|
Під ред. А.І.Черкасової. Київ. "Урожай", 1986 |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
П.І.Прокопович (1775 — 1850)Петро Іванович Прокопович — основоположник раціонального бджільництва, видатний вітчизняний бджоляр — народився в с. Митченках поблизу Батурина колишньої Чернігівської губернії у сім'ї бідного дворянина-священника. Одержав блискучу для свого часу освіту, закінчивши Києво-Могилянську академію, з якої вийшло багато видатних вчених, громадських діячів, письменників. Вперше він зацікавився бджолами в 1799 р. їх життя настільки захопило його, що він почав серйозно займатись бджільництвом. У 1808 р. П.І.Прокопович уже мав 580 сімей бджіл. Але його метою було не одержання великих прибутків з пасіки, а глибоке вивчення життя бджіл. Пізніше він писав, що за вісім років дослідів «загубив» до 300 бджолиних сімей. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
У цей час бджіл утримували в нерозбірних вуликах. Пасічник був лише пасивним спостерігачем за ними. П.І.Прокоповича найбільше турбувало те, що пасічники, добуваючи мед, закурювали сіркою найкращі сім'ї. Ні один із вуликів, відомих на той час, не задовольняв його. Тому в нього зароджується думка сконструювати такий вулик, в якому можна було б одержувати мед високої якості, не пошкоджуючи гнізда і не гублячи бджіл. Багаторічна праця увінчалась успіхом. У 1814 р. П.І.Прокопович запропонував перший у світі розбірний рамковий вулик, в якому можна було вільно оглядати гнізда бджіл, активно впливати на життя сім'ї. Щоб матка не червила: там, де потрібно складати мед, він відгороджував її спеціальною дерев'яною решіткою, через яку проходили тільки робочі бджоли. Розбірний вулик і роздільна решітка Прокоповича стали основою рамкового бджільництва. У такому вулику не було потреби закурювати бджіл, стало можливим підсаджувати маток, регулювати силу сімей. За свідченням винахідника, в його вуликах продуктивність бджолиних сімей була в два-три рази вищою, ніж у нерозбірних. «Дивлячись на цей вулик,— писав сучасник Прокоповича О.І.Покорський-Журавко,— все бачиш таким простим, а тим часом це нова геніальна ідея, яка відповідає всім вимогам раціонального бджільництва і дає йому новий напрям». П.І.Прокопович розумів, що для розвитку раціонального бджільництва одного поширення рамкового вулика недостатньо. Потрібні й кваліфіковані пасічники для догляду за бджолами в цих вуликах. Він добився дозволу відкрити в с. Митченках першу в Росії школу бджільництва. Програма була розрахована на два роки. У перший рік учні вчились читати, писати, рахувати, оволодівали столярною справою, одержували перші відомості з життя бджіл. На другий рік вони проходили повний курс бджільництва і засвоювали необхідні практичні навики безпосередньо на шкільній пасіці, яка в 1855 р. нараховувала 2542 бджолині сім'ї. Учнями були в основному селяни-кріпаки, яких посилали сюди поміщики з різних куточків Росії. Були навіть учні із зарубіжних країн. У школі, крім бджільництва, вивчали садівництво, овочівництво, шовківництво та догляд за тваринами, бо бджільництво, за словами Прокоповича, є лише складовою частиною загального господарства. Школа проіснувала 53 роки. Її закінчили понад 700 чоловік. Вихованці школи помітно вплинули на підвищення культури бджільництва в районах, де працювали. Чимало з них пізніше стали визначними діячами бджільництва. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
П.І.Прокопович був видатним дослідником бджіл і літератором. Про це свідчить його багата літературна спадщина. Вивчаючи зимівлю бджолиних сімей різної сили, Він широко застосовував зважування вуликів, барометри, термометри, систематично реєстрував стан погоди. В журналах і газетах було опубліковано понад 60 статей Прокоповича («Про гнилець», «Про матки бджолині», «Про види гнізд», «Про управління бджільництвом», «Про втулковий вулик», «Досвід розмноження однієї сім'ї», «Про користь вирощування для бджіл синяка» та ін.|. П.І.Прокопович вже знав, що гнилець — заразна хвороба. Лікуючи її, він застосовував перегін бджіл на нове гніздо. Цей метод не втратив свого значення і в наш час. Редакція «Земледельческой газеты» писала: «Прокопович... зараз єдиний дослідник бджіл, не лише в нас, а навіть в усій Європі, зауваження і висновки якого про цих комах характеризуються повнотою, простотою і достовірністю». На думку відомого історика бджільництва О.І.Покорського-Журавка, творам Прокоповича властиві «безсумнівна самостійність, вміння глибоко проникати в суть нез'ясованих фактів, надзвичайна логічність висновків, гострота спостережень, оригінальність викладу». Ідеї Прокоповича набагато випередили свій час. Розбірний вулик у США та Західній Європі з'явився лише в 1851 —1852 рр. Відкриття Дзержона, Лангстрота, Берлепша — це, по суті, продовження, вдосконалення ідей і праць П.І.Прокоповича. Ім'я П.І.Прокоповича знають і шанують у нашій країні. В 1969 р. видано його «Избранные статьи по пчеловодству». В 1975 р, громадськість нашої країни урочисто відзначила 200-річчя від дня народження великого бджоляра. Його ім'я присвоєно Українській дослідній станції бджільництва. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ви дивилися сторінку - П.І.Прокопович (1775 — 1850) Наступна сторінка - М.М.Витвицький (1764—1853) Попередня сторінка - Українське товариство бджолярів-любителів Повернутися до початку сторінки П.І.Прокопович (1775 — 1850) |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
. |