Календар пасічника

Під ред. А.І.Черкасової. Киев. "Урожай", 1986


Календар пасічника

Зміст

Вступ

Січень

Де підвищити кваліфікацію по бджільництву?

Українське товариство бджолярів-любителів

П.І.Прокопович (1775 — 1850)

М.М.Витвицький (1764—1853)

Лютий

Як допомогти бджолиним сім'ям під час зимівлі

П.П.Корженевський (1810—1898)

О.X.Андріяшев (1826—1907)

Березень

Двоматочне утримання бджолиних сімей

Весняна ревізія бджолиних сімей

Весняне нарощування бджіл

Утримання бджолиних сімей у павільйонах та на платформах

Г.П.Кондратьев (1834—1905)

Т.Цесельський (1846—1916)

Квітень

Впорядкування садиби пасіки

Охорона генофонду диких бджолиних

Кочівля пасік

Як розставляти вулики на пасічному точку

В.Ф.Ващенко (1850—1918)

Травень

Звідки бджоли беруть падь?

Воскобудівна рамка — без неї не обійтись

Прискорене розмноження бджолиних сімей

Формування і транспортування безстільникових і стільникових пакетів бджіл

Як виводять маток на бджолорозплідниках

Виведення бджолиних маток на невеликих пасіках

Способи підсадки бджолиних маток в сім'ї

В.Ю.Шимановський (1866—1934)

Червень

Післяукісні та післяжнивні посіви нектароносів

Чому бджоли рояться?

Як запобігти роїнню бджолиних сімей

Цікаві рослини: ріпак, акація біла

Зробіть самі

Г.О.Кожевников (1866—1933)

Липень

Використання гетерозису в бджільництві

Використання бджіл-листорізів на запиленні насінників люцерни

Кормова база для бджіл та шляхи її поліпшення

Бджолозапилення — важливий агротехнічний захід у рослинництві

Медоносні бджоли і люцерна

Цікаві рослини: липа, гречка

М.О.Дернов (1868—1920)

Серпень

Підготовка бджолиних сімей до зимівлі у зимівниках

Надворі

Нарощування бджіл на зиму

Чи доцільно годувати бджіл цукром?

Головна осіння ревізія бджолиних сімей та їх бонітування

Цікаві рослини: верес звичайний, синяк звичайний

П.Л.Снєжнєвський (1870—1938)

Вересень

Чи продуктивні сім'ї вашої пасіки?

Деякі особливості поведінки основних порід медоносних бджіл

І.І.Корабльов (1871 — 1951)

Жовтень

Шляхи розвитку громадського бджільництва

В.А.Нестерводський (1882—1977)

Листопад

Коли ставити бджіл у зимівники

С.О.Розов (1894—1965)

Грудень

Догляд за бджолиними сім'ями взимку

Бджоли в теплицях

Хочеш мати продуктивні бджолині сім'ї — займайся племінною справою

Породне районування бджіл

Українські степові бджоли

Карпатські бджоли

Поліські бджоли

Сірі гірські кавказькі бджоли

Б.М.Музалевський (1908—1941)

Продукти бджільництва

Бджолиний мед, його відкачування, фасування, купажування, дозрівання і зберігання

Основні показники якості вощини

Коли і як відбудовувати стільники

Збирання, заготівля та зберігання квіткового пилку

Маточне молочко, його збирання, зберігання і транспортування

Прополіс, його збирання і зберігання

Переробка воскової сировини

Захворювання бджіл та їх профілактика

Інфекційні хвороби бджіл

Інвазійні захворювання бджіл

Незаразні хвороби бджіл

Вороги і шкідники бджіл

Як запобігти отруєнням бджіл отрутохімікатами

 

Література


Інвазійні захворювання бджіл

Вароатоз. Особливо небезпечна з тяжким перебігом хвороба бджолиних сімей, яка уражує бджолиний і трутневий розплід, бджіл, трутнів і маток. Збудник — зовнішній паразит гамазовий кліщ вароа якобсоні. Кліщ вароа якобсоні розмножується статевим шляхом у бджолиному і трутневому розплоді, порушуючи їх розвиток. На бджолах, трутнях, матках, личинках і лялечках паразитує самка кліща. Тіло її коричневого кольору, сплющене, поперечноовальної форми, довжиною 1,1 мм, шириною 1,8 мм. Самець молочно-білого кольору, значно менший від самки, довжиною 1 мм, шириною 0,9 мм, паразитує в печатному розплоді і після спаровування гине у комірці стільника. Кліщ має чотири пари ніг і колючо-сисні ротові органи. Живиться гемолімфою личинок, лялечок і бджіл, проколюючи хітиновий покрив. Самки кліщів, які народились весною, живуть 2—3, а восени — до 6—8 міс. Зимують на бджолах тільки дорослі самки кліща, з яких частина відмирає восени і зимою, падаючи на дно вулика. Весною з появою розплоду самки проникають у комірки з дорослими личинками бджіл або трутнів і відкладають 4—8 яєць овальної форми.

Календар пасічника


Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

 


Календар пасічника

Повний цикл розвитку від яйця до дорослої особини триває у самця — 6—7, а у самки 8—9 днів. На одній бджолі може паразитувати від одного до восьми кліщів, які знаходяться на тілі бджоли між грудьми і черевцем або під першими трьома черевними сегментами, на трутні — до семи самок, на бджолиній лялечці — до 12, а трутневій — до 20 і більше кліщів. У бджолиній сім'ї може паразитувати декілька тисяч кліщів. Ступінь ураження бджіл і розплоду буває різним і залежить від кількості розплоду в сім'ї і сезону року. Весною бджоли уражуються менше, а восени більше в декілька разів. Весною і восени більше уражується бджолиний, а влітку трутневий розплід. Самки кліща мають певну стійкість проти впливу зовнішніх умов. Поза, гніздом бджолиної сім'ї вони зберігають життєздатність у порожніх вуликах і на стільниках до 6—7 днів, на трупах бджіл, трутнів і лялечок — 11, у відкритому розплоді — до 15, в запечатаному — до 32 днів.

Перебіг вароатозу відбувається повільно і шкідлива дія його проявляється залежно від кількості самок кліща, занесених у гніздо бджіл, їх розмноження і нагромадження в бджолиних сім'ях. При ураженні 30—40 % бджіл сім'ї і більше вони гинуть на другий чи третій рік після зараження кліщем або коли недостатньо чи зовсім не проводяться заходи проти вароатозу.

Уражені вароатозом бджолині сім'ї неспокійно зимують, шумлять, бджоли з таких сімей виповзають з вуликів з переповненим черевцем, проносять, на дні вулика багато загиблих бджіл. У весняно-літній період сім'ї погано розвиваються, зменшують медозбір. Влітку і восени біля вуликів знаходиться велика кількість загиблих і недорозвинених бджолиних і трутневих лялечок і молодих бджіл. Розплід стає строкатий, зустрічаються загиблі личинки жовтуватого кольору, які, розкладаючись у гнильну масу, нагадують гнилець. Якщо не проводились обробки бджіл проти цього захворювання, загибель бджолиних сімей відбувається в осінньо-зимовий період і весною. Вароатоз часто супроводжується іншими заразними захворюваннями.

Для встановлення ступеня зараження у ветлабораторію в зимово-весняний період (лютий — березень) надсилають зразки підмору бджіл з восковою крихтою і сміттям з дна вулика від 10—20 % бджолиних сімей пасіки по 15—20 г від кожної сім'ї бджіл. Весною, влітку і восени відбирають від 10 % бджолиних сімей пасіки по 50—80 живих бджіл і печатний трутневий чи бджолиний розплід розміром 3X15 см. Це необхідно не тільки для визначення ступеня ураження сімей бджіл вароатозом, а й для врахування ефективності противароатозних обробок, що особливо необхідно восени. Залежно від кількості виявлених кліщів на бджолах, згідно з діючою настановою, розрізняють три ступеня ураження бджолиних сімей вароатозом: слабкий — до 10 %, середній — до 20 % і сильний — понад 20 %. Всі зразки проб відбирають і упаковують під наглядом ветлікаря.

Заходи боротьби. На всіх пасіках, неблагополучних щодо вароатозу, здійснюють комплекс господарських, ветеринарно-санітарних, біотехнологічних і фізичних заходів з застосуванням лікувальних засобів.

Бджолині сім'ї утримують у вуликах, обладнаних спеціальними сітчастими підрамниками-кліщеуловлювачами; з дна вуликів знімають кліщів і сміття раз у 7—10 днів. Вулики ставлять на підставки або кілочки не нижче 30 см від землі у сонячних місцях. Обов'язково використовують воскобудівні рамки з метою знищення кліщів разом з трутневим розплодом. Важливе значення для боротьби з вароатозом має формування безрозплідних відводків, з обробкою їх акарицидними препаратами або термічним способом. Треба уникати перестановки стільників з одних сімей в інші, а також завжди тримати пасіку у доброму санітарному стані.

Лікування. Лікують бджіл від вароатозу фенотіазином, вароатином, фольбексом, тимолом, мурашиною та щавлевою кислотами, а також тепловим методом, варобрауліном, КАС-81, застосовуючи їх відповідно до наставлень.

Противароатозні обробки бджіл хімічними препаратами на всіх пасіках проводять весною після активного обльоту бджолиних сімей (березень — травень), влітку після медозбору і відкачування меду (серпень) і восени (вересень — жовтень) при температурі повітря не нижче +10 - +15 °С. Перед обробкою хімічними препаратами вулики ремонтують, закривають і замазують щілини, на дно вуликів укладають сітчасті підрамники або кліщеуловлювачі.

Для підвищення ефективності ранньовесняних та заключних осінніх обробок з гнізд сімей доцільно видалити рамки з розплодом і розмістити їх у сім'ї-інкубатори або верхні корпуси. Невеликі ділянки розплоду (на 1—2 стільниках) знищують. Бджіл, які народились з розплоду в сім'ях-інкубаторах, 2—3 рази обробляють акарицидом і формують відводки або приєднують до основної бджолиної сім'ї.

Фенотіазин ветеринарний (ТУ—84—538—74) застосовують у вигляді термічної таблетки (0,7 г) або паперової смужки (0,2 г) на сім'ю бджіл, спалюючи їх у вулику. Таблетку кладуть на металеву підставку запалюють і заносять у вулик через льоток. Обкурювання сімей фенотіазином проводять весною три дні підряд, повторюючи курс лікування тричі через 7—8 днів. Паперову смужку можна також закріплювати на дроті завдовжки 20—25 см, запаливши ввести у вулик, підвішуючи її на паличці між крайніми, рамками, розширивши простір між ними на 4—5 см, або через верхній льоток, видаливши проти нього одну рамку. При сильному ураженні бджіл кліщем одночасно можна спалювати 2—3 смужки. На період обробки фенотіазином нижній і верхній льотки вулика закривають на 15—20 хв. При видаленні розплоду з гнізд весною бджолині сім'ї обкурюють смужками фенотіазину 3—4 рази через 1—2 доби. Влітку після медозбору (серпень) сім'ї обробляють фенотіазином в порошку, таблетках чи смужках 2—3 рази через 1—2 доби. Восени (вересень — жовтень) — 3—4 рази через ті ж інтервали; заключну обробку проводять, коли в сім'ях бджіл відсутній розплід.

За тиждень перед лікуванням перевіряють якість фенотіазину, обкурюючи ним 3—4 сім'ї у згаданих вище дозах 4 дні підряд. Якщо після обробок не буде відходу бджіл та маток і зеленого нальоту на стінках вулика й стільниках, фенотіазин вважається придатним для використання.

Вароатин застосовують у вигляді аерозолю із спеціального балончика місткістю 180 мл. Бджіл обробляють при зовнішній температурі повітря 13—25 °С після зняття даху вулика і стелинок, спрямовуючи факел аерозолю з балончика вздовж кожного міжрамкового простору протягом 1—1,5 с на відстані 10— 15 см від рамок. Вулик швидко закривають і на 3—5 с вводять аерозоль через льоток, після чого його звужують до 1 см і в такому стані залишають до ранку. Весною бджолині сім'ї обробляють вароатином двічі через добу, восени — 4 рази з таким же інтервалом з обов'язковим видаленням із гнізд розплоду. Для підвищення ефективності обробку бджіл вароатином можна проводити в термокамері. Для цього у нагріту до 40 °С камеру вносять касету з бджолами, спрямовуючи на неї факел аерозолю вароатину з відстані 15—20 см протягом 35—40 с. Експозиція 10 хв. Після цього касету з бджолами видаляють з камери і бджіл висипають у вулик.

Вароатин не можна передозовувати.

Фольбекс — імпортний препарат, виготовлений у вигляді термічних паперових смужок зеленого кольору розміром 2 X10 см; одна смужка містить 0,4 г хлорбензилату. Бджолині сім'ї обкурюють фольбексом весною після обльоту бджіл і восени при температурі повітря не нижче +12 °С. Перед обробкою вулик герметизують, на льотки приладнують засувки, зверху гнізда кладуть полотнинку, подушку, папір чи плівку і вулик закривають дахом. Смужку закріплюють на спеціальній металевій пластинці, запалюють і у тліючому стані вводять у вулик через льоток, її також можна підвісити на дроті зверху вулика у міжрамковий простір.

Обробки сімей бджіл проводять двічі через 24 год. Доза препарату на обробку сім'ї бджіл з шести гніздових стільників, які обсиджують бджоли,— одна смужка. Бджолині сім'ї, що мають менше трьох вуличок, не обробляють. При обробках сімей бджіл восени маток слід ізолювати в кліточки або під ковпачок на добу.

3 цією ж метою, щоб запобігти загибелі маток, за добу до проведення обробок фольбексом бджолиним сім'ям згодовують по 0,5 л цукрового сиропу (у співвідношенні 1 : 2).

Тимол (ТУ 6—09—3736—74) використовують у вигляді порошку при температурі повітря від 7 до 25 °С у період активного льоту бджіл. Порошком тимолу обпилюють планки рамок з розрахунку по 0,25 г на вуличку бджіл, повторюючи через 7 днів, при сильному ураженні — тричі через 4 дні. Препарат можна застосовувати у різних мішечках (пакетах), розміром 5X5 або 10X10 см з марлі чи капронової тканини в дозі 10—15 г на вулик, поміщаючи його на верхні бруски рамок або збоку гнізда, поповнюючи його через 3—4 тижні. При температурі повітря вище 26 °С тимол з вуликів забирають. Слабкі сім'ї, менше трьох вуличок, тимолом не обробляють.

Мурашину кислоту технічну (ГОСТ 1706—78) або чисту концентровану (ГОСТ 5848—73) застосовують для обробки бджіл весною і в осінній період при температурі від 14 до 25 °С. Мурашину кислоту в поліетиленових пакетах з двома-трьома картонними пластинками або у флаконах з широкою шийкою (2 см в діаметрі у кількості 30—50 мл) поміщають зверху стільників над гніздом сім'ї бджіл. У пакетах вирізують 1—2 отвори діаметром 1 —1,5 см і кладуть на рамки, підкладаючи під них дві дерев'яні палички. У флакони з кислотою вставляють марлеві фітілі, що відповідають діаметру шийки і довші на 5 см від висоти флакона. Флакони підвішують до верхньої планки порожньої рамки, Можна використовувати також поліетиленову кришку, в яку наливають 30 мл мурашиної кислоти, накривають картоном розміром 10 X10 см і кладуть у вулик на рамки. Мурашину кислоту поміщають у бджолині сім'ї весною двічі з інтервалом 12 днів на З—5 днів, а восени одноразово на 3—5 днів. Під час обробок бджіл кислотою верхні льотки у вуликах відкривають. З мурашиною кислотою треба поводитись дуже обережно.

Щавлеву кислоту (ГОСТ 2218—76) застосовують у вигляді 2 %-ного водного розчину (20 г на 1 л води), яким обприскують бджіл на стільниках за допомогою аерозольного розпилювача «Росинка». Розчиняють щавлеву кислоту перевареною водою (30 °С). На обробку одного стільника з двох сторін витрачають 10—12,5 мл розчину, з однієї бджолиної сім'ї у 12-рам-ковому вулику — близько 150 мл. Не можна обробляти стільник з відкритим розплодом і пергою, на час обробок їх видаляють з вуликів, а бджіл струшують на інші стільники. Протягом сезону залежно від ступеня ураження бджіл кліщем їх обробляють 3—4 рази. Обприскування проводять при температурі повітря не нижче +16 °С.

При обробці бджіл хімічними препаратами, особливо мурашиною і щавлевою кислотами, необхідно дотримувати правил безпеки. Весною сім'ї бджіл обробляють після обльоту один раз, а при сильному ураженні — повторюють через 12 днів. Влітку після відкачування меду, до підгодівлі бджіл цукровим сиропом — два рази через 12 днів.

Варобраулін — порошок, виготовлений з рослин, кремового кольору, приємного запаху. Застосовують для боротьби з вароатозом і браульозом. Бджіл обробляють за допомогою спеціальних розпилювачів, обпилюючи кожний стільник з бджолами з обох боків на відстані 25—30 см від стільника. Обробляють бджолині сім'ї весною після обльоту і восени після відкачування меду. Курс лікування — 3—5 обробок з інтервалом 6—7 днів.

Препарат КАС-81 — відвар з бруньок сосни і полину гіркого. Це рідина коричневого кольору, специфічного запаху, гіркого смаку. Готують його з попередньо зібраних, висушених і подрібнених рослин у співвідношенні: бруньок сосни — 50 г, полину гіркого періоду вегетації — 50, полину з квітками — 900, кип'ятять у 10 л води протягом 2—3 год. Охолоджений і профільтрований через 2—3 шари марлі відвар згодовують бджолиним сім'ям з цукровим сиропом з розрахунку 30—35 мл на 1 л сиропу. На сім'ю у 12-стільниковому вулику дають 5—6 л сиропу, а сім'ям у лежаках або багатокорпусних вуликах (2—3 корпуси) — до 10 л сиропу за 3—4 даванки.

Тепловий метод боротьби з вароатозом застосовують для обробки бджолиних сімей у беврозплідний період, переважно восени (жовтень — грудень) при температурі зовнішнього повітря від 0 до 8 °С тепла. Безстільникові пакети бджіл, безрозплідні відводки та рої обробляють в будь-який час сезону. Бджіл струшують із стільників у спеціальну сітчасту касету, яку поміщають на 15 хв у термокамеру з температурою повітря +47 °С або на 30 хв при +45 °С. Касету з бджолами періодично струшують. Обробку проводять при низькій відносній вологості повітря в камері. Для цього термокамеру обладнують вентилятором, за його допомогою ззовні засмоктується повітря, яким продувають касети з бджолами. Об'єм цього повітря повинен становити не менше 0,5 м3 за хвилину на одну бджолину сім'ю. Оброблених бджіл після того, як вони заспокояться, висипають з касети у вулик.

Для визначення ступеня ураження бджіл кліщем вароа та прогнозування життєздатності і збереження бджіл взимку восени перед заключною обробкою необхідно надіслати у ветлабораторію по 50—80 бджіл від 10 % сімей. Якщо при контрольних осінніх дослідженнях бджолиних сімей ступінь ураження їх вароатозом буде вищий 3—5 %, всі сім'ї пасіки обробляють лікувальними препаратами або тепловим методом.

Після обробки бджолиних сімей проти вароатозу спеціалісти державної ветслужби обов'язково складають відповідний акт і записують у ветеринарно-санітарний паспорт пасіки.

 

Нозематоз — інвазійна хвороба дорослих бджіл. Збудник — нозема апіс, одноклітинний паразит, який уражує епітеліальні клітини слизової оболонки середньої кишки бджоли. Спори із трупів бджіл у зовнішньому середовищі можуть зберігатися до 4 років, в меду — 11 міс, у воді — 113 днів. Хвороба має виражену сезонність — зимово-весняний період.

Джерелом інвазії є хворі і загиблі бджоли, матки, їх фекалії. Здорові бджоли уражуються через корм і при очищенні стільників від фекалій. Розповсюджується нозематоз блукаючими бджолами, різними комахами і кліщами, що живуть у вулику. Виникненню хвороби сприяють тривала зимівля, падевий мед, висока вологість у зимівнику та погані умови догляду.

Хворобу розпізнають за клінічними ознаками при огляді сімей і прослуховуванні їх взимку, а також мікроскопічним дослідженням трупів бджіл. Для дослідження у ветеринарну лабораторію надсилають по 50 загиблих бджіл (підмор) і фекалії від хворої сім'ї.

Заходи, боротьби. Для лікування і профілактики застосовують фумагілін (угорського виробництва) і сульфадимезин. Фумагілін — 20 г (вміст флакона) — розчиняють у 50 мл теплої (30—35 °С) води, доливають до 25 л цукрового сиропу і добре перемішують. Лікувальний сироп згодовують щоденно по 0,25 л або по 0,5 л на сім'ю через 4—5 днів протягом 2—3 тижнів або по 100—150 мл сиропу на вуличку бджіл тричі через 5—7 днів.

Сульфадимезин дають 3—4 рази по 0,5 г на сім'ю з 0,5 л цукрового сиропу з інтервалом у 4—5 днів або по 1—2 г препарату в суміші з цукровою пудрою (20 г) на сім'ю, обпилюючи стільники. При нозематозі запропоновано також сульфапірадизин в дозі 0,7 г у поєднанні з 200 тис. ОД неоміцину або 300 тис. ОД хлортетрацикліну на 1 л цукрового сиропу. Лікувальний сироп згодовують три рази по 0,5—0,7 л на сім'ю через п'ять днів.

Дезинфекцію вуликів проводять гарячим 2 %-ним розчином лугу або кальцинованої соди. Дрібний інвентар кип'ятять протягом 1 год в 1 %-ному розчині кальцинованої соди. Старі стільники перетоплюють на віск. Придатні дезинфікують 4 %-ним розчином формальдегіду протягом 4 год або паром 80 %-ної оцтової кислоти чи есенції з розрахунку 200 мл на вулик (12-стільниковий) протягом трьох діб при температурі 16 °С. Добре діє пара формаліну з розрахунку 100 мл на 1 м3 об'єму вулика чи ящика, які завантажують стільниками. До формаліну додають шість частин води і підігрівають, спрямовуючи пар через гумову трубку в ящик чи вулик.

 

Акарапідоз (акароз) — інвазійна хвороба. Збудник — мікроскопічний кліщ, що паразитує в передній парі грудних трахей бджоли. Кліщ малорухливий, самка довжиною 0,16—0,19 мм, шириною 0,06—0,08 мм, самці менші. Кліщ живиться гемолімфою. Поза організмом бджоли жити не може. Джерелом хвороби є уражені кліщем бджоли. Кліщ передається при контакті. Розповсюджується безконтрольною кочівлею, продажем і перевезенням хворих сімей і роїнням.

Хвороба проявляється переважно весною. Захворілі бджоли втрачають здатність літати, у перший день весняного обльоту повзають масово біля вуликів. Крила у них розставлені вбік, вони збираються навколо вуликів і надвечір гинуть.

Діагноз на акарапідоз ставлять після виявлення кліщів акарапіс вуді у трахеях хворих бджіл і за клінічними ознаками. Для дослідження у ветлабораторію надсилають не менше 50 бджіл від ураженої сім'ї.

Заходи боротьби. Неблагополучні щодо акарапідозу пасіки і суміжні пункти в радіусі 5 км карантинують. При виявленні перших випадків акарапідозу в даному господарстві у благополучній місцевості хворі сім'ї знищують. Розплід від таких сімей використовують для формування відводків.

Лікування. Усі бджолині сім'ї неблагополучної щодо акарапідозу пасіки весною обкурюють аерозолем (димом) одного з таких препаратів: фольбексу — 0,4 г, фольбексу ВА (бромпропілату) — 370 мг. Препарати застосовують у вигляді паперових смужок, обкурюючи фольбексом — вісім, фольбексом ВА — шість разів.

Після обробки фольбексом льоток закривають на 40 хв, фольбексом ВА на 1 год. Лікують бджіл увечері після закінчення льоту або вранці до вильоту бджіл.

 

Браульоз. Збудник — бджолина воша — браула, маленька, безкрила комаха довжиною 1,3 мм, шириною 1 мм, червоно-бурого кольору, з трьома парами ніг. Доросла браула живиться кормом з ротових органів бджіл і маток. Зараження відбувається при контакті уражених бджіл із здоровими, також заносяться браули з сусідніх пасік. Воші поселяються на бджолах, особливо багато їх буває на матках восени, переважно в ділянці грудей. Браули непокоять і виснажують бджіл і маток, від чого вони гинуть.

Заходи боротьби. На неблагополучну пасіку накладають карантин. Весною до головного медозбору зрізають воскові кришечки медових стільників. Уражені браулами сім'ї обкурюють димом фенотіазину в таблетках (доза 0,7 г) на сім'ю протягом трьох днів підряд. Через 10 днів курс обробки повторюють до повного оздоровлення.

Варобраулін застосовують весною і восени, обпилюючи бджіл по 3—5 разів через 6—7 днів. Після обробки стільники поміщають на попередні місця і вулик закривають.

 

Сенотаїніоз. Збудник — личинки мухи сенотаїнії трікуспіс, які паразитують у грудній порожнині льотних бджіл. Мухи сіро-попелястого кольору, довжиною 6—9 мм, з білою головою. Нападають на льотних бджіл з дахів вулика, скупчуючись на них в теплу погоду, й відкладають личинок, які проникають у грудну порожнину бджоли. Захворювання проявляється з червня до вересня.

Розпізнають сенотаїніоз по скупченню на дахах вуликів мух-сенотаїній і виявленню личинок у грудній порожнині бджіл.

Заходи боротьби. Мух знищують обробкою листів жерсті чи скла розміром 50 X 50 см, розміщених на дахах вуликів, 0,05 %-ною вазеліновою емульсією ціодрина в кількості 5—6 г. Обробку повторюють через 15 діб. Посередині листа ставлять склянку з 30—50 мл антрактанта, виготовленого з 50 г сухих квітів ромашки (на 1 л кип'ятку додають 50 г цукру і 2—3 г дріжджів).

 

Мелеоз. Збудник — личинки (тріангуліни) жуків строкатої і звичайної майок. Бджоли уражуються личинками на рослинах. Личинки звичайної майки жовтого кольору, довжиною 1,8 мм, а строкатої чорного з членистим тілом — 3,8 мм. Небезпечніші личинки строкатої майки, які проколюють хітиновий покрив бджоли і впиваються в її тіло. Живляться вони гемолімфою, спричиняючи подразнення, а потім і загибель бджіл. Хвороба нетривала збігається з появою нового покоління личинок майок у природі.

Заходи боротьби. Личинок жуків знищують обкурюванням бджіл тютюновим димом (50 г тютюну на димар) увечері протягом 3—5 хв. Перед обробкою на дно вулика кладуть аркуш паперу. Після обробки личинок швидко струшують з паперу і спалюють.


Ви дивилися сторінку - Інвазійні захворювання бджіл

Наступна сторінка    - Незаразні хвороби бджіл

Попередня сторінка   - Інфекційні хвороби бджіл

Повернутися до початку сторінки Інвазійні захворювання бджіл

 

Підручник пасічника

 

Література по бджільництву

Ковальов А.М., Нуждін А.С. та ін. Підручник пасічника. Вид. 4-е. — М.:"Колос", 1970.

Підручник пасічника. Вид. 4-е.

 

Ковальов А.М., Нуждін А.С., Полтев В.І., Таранов Г.Ф.. Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп. Підручник для сільськ. проф.-техн. училищ. М., «Колос», 1973.

Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп.

 

Комісар А.Д. Високотемпературна зимівля медоносних бджіл. НПП "Лабораторія біотехнологій", Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена  Академії наук України, Київ, 1994

Високотемпературна зимівля медоносних бджіл

 

Малаю А. Інтенсифікація виробництва меду. — М.: Колос, 1979.

Малаю А. Інтенсифікація виробництва меду

 

Озеров А.П. Раціональне двухматкове бджільництво. К.: Фірма "Валка", 1991.

Раціональне двухматкове бджільництво.

 

Черкасова А.І., Блонська В.Н., Губа П.А. та ін. Бджільництво. К.: "Урожай", 1989.

Черкасова А.И. и др. Бджільництво

 

Черкасова А.і. Календар пасічника. Київ, «Урожай», 1986.

Черкасова А.И. Календар пасічника

 

Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво. Київ. "Вища школа", 1987.

Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво

 

В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли

В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли

 

В.П.Цебро. День за днем на пасіці

В.П.Цебро. День за днем на пасіці

 

В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі

В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі

 


 

Индекс цитирования.