщення, де утримують бджіл, повинно бути темним. Коли випаде чимало снігу, ним обкидають вулики, розміщені надворі. Мишей у зимівнику знищують.

Щоб мати уявлення про те, як перебігає зимівля бджіл, слід періодично, не частіше одного разу на декаду,. вислуховувати сім'ї апіскопом, гумовою чи хлорвініловою трубкою. Рівний слабкий гул свідчить про нормальний стан бджолиної сім'ї. Якщо в зимівнику бджоли дуже гудуть, то, збільшуючи або зменшуючи вентиляцію в ньому, добиваються, щоб сім'ї заспокоїлись. В окремих вуликах, де вони продовжують шуміти і після цього, зменшують або збільшують льоткові отвори. Корисно раз на місяць очищати льотки від мертвих бджіл. У період великих морозів вулики, що зимують надворі, Додатково обкидають снігом.

Для кращого контролю за зимівлею бджіл доцільно ще з осені на дно кожного вулика під стільники покласти аркуш цупкого паперу розміром 50х20 см, щоб його можна було витягувати через нижній льоток. Кількість і розміщення воскових крупинок підмору та інших решток на папері свідчать про характер зимівлі бджіл. Якщо папір дуже вологий, а в окремих місцях є краплі меду, це означає, що в гнізді надмірна вологість. Наявність крупинок цукру між восковими рештками свідчить про кристалізацію меду тощо.

Важливо не тільки виявити сім'ї, які погано зимують, а й з'ясувати причини поганої зимівлі, щоб їх усунути. На жаль, одного вислуховування їх або огляду контрольних листів буває недостатньо. В окремих випадках потрібно розбирати гніздо.

Приблизно з другої половини лютого характер зимівлі бджіл змінюється, активність їх підвищується. Матки починають відкладати яйця. Раніше з'являється розплід у сім'ях, які зимують надворі. Поява розплоду активізує споживання бджолами корму. Кишечники в них переповнюються калом. Пасічник повинен частіше відвідувати зимівник, точок, оглядати вулики. Робити це слід обережно, бо шум і світло в цей час сильніше, ніж у попередні місяці, збуджують бджіл. Щоб заспокоїти їх, доводиться регулювати не тільки отвори льотків, температуру й вологість повітря у зимівниках посиленням або зменшенням вентиляції, а й вносити сніг у приміщення.

Надання допомоги бджолиним сім'ям під час зимівлі. Бджолині сім'ї, дбайливо підготовлені з осені, витримують навіть найсуворіші зими і не потребують особливого догляду. Однак трапляються випадки, коли без оперативного втручання взимку сім'я слабшає, іноді гине. Здебільшого це викликано упущеннями при підготовці бджіл до зимівлі: недостатні запаси корму, невміло складені гнізда, недоброякісний корм, проникнення у вулик мишей тощо.

Голодні бджоли на стук по стінці вулика відповідають ледь чутним затяжним шумом, схожим на шелестіння сухого листя. В ослаблених голодних сім'ях бджоли можуть також озватись коротким уривчастим шумом. У близьких до загибелі сім'ях не чути зовсім ніякого шуму. Врятувати їх можна тільки підгодівлею.

Найкращим кормом для цього є мед в стільниках, заготовлений у першу половину медозбору, або відкачаний і вже закристалізований. Його завчасно добре прогрівають. Вулик заносять у приміщення, обережно розкривають гніздо і відставляють стільники, доки не покажеться клуб бджіл. Сюди ставлять 1—2 приготовлених стільники з медом. Щоб бджоли при цьому не розліталися, їх збризкують теплим сиропом. Тоді вони злизують його одна з одної і сидять спокійно. Гніздо упорядковують і вулик знову відносять у зимівник.

Стільник з медом краще класти безпосередньо на рамки над клубом. Щоб бджоли мали вільний доступ до меду, під стільник і на нього кладуть по 2—3 палички товщиною з олівець. У сім'ях, які зимують надворі, цю операцію можна виконувати, не чекаючи потепління.

Коли немає стільників з медом, використовують якісний відкачаний мед. Його кладуть у вигляді млинця на марлю, розстелену зверху рамок над клубом. Відразу можна дати до 1 кг такого корму. Дехто віддає перевагу медово-цукровому тісту,. виготовленому з однієї частини розчиненого на водяній бані меду та чотирьох частин цукрової пудри. Тісто повинно бути густим, в'язким, але не розсипчастим.

При відсутності меду бджіл годують теплим густим цукровим сиропом (1,5:1), наливаючи його в низькі скляні півлітрові банки. їх обв'язують вологою марлею, складеною в 2—3 шари, швидко перевертають і ставлять на рамки над клубом. Зразу можна давати по дві банки сиропу. Верх гнізда утеплюють. Сильним сім'ям при голодуванні дають стільники, наповнені сиропом.

Голод може спіткати й бджолині сім'ї, які зимують у двох корпусах багатокорпусного вулика, хоч зверху буде повно меду. Найчастіше це трапляється через так званий безмедний пояс (близько 5 см) між стільниками нижнього та верхнього корпусів, який бджоли не завжди можуть подолати, особливо коли сім'я не досить сильна. Відомий американський дослідник Ч.Фаррар (1963) —прихильник обов'язкової зимової перевірки сімей, яких утримують в таких вуликах, щоб можна було при потребі допомогти їм. Вулики перевіряють в морозний ясний тихий день. З них знімають дах і стелю. При наявності спокійного клубу і достатньої кількості меду втручання не потрібне. Коли ж видно лише мед, сім'ю оглядають. Дах перевертають і кладуть на сніг. З верхнього корпусу виймають 1—2 бічних стільники. Ті, що залишились посередині, розсувають. Потім верхній корпус знімають. З нижнього обережно витягують два центральних стільники з бджолами і розплодом (якщо він там уже є) і переставляють усередину знятого корпусу. Стільники в нижньому корпусі зміщують до центру, а звільнене місце заповнюють медовими стільниками. Верхній корпус повертають на своє місце. Вулик закривають. При цьому втрачають 100—200 бджіл, але рятують сім'ю.

Під час зимівлі бджолам дуже шкодить падевий мед, від якого в них швидко переповнюються кишечники і виникає сильна спрага. В таких випадках їх годують сиропом. Більш радикальним заходом вважають повну заміну гнізда таким сім'ям, а для цього потрібно влаштувати їм надранній обліт у приміщенні або надворі. Потребують допомоги і сім'ї, які зимують на меду, що швидко закристалізувався. Про це довідуються з наявності великої кількості крупинок цукру на дні вулика і збудженої поведінки бджіл, що швидко вилітають з льотків, шукаючи воду. Тоді бджолам дають рідкий сироп або на рамки кладуть чисті зволожені ганчірки. У зимівниках зручно напувати бджіл через верхні льотки, опускаючи в них ґноти з пляшок, наповнених водою.

Про наявність мишей у вулику свідчать неспокійна поведінка бджіл, рештки з'їдених комах, характерний кал серед підмору, сміття з погризених стільників. Вигнати мишу можна, розібравши гніздо і поставивши у вулик пастку чи поклавши отруєну принаду.

Багато клопоту завдає зимівля бджіл у непристосованих приміщеннях. Якщо ніяким чином не вдається відрегулювати температуру й вологість повітря, бджіл краще виставити на точок.