Бджільництво

О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987

ЗМІСТ

 

ЛІТЕРАТУРА

 

ВЕБМАЙСТЕР

 

Породи бджіл і використання їх

У бджільництві поширені географічні раси бджіл, які за зоологічною класифікацією називають різновидами, а в практиці — аборигенними породами (мал. 60). Заводських порід бджіл ще не виведено. В межах однієї породи існують популяції.

Мал. 60. Матки і робочі бджоли порід медоносної бджоли:

а — карпатська: б — сіра гірська кавказька; в — українська степова; г — середньоросійська; д — італійська.

Учебник пчеловода

 

Учебник пчеловода

Породи і популяції бджіл утворились протягом довгого історичного періоду під впливом природних умов — клімату, медозбору, кормової бази — і пристосування бджіл до них. Найбільш поширені два різновиди медоносної бджоли: європейська та кавказька. Вони не однотипні і мають по кілька популяцій (породних груп) і підгруп.

Більшість порід сформувалося в Європі: середньоросійська, українська степова, карпатська, крайнська, італійська. Після вивчення біологічних і господарських якостей окремих порід, найбільш продуктивних, зимостійких, миролюбних і продуктивних з них поширювали з метою збільшення виробництва меду та ефективного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур.

Перше місце за поширенням займає італійська порода (понад 50 країн), друге — сіра гірська кавказька (понад 40 країн).

В СРСР поширені такі географічні породи бджіл: середньоросійська з поліською і башкирською популяціями, українська степова, карпатська, сіра гірська, кавказька з мегрельською популяцією, жовта долинна кавказська.

Умови існування бджіл у горах з морозами взимку, значними похолоданнями навесні і частими дощами влітку сприяли природному добору бджіл на зимостійкість і медопродуктивність.

Бджоли гірських порід працюють при нижчих температурах, ніж степові, при підвищеній вологості повітря і збирають нектар при зниженій концентрації в ньому цукру.

В Українській PCP географічні породи поширені по зонах, які відповідають їхнім біологічним особливостям: українська степова — в Степу і Лісостепу, карпатська — в Карпатах, Прикарпатті і Закарпатті, поліська популяція середньоросійської породи — на Поліссі. Оскільки медозбірні умови змінились, українські степові і поліські бджоли замінюються більш продуктивними карпатськими і мегрельськими. Повністю замінено кримську бджолу українською степовою (в степовій частині) і мегрельською (у передгірній і гірській частинах Криму).

Селекцією бджіл з метою створення господарсько-корисних породних груп і порід займається Науково-дослідний Інститут бджільництва разом з Краснополянським бджолорозплідницьким господарством у Краснодарському краї, кафедра бджільництва Московської сільськогосподарської академії імені К.А.Тімірязева, Українська дослідна станція бджільництва ім. П.І.Прокоповича. Координує племінну роботу з бджільництва Всесоюзне науково-виробниче об'єднання з племінної справи у тваринництві — головний селекційно-генетичний центр.

У країнах Європи також провадиться селекційна робота з породами бджіл: італійською, крайнською, карпатською. В США селекційну роботу ведуть з італійською і сірою гірською кавказькою породами. Відселекціоновано італійську золотисту бджолу і лінії сірих гірських кавказьких бджіл.

У більшості країн практикують чистопородне розведення. В ПНР, ЧССР та інших країнах породи й популяції бджіл районовано.

В США і Канаді використовують як чистопородних бджіл, так і міжлінійні гібриди («старлайн»— гібриди італійських бджіл і «міднайт» — кавказьких).


Карпатська порода.

В СРСР поширена в гірських районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Найбільш продуктивні і зимостійкі бджоли у північно-східних відрогах Карпат, у Путильському районі Чернівецької, Рахівському і Міжгірському районах Закарпатської областей.

Бджола сірого кольору, велика, миролюбна. Печатка меду біла «суха» — між медом і восковою кришечкою бджоли залишають невеликий повітряний простір. Помірно рійлива, схильна інтенсивно відшукувати джерела нектару, за день відвідує до 8 видів медоносів. Збирає нектар при низькій концентрації в ньому цукру, а також в похмуру погоду з підвищеною вологістю повітря. Навесні матка відкладає до 1000 яєць протягом доби, влітку — 1700—2000 (окремі лінії — і більше).

Породу районовано в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях для чистопородного розведення, а в решті областей республіки, крім Кіровоградської та північних районів Ровенської, для помісного використання з українською степовою, поліською і мегрельською бджолами.

Репродукцією маток селекційних ліній займаються Чернівецький, Черкаський, Ворошиловградський бджолорозплідники, бджолокомплекс Цюрупинський Херсонської і Мукачівський Закарпатської областей, бджолорозплідницькі радгоспи в Північно-Осетинській АРСР та Узбецькій PCP.


Сіра гірська кавказька порода.

Сіра гірська кавказька порода поширена в гірських районах Кавказу і Закавказзя, зокрема Грузії.

Бджола меншого розміру, ніж середньоросійська і українська степова, але має довші лапки і крила та найдовший серед інших порід хоботок — 6,9—7,2 мм. Добре запилює насінники червоної конюшини. Хітиновий покрив сірий, звідки походить і назва породи. Печатка меду темна «мокра» — між медом і восковою кришечкою бджоли не залишають повітряного простору. На початку медозбору складає нектар у гніздові стільники, що обмежує відкладання яєць маткою. Ця особливість дає змогу сім'ї повніше використовувати медозбори, зокрема невеликі. Бджоли вранці раніше за інші породи починають працювати на медозборі і ввечері пізніше закінчують літ (працюють при пониженій температурі і підвищеній вологості повітря). Активно відшукують джерела нектару, протягом дня відвідують до 15 видів нектароносів.

Миролюбні, малорійливі, закладають 5—10 маточників, схильні до само-заміни матки. Вони більше, ніж бджоли інших порід, прополісують гніздо, а на зиму зменшують прополісом нижній льоток.

При довгому безобльотному періоді сім'ї зимують незадовільно. Схильні до крадіжки меду в інших вуликах, проте своє гніздо захищають добре. Утримують порівняно невеликі сім'ї, що утруднює використання з цією метою вертикальних вуликів. Провадиться селекція в напрямі підвищення зимостійкості, медопродуктивності та збільшення довжини хоботка. Порода районована для помісного використання в 20 областях Української PCP, у південних областях Російської федерації.

Мегрельська популяція сірої гірської кавказької породи поширена у високогірних районах Кавказу. Найбільш зимостійка і продуктивна з популяцій бджіл цієї породи, має найдовший хоботок — 7,1—7,2 мм. Темно-сіра, миролюбна, нерійлива, активна у відшуканні джерел медозбору, добре використовує всі взятки, зокрема слабкі. Помісі з карпатською породою відзначаються високою медопродуктивністю і зимостійкістю.


Українська степова порода.

Українська степова порода поширена в Степу й Лісостепу Української PCP. Пристосувалась до використання медозбору із степового різнотрав'я. У зв'язку з розорюванням степів тип взятку за останні 70—100 років значно змінився, тому порода не має тепер такого поширення, як раніше.

Українську степову породу розводять у перехідних від Лісостепу до Степу районах — у Кіровоградській області та в багатьох районах інших областей, де є кормова база, що відповідає вимогам цієї породи, а також для помісного використання у всіх областях, крім Карпат і Полісся.

За останні 50 років українська степова порода бджіл значною мірою метизована кавказькими породами і зокрема сірою гірською кавказькою мегрельської популяції, як запилювачкою насінників червоної конюшини. Ще раніше українські степові бджоли метизовані італійською породою, як більш миролюбною з плодючою маткою. Останнім часом відбувається метизація її карпатськими бджолами. В чистоті стійка проти гнильців і нозематозу, добре використовує взятки з гречки і липи.

Бджола порівняно великого розміру, зимостійка, помірно миролюбна, закладає середню кількість маточників — 15—20, печатка меду світла «суха»; створює сильні сім'ї, які добре освоюють багатокорпусний вулик. Однак вона недостатньо активна при відшукуванні джерел нектару: за день відвідує всього 2—3 види медоносів, вибирає нектар з концентрацією цукру 14 % і більше.


Середньоросійська порода.

Середньоросійська порода разом з башкирською і поліською популяціями поширена в РРФСР, а також у Білорусії, республіках Прибалтики, на Поліссі УРСР.

Бджола велика, темно-сіра, агресивна, при огляді стільника переходить на нижню його частину, закладає 25—30 маточників. Мед розміщує у верхній частині гніздових стільників, у магазинах і верхніх корпусах вуликів, що дуже цінно при утриманні бджіл у вертикальних вуликах. Печатка меду біла «суха». Зимостійка, витримує 6—7-місячний безобльотний період, стійка проти нозематозу і падевого токсикозу.

Добре використовує великі продуктивні взятки з липи, зніту, гречки, але недостатньо активна при відшукуванні джерел нектару — за день відвідує 3—4 види нектароносів. В областях інтенсивного землеробства значною мірою метизована немісцевими породами, зокрема кавказькими, як запилювачами червоної конюшини. Для зберігання породи в чистоті на площі 25 тис. га створено Прибельський філіал державного заповідника в Башкирській АРСР.

Поліська популяція середньоросійської породи поширена в поліських областях України і Білорусії. Бджола велика, темно-сіра, агресивна під час огляду гнізда. Мед закриває білою «сухою» печаткою. Добре використовує взяток з лучного різнотрав'я, гречки й вересу. Задовільно зимує при використанні меду з домішкою вересового. Рійлива, закладає 25—30 маточників.

У зв'язку з меліорацією земель і впровадженням посівів червоної конюшини тип взятку на Поліссі значною мірою змінився. За таких умов кращі результати дає використання помісних бджіл — поліських з мегрельськими і карпатськими. Тому місцеві поліські бджоли значною мірою метизовані і здебільшого мають мішану печатку меду — від «сухої» до «мокрої».

Башкирська популяція середньоросійської породи поширена в Башкирській АРСР. Бджола надзвичайно зимостійка, медопродуктивна, але агресивна. Добре використовує взяток з лучного різнотрав'я та липи. Для зберігання в чистоті створено Бурзянський заповідник в Башкирії.


Жовта кавказька порода.

Жовта кавказька порода поширена в долинних районах Кавказу, в республіках Закавказзя та Краснодарського і Ставропольського країв. Має жовто-сірий хітиновий покрив, темну «мокру» печатку меду, під час огляду гнізда поводиться спокійно, рійлива, миролюбна, добре переносить жаркий сухий клімат.

Недоліком породи є недостатня зимостійкість, схильність нападати на інші сім'ї з метою крадіжок меду. Хоботок у неї коротший, ніж у сірої гірської кавказької породи,— 6,5— 6,9 мм.

У республіках Закавказзя є лінії цієї породи бджіл з деякими позитивними якостями, зокрема підвищеною зимостійкістю. Проте селекція з нею перебуває ще в початковій стадії.


Крайнська порода.

Крайнська порода походить з місцевості Крайна в Югославії. За деякими ознаками близька до карпатської. Миролюбна, плодюча, зимостійка, добре використовує ранні лісові медоноси. В Австрії відселекціоновано лінію цієї породи з підвищеною медопродуктивністю.

Недоліком цієї бджоли є підвищена рійливість і слабкий захист меду в гнізді. Тому крайнських бджіл не рекомендується розводити в місцевостях, де утримують кавказьких бджіл та їхні помісі з місцевими. Районована в деяких областях Білоруської PCP, Узбецької PCP, Казахської PCP, де займаються її селекцією і репродукцією.


Італійська порода.

Італійська порода поширена в Італії, США, Канаді та в окремих місцевостях інших країн. Походить з місцевості Лігурія в Італії, тому цю породу ще називають лігурійською.

Бджола велика, помірно миролюбна, має жовте забарвлення, печатка меду мішана. Матки великі золотисто-жовтого кольору. За цією ознакою їх легко знаходять серед бджіл на стільнику. Спокійно сидять на стільнику при огляді гнізда. Серед інших порід матка відкладає найбільшу кількість яєць — 2,5—3,5 тис. на добу. Сім'ї розвиваються незалежно від наявності взятку і перспектив на медозбір, а тому під кінець пасічного сезону сім'ї набувають великої сили. В США відселекціоновано лінії високопродуктивних золотистих бджіл, які добре використовують сильний взяток в середині літа.

Мед складає в корпуси і магазини, що має цінність при промисловій технології виробництва меду.

Недоліком породи є незадовільна зимівля навіть при середньому безобльотному періоді. Завезення маток цієї породи на територію республіки на початку XX ст. виявилось невдалим. Бджоли незадовільно зимували, хворіли на нозематоз і гнильці.

Районована в ряді областей Узбецької PCP, де займаються її селекцією і репродукцією.


Далекосхідна бджола.

Далекосхідна бджола поширена в Приморському і Хабаровському краях РРФСР. Створена наприкінці XIX ст. в умовах великого медозбору з липи шляхом масової селекції завезених сюди українських степових і частково середньоросійських, італійських та кавказьких порід бджіл. Довжина хоботка 6,1—6,8 мм. У північних районах Хабаровського краю має більше ознак середньоросійської породи, а в південних районах і в Приморському краї — української степової.

Бджола велика, темно-сірого, іноді з жовтизною кольору, помітно агресивна, зимостійка, добре використовує сильний медозбір з липи. В СРСР рекордні медозбори (до 400 кг валового меду на сім'ю) було одержано саме від цих бджіл. Це одна з найкращих популяцій бджіл для промислового бджільництва, яке розвивається на Далекому Сході.

 
 

 

Підручник пасічника

 

Література по бджільництву

ТЕХНИКА АМЕРИКАНСКОГО ПЧЕЛОВОДСТВА

X. Н. АБРИКОСОВ. Кандидат сельскохозяйственных наук.

ТЕХНИКА АМЕРИКАНСКОГО ПЧЕЛОВОДСТВА

В книге дана характеристика американского пчеловодства, кратко описана кормовая база, конструкция улья, комплекс методов получения высоких медосборов, опыт США в разрешении вопроса о роении пчёл.

ОГИЗ - Сельхозгиз, Москва. 1946 г.

 

Організація пасік і догляд за бджолами

В.А.Нестерводський

Організація пасік і догляд за бджолами

У книзі розглядаються питання кормової бази бджіл, найкращі системи вуликів, догляд за бджолами весною та літом, осінні роботи на пасіці, зимівля бджіл, хвороби та шкідники бджіл і боротьба з ними, организация пасеки.

Видавництво "Урожай". 1966 год.

 

Чудо-МЕД - вкусний лікар

Рената Франк

Чудо-МЕД - вкусний лікар

Ви узнаєте: Про склад меду і його значення для обміну речовин; Про застосування в здоровому харчуванні; Про профілактичну і терапевтичну дію меду. Багаточисельні поради по використанню меду допоможуть справитися з хворобами, збалансувати свій раціон і потоваришувати з цим чудовим подарунком природи!

Переклад з німецького. Харків. 2007 год.

 

ВУЛИКИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПАСІЧНИКА

Е. БЕРТРАН

ВУЛИКИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПАСІЧНИКА

Видання, переглянуте по дванадцятому французькому виданню, під редакцією В.С.РАЙНОВСЬКОГО. З 83 малюнками. З додатком таблиць конструкторських креслень вуликів, рецептів приготовлення медових вин, горілки і уксусу та листів до Бертрана Маргарити Меркадьє.

Видавництво „МЫСЛЬ". ЛЕНІНГРАД. 1928 рік.

 

Здоров'я нам бджола дарує

КОРЖ В.Н.

Здоров'я нам бджола дарує

Книга присвячена опису натуральних (нативних) продуктів бджільництва, а також їх цілющих і лікувальних властивостей. У книзі представлені практичні рекомендації по використанню та правильному зберіганню бджолопродуктів, народні рецепти для підсилення організму, профілактиці та лікування найбільш розповсюджених недугів. Всі рекомендації та народні рецепти слід використовувати тільки після узгодження з лікуючим лікарем.

2-е вид. — X.: Віровець А.П. «Апостроф», 2012 рік.

 

БДЖОЛИНА АПТЕКА: Все про медолікування і бджоловжалення

Священник Олександр Лазебний.

БДЖОЛИНА АПТЕКА: Все про медолікування і бджоловжалення

Бог створив бджолу для блага людини, і ця чудова комаха вже багато тисяч років щедро дарить людям чудові продукти - мед, воск, маточне молочко, прополіс. На сторінках цієї книги ви знайдете рецепти лікування продуктами бджільництва, а також науково пояснені описи бджоловжалень - методики лікування за допомогою укусів бджіл. Самі тяжкі захворювання відступають завдяки цим чарівним засобам. За благословінням преосвященнійшого Владимира єпіскопа Почаївського.

 

Лікування бджолиним медом і отрутою

Кузьміна К. А.

Лікування бджолиним медом і отрутою.

Книга в доступній формі розповідає про хімічний склад продуктів медоносної бджоли і їх дію на організм людини, про застосування їх з лікувальною метою в народній і науковій медицині. Описано методи лікування медом і продуктами бджільництва - бджолиною отрутою, пергою, маточним молочком, а також бджолиним воском і прополісом. У книзі представлені способи визначення достовірності меду, його застосування в косметології, протипоказання до застосування меду, інструкція із застосування бджоловжалення.

 

Ковальов А.М., Нуждін А.С. та ін. Підручник пасічника. Вид. 4-е. — М.:"Колос", 1970.

Ковальов А.М., Таранов Г.Ф., Нуждін А.С. та ін.

Підручник пасічника. Вид. 4-е.

Книга може служити посібником при підготовці бджолярів на курсах, а також практичним посібником для зоотехніків, агрономів та інших спеціалістів сільського господарства. Багато корисного в ній знайдуть і бджолярі-любителі. Книга призначається як підручник для підготовки бджолярів у сільських професійно-технічних училищах. У книзі міститься 12 таблиць, 8 кольорових таблиць і 119 малюнків.

Вид. 4-е. М., «Колос», 1970 рік.

 

Ковальов А.М., Нуждін А.С., Полтев В.І., Таранов Г.Ф.. Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп. Підручник для сільськ. проф.-техн. училищ. М., «Колос», 1973.

Ковальов А.М., Таранов Г.Ф., Нуждін А.С. та ін.

Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп.

Призначений для підготовки масових кадрів бджолярів в системі професійно технічної освіти. Висвітлюються: біологія бджолиної сім'ї і селекція бджіл; кормова база бджільництва і запилення с.-г. культур; бджолиний інвентар і пасічні споруди; розведення і утримання бджіл; хвороби бджіл, їх профілактика і боротьба з ними; зберігання і переробка продуктів бджільництва, економіка і організація бджолярського господарства.

Вид. 5-е, перероб. и доп. М., «Колос», 1973 рік.

 

Комісар А.Д. Зимівля медоносних бджіл при високій температурі. НПП "Лабораторія біотехнологій", Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена Академії наук України, Київ, 1994

Коміссар О.Д.

Зимівля медоносних бджіл при високій температурі

Зимівля - найвідповідальніший період в житті бджолиної сім'ї, про який ми знаємо дуже мало. За твердженням автора цієї книги практично всі наші сформовані уявлення про життя бджіл в зимовий період помилкові або потребують перегляд. Автор пропонує нові оригінальні високотемпературні способи зимівлі нуклеусів і відводків, що дозволяють при мінімальних витратах корму зберігати взимку бджіл і отримувати навесні інтенсивне їх розвиток.

 Київ: НПП "Лабораторія біотехнологій", Інститут зоології АН України, 1994 рік.

 

Малаю А. Інтенсифікація виробництва меду. — М.: Колос, 1979.

Малаю А. Інтенсифікація виробництва меду

 

Озеров А.П. Раціональне двухматкове бджільництво. К.: Фірма "Валка", 1991.

Раціональне двухматкове бджільництво.

 

Черкасова А.І., Блонська В.Н., Губа П.А. та ін. Бджільництво. К.: "Урожай", 1989.

Черкасова А.И. и др. Бджільництво

 

Черкасова А.і. Календар пасічника. Київ, «Урожай», 1986.

Черкасова А.И. Календар пасічника

 

Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво. Київ. "Вища школа", 1987.

Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво

 

В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли

В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли

 

В.П.Цебро. День за днем на пасіці

В.П.Цебро. День за днем на пасіці

 

В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі

В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі

 

Районування порід бджіл.

Бджоли в ареалі свого природного розселення акліматизувались до певних природних і медозбірних умов. Більшої продуктивності бджіл досягають при переселенні їх в аналогічні за кліматом і медозбором місцевості. Придатність різних порід до використання в багатьох місцевостях вивчали протягом років у Науково-дослідному Інституті бджільництва, а в Українській PCP за розробленою інститутом методикою — на Українській дослідній станції бджільництва.

Результатом цієї роботи стало районування різних порід бджіл по території Радянського Союзу. В Українській PCP районовано такі породи бджіл: українська степова — у районах Кіровоградської області для чистопородного розведення, в решті областей Степу й Лісостепу — для помісного використання; карпатська — в усіх районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей — для чистопородного розведення, а в районах Степу, Лісостепу й Полісся, крім районів чистопородного розведення української степової в Кіровоградській області і поліської на Поліссі,— для помісного використання; мегрельська популяція сірої гірської кавказької породи — скрізь, крім районів чистопородного розведення української степової, карпатської і поліської, для помісного використання; поліська популяція середньоросійської породи — для чистопородного розведення в північних, поліських районах Ровенської і в прилеглих до неї районах Житомирської областей.

В решті поліських районів її рекомендовано для помісного використання з карпатською породою і мегрельською популяцією сірої гірської кавказької породи.


Охорона і використання порід бджіл.

В СРСР всі цінні породи і популяції бджіл охороняються державою. Для основних порід (середньоросійської, карпатської) і окремих популяцій (башкирської) виділено державні заповідники в районах природного розведення цих бджіл. З бджолами провадять селекційну роботу дослідні станції і бджолорозплідницькі господарства. Охорона цінного генофонду бджіл і селекційна робота з ними сприяють раціональному використанню порід і популяцій бджіл для виробництва продукції бджільництва і ефективному запиленню сільськогосподарських культур.

Ви дивились сторінку - Породи бджіл і використання їх

Наступна сторінка      - Методи розведення у бджільництві

Попередня сторінка   - Утримання бджіл у 10-16-рамкових вуликах

Повернутися до початку сторінки Породи бджіл і використання їх


.        

85d9136f