О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987
Зовнішня будова бджоли
Зовнішній покрив і членування тіла.
Робоча бджола, матка і трутні за будовою тіла дуже схожі і розрізняються лише розвитком окремих частин і органів. Деякі з них стали більш розвиненими або втратили своє значення чи змінились у зв'язку з поділом функцій.
Характерною ознакою будови тіла (мал. 2) медоносної бджоли, як і всіх комах, є зовнішній скелет. Це твердий покрив тіла (кутикула), що захищає ніжні органи порожнини. До скелета прикріплюються внутрішні органи бджоли. Разом з волосяним покривом зовнішній скелет захищає організм від несприятливих умов зовнішнього середовища. Забезпечуючи міцність і пружність тіла, він водночас є достатньо гнучким і м'яким, що має велике значення при виконанні різноманітних функцій.
Мал. 2. Зовнішній вигляд бджоли:
1 — хоботок; 2 — передні ноги; 3 — середні ноги; 4 — задні ноги; 5 — черевце; 6 — задні крила; 7 — передні крила; 8 — грудний відділ; 9 — голова; 10 — вусики.
|
|
Волоски на всіх частинах тіла мають неоднакову будову і виконують різні функції. Деякі з них короткі, прямі, мають однакову довжину, інші — розгалужені, дещо загнуті, мають пір'ясту будову. Крім захисного значення вони відіграють велику роль у добуванні з квіток пилку, який добре прилипає до поверхні тіла. Одна бджола може збирати й утримувати кілька мільйонів пилкових зерен. У бджіл старшого віку втрачається частина волосків, внаслідок чого вони стають темнішими і блискучими. Густота волосяного покриву залежить також від виконуваних функцій.
Характерною особливістю будови бджоли є членування тіла. Зовнішній скелет складається з окремих члеників, які з'єднуються між собою досить рухомо (черевце), малорухомо (грудний відділ) або зрослися (голова). Тіло всіх трьох особин бджолиної сім'ї складається з голови, грудей і черевця.
Голова (мал. 3) у трутня округла, у робочої бджоли і матки видовжена донизу. З грудним відділом голова з'єднується мембраноподібною шиєю.
На поверхні голови розрізняють такі частини й органи: потилиця, тім'я, лоб, щоки, кліпеус, верхні щелепи, верхня губа. На опуклій частині по боках розташовано двоє фасеточних, а між ними зверху — троє простих очей. У трутня прості очі знаходяться спереду, оскільки фасеточні очі зверху дуже зближені. Біля простих очей голова бджоли вкрита густими довгими волосками, а в інших місцях вони коротші.
Мал. 3. Будова голови бджоли:
1 — верхні щелепи; 2— щоки; 3 — вусик; 4 — складні очі; 5 — прості очі; 6 — тім'я; 7 — лоб; 8 — кліпеус; 9 — верхня губа.
Спереду на голові є два рухомих вусики (антени), кожен з яких складається з видовженого стержня, закріпленого у круглому гнізді. За допомогою перехідного членика (скапуса) до основного приєднується джгутик, який складається з 10 коротких рухомо з'єднаних члеників. У трутня їх 11. Поверхня кілець вкрита чутливими волосками, до яких підходять закінчення нервів, що йдуть від головного мозку. На вусиках розміщені органи дотику, нюху та структури іншого фізіологічного значення.
У нижній частині голови бджоли є хоботок (мал. 4), який виконує важливу функцію. Він складається з двох нижніх щелеп і нижньої губи, які можуть стулятися й розтулятися. При цьому хоботок перетворюється на трубочку, якою бджола засмоктує рідину (нектар, сироп, воду), а язичком лиже поверхню, наприклад, у квітках, комірках стільника. Довжина хоботка має велике значення для добування нектару з квіток: чим він довший, тим більше можна зібрати корму з квіток трубчастої будови. У різних порід бджіл довжина хоботка не однакова і становить 5,7—7,25 мм. Найдовший він у бджоли сірої гірської кавказької породи. Хоботок у матки й трутня порівняно з робочою бджолою в два рази коротший, оскільки він втратив своє функціональне значення.
Мал. 4. Хоботок (а) і вусик (б) робочої бджоли:
1 — ложечка; 2 — язичок; 3 — слинний канал язичка; 4 — нижньогубні щупики; 5 — приязичники; 6 — зовнішня лопать нижньої щелепи; 7 — максилярні щупики; 8 — стволик; 9 — підборіддя; 10 — підпідборіддя; 11 — гнуздечка; 12 — джгутик (складається з 10 члеників); 13 — педицилярний членик; 14 — скапус.
Грудний відділ — середня частина тулуба бджоли. Внутрішня порожнина його зайнята переважно м'язами, які забезпечують рух тіла. Груди складаються з трьох власне кілець (мал. 5) (передньо-, середньо-, і задньогруди) та одного членика, приєднаного від черевця — проподеума. Сегменти з'єднуються між собою досить щільно. До грудних кілець прикріплено по одній парі ніг, а до середньо- і задньогрудей — відповідно передні і задні крила. Найбільш масивний середній сегмент. Як і інші, він складається з дорсальної частини — спинки, вентральної та плейронів з боків. Плейрони м'які і забезпечують рухоме з'єднання верхньої і нижньої частин кілець. На грудному відділі розміщується три пари дихалець (мал. 6).
Мал. 5. Будова грудного відділу і черевця:
1 — передньоспинка; 2 — середньоспинка; 3 — задньоспинка; 4 — проподеум; 5 — стебельце; 6 — дихальце; 7 — тергіти черевця; 8 — пахуча залоза; 9 — жало; 10 — плейрони; 11 — восковидільні залози; 12 — етерніти черевця; 13 — основи ніг; 14 — етерніт середньогрудей; 15 — основи крил.
Мал. 6. Органи дихання:
1 — трахеї; 2 — повітряні мішки голови; 3 — грудні повітряні мішки; 4 — повітряні мішки черевця; 5 — дихальця; 6 — розгалуження трахейних трубочок.
Черевце — третій відділ тіла бджоли, в якому містяться важливі внутрішні органи (мал. 7, 8). Воно з'єднане з грудним відділом за допомогою звуженого стебельця. З 10 черевних кілець личинки у дорослої бджоли залишається 6 видимих частин черевця. Кожна з них поділяється на тергіт і етерніт, а з'єднуються вони м якими пластинками — мембранами. З'єднання кілець між собою рухоме завдяки міжсегментальним мембранам. Тому об'єм черевця може збільшуватись і в довжину, і в діаметрі. Заднє кільце заходить під переднє. Рухливість і зміни об'єму помітні під час посиленого дихання, наповнення медового зобика і товстої кишки.
Мал. 7. Кровообіг бджоли:
1 — аорта; 2 — п'ятикамерне серце; 3 — спинна діафрагма; 4 — черевна діафрагма (стрілками показано напрям руху гемолімфи).
Мал. 8. Жалоносний апарат бджоли:
1 — велика отрутна залоза; 2 — резервуар отрутної залози; 3 — мала отрутна залоза; 4 — щупики жала; 5 — стилети; 6 — квадратна пластинка; 7 — продовгувата пластинка; 8 — трикутна пластинка.
На поверхні черевця, як і на інших частинах тіла, є волоски. Колір волосків і в цілому зовнішнього покриву темно-сірий, а в окремих порід бджіл має свої особливості. Так, волоски на черевці крайнських бджіл сріблясті, передні кільця його в італійських — жовтого кольору.
На чотирьох останніх етернітах черевця є воскові Дзеркальця, де збирається виділений залозами віск.
|
|
|
|
|
|
|
|
X. Н. АБРИКОСОВ. Кандидат сельскохозяйственных наук. ТЕХНИКА АМЕРИКАНСКОГО ПЧЕЛОВОДСТВА В книге дана характеристика американского пчеловодства, кратко описана кормовая база, конструкция улья, комплекс методов получения высоких медосборов, опыт США в разрешении вопроса о роении пчёл. ОГИЗ - Сельхозгиз, Москва. 1946 г. |
|
|
В.А.Нестерводський Організація пасік і догляд за бджолами У книзі розглядаються питання кормової бази бджіл, найкращі системи вуликів, догляд за бджолами весною та літом, осінні роботи на пасіці, зимівля бджіл, хвороби та шкідники бджіл і боротьба з ними, организация пасеки. Видавництво "Урожай". 1966 год. |
|
|
Рената Франк Ви узнаєте: Про склад меду і його значення для обміну речовин; Про застосування в здоровому харчуванні; Про профілактичну і терапевтичну дію меду. Багаточисельні поради по використанню меду допоможуть справитися з хворобами, збалансувати свій раціон і потоваришувати з цим чудовим подарунком природи! Переклад з німецького. Харків. 2007 год. |
|
|
Е. БЕРТРАН ВУЛИКИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПАСІЧНИКА Видання, переглянуте по дванадцятому французькому виданню, під редакцією В.С.РАЙНОВСЬКОГО. З 83 малюнками. З додатком таблиць конструкторських креслень вуликів, рецептів приготовлення медових вин, горілки і уксусу та листів до Бертрана Маргарити Меркадьє. Видавництво „МЫСЛЬ". ЛЕНІНГРАД. 1928 рік. |
|
|
КОРЖ В.Н. Книга присвячена опису натуральних (нативних) продуктів бджільництва, а також їх цілющих і лікувальних властивостей. У книзі представлені практичні рекомендації по використанню та правильному зберіганню бджолопродуктів, народні рецепти для підсилення організму, профілактиці та лікування найбільш розповсюджених недугів. Всі рекомендації та народні рецепти слід використовувати тільки після узгодження з лікуючим лікарем. 2-е вид. — X.: Віровець А.П. «Апостроф», 2012 рік. |
|
|
Священник Олександр Лазебний. БДЖОЛИНА АПТЕКА: Все про медолікування і бджоловжалення Бог створив бджолу для блага людини, і ця чудова комаха вже багато тисяч років щедро дарить людям чудові продукти - мед, воск, маточне молочко, прополіс. На сторінках цієї книги ви знайдете рецепти лікування продуктами бджільництва, а також науково пояснені описи бджоловжалень - методики лікування за допомогою укусів бджіл. Самі тяжкі захворювання відступають завдяки цим чарівним засобам. За благословінням преосвященнійшого Владимира єпіскопа Почаївського. |
|
|
Кузьміна К. А. Лікування бджолиним медом і отрутою. Книга в доступній формі розповідає про хімічний склад продуктів медоносної бджоли і їх дію на організм людини, про застосування їх з лікувальною метою в народній і науковій медицині. Описано методи лікування медом і продуктами бджільництва - бджолиною отрутою, пергою, маточним молочком, а також бджолиним воском і прополісом. У книзі представлені способи визначення достовірності меду, його застосування в косметології, протипоказання до застосування меду, інструкція із застосування бджоловжалення. |
|
|
Ковальов А.М., Таранов Г.Ф., Нуждін А.С. та ін. Підручник пасічника. Вид. 4-е. Книга може служити посібником при підготовці бджолярів на курсах, а також практичним посібником для зоотехніків, агрономів та інших спеціалістів сільського господарства. Багато корисного в ній знайдуть і бджолярі-любителі. Книга призначається як підручник для підготовки бджолярів у сільських професійно-технічних училищах. У книзі міститься 12 таблиць, 8 кольорових таблиць і 119 малюнків. Вид. 4-е. М., «Колос», 1970 рік. |
|
|
Ковальов А.М., Таранов Г.Ф., Нуждін А.С. та ін. Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп. Призначений для підготовки масових кадрів бджолярів в системі професійно технічної освіти. Висвітлюються: біологія бджолиної сім'ї і селекція бджіл; кормова база бджільництва і запилення с.-г. культур; бджолиний інвентар і пасічні споруди; розведення і утримання бджіл; хвороби бджіл, їх профілактика і боротьба з ними; зберігання і переробка продуктів бджільництва, економіка і організація бджолярського господарства. Вид. 5-е, перероб. и доп. М., «Колос», 1973 рік. |
|
|
Коміссар О.Д. Зимівля медоносних бджіл при високій температурі Зимівля - найвідповідальніший період в житті бджолиної сім'ї, про який ми знаємо дуже мало. За твердженням автора цієї книги практично всі наші сформовані уявлення про життя бджіл в зимовий період помилкові або потребують перегляд. Автор пропонує нові оригінальні високотемпературні способи зимівлі нуклеусів і відводків, що дозволяють при мінімальних витратах корму зберігати взимку бджіл і отримувати навесні інтенсивне їх розвиток. Київ: НПП "Лабораторія біотехнологій", Інститут зоології АН України, 1994 рік. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Черкасова А.И. и др. Бджільництво |
|
|
Черкасова А.И. Календар пасічника |
|
|
Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво |
|
|
В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли |
|
|
В.П.Цебро. День за днем на пасіці |
|
|
В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі |
Органи руху — крила і ноги. За допомогою крил здійснюється льотна діяльність (мал. 9). Основна частина енергії при цьому витрачається на шукання, збирання і перенесення в гніздо корму. Навантажена бджола розвиває швидкість польоту до 30 км за годину, а без ноші за сприятливих умов — ще більшу.
Мал. 9. Будова крил:
а — переднє крило; б — заднє крило; в — схема промірів для визначення кубітального індекса. Жилки; 1 — костальна; 2 — радіальна; 3 — медіально-кубітальна; 4 — анальна; 5 — перша, друга і третя кубітальні комірки; 6 — радіальна комірка; 7 — складка переднього крила; 8 — зачепи заднього крила; І, II — розміри жилок.
Крила приводяться в рух добре розвиненими м'язами. За одну секунду крила роблять 200—250 змахів. Будова їх перетинчаста. Між міцними жилками знаходиться майже прозора суха плівка. Передні крила більші й сильніші за задні. В роботі вони з'єднуються попарно за допомогою пристосувань у вигляді гачків на задніх і складки на передніх крилах. У бездіяльному стані бджола складає їх так, що задня пара прикрита передньою.
Ноги робочої бджоли дещо відрізняються від аналогічних органів матки і трутня. Вони подібні за принципом будови і складаються з таких члеників: тазик, вертлюг, стегно, гомілка й лапка (мал. 10). Лапка складається з п'яти неоднаково розвинених частин, з яких найбільшою є п'ятка. Закінчується вона двома кігтиками і подушечкою між ними.
Мал. 10. Будова ніг бджоли:
а — передня нога; б — середня; в — задня; г — апарат для чищення вусиків; 1 — тазик; 2 — вертлюг; 3 — стегно; 4 — гомілка; 5 — лапка; 6 — п'ятка; 7 — клапан; 8 — щіточки для пилку; 9 — шпора середньої ноги; 10 — кошички задньої ноги; 11 — виріз; 12 — подушечка; 13 — кігтики.
У робочої бджоли на третій парі ніг гомілка має заглибину, яка з боків оточена міцними волосками, загнутими всередину. Таке пристосування стало місцем для формування обніжжя з пилку і називається кошичком. На середній парі ніг є шпори, якими бджола знімає обніжжя з кошиків у комірки стільника. Передня пара ніг виконує додаткову функцію, очищає вусики за допомогою спеціального відростка і виямки для них. Для очищення тіла на лапках є щіточки — рядки волосків.
Ви дивились сторінку - Зовнішня будова бджоли
Наступна сторінка - Органи травлення і живлення бджоли
Попередня сторінка - Особливості сім'ї медоносної бджоли
Повернутися до початку сторінки Зовнішня будова бджоли
.
