Бджільництво

О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987


Бджільництво

Зміст

Вступ

Розділ перший

Біологія медоносної бджоли

§ 1. Загальні відомості про бджіл

§ 2. Види бджіл

§ 3. Особливості сім'ї медоносної бджоли

§ 4. Зовнішня будова бджоли

§ 5. Органи травлення і живлення бджоли

§ 6. Розмноження бджіл

§ 7. Гніздо бджіл, будування стільників

§ 8. Нервова система і поведінка бджіл

§ 9. Річний цикл життєдіяльності бджолиної сім'ї

Розділ другий

Механізація і обладнання у бджільництві

§ 1. Розвиток матеріально-технічної бази бджільництва

§ 2. Пасічницький інвентар і обладнання

§ 3. Виробництво і ремонт вуликів та пасічницького обладнання

§ 4. Механізація виробничих процесів у бджільництві

§ 5. Навантажувально-розвантажувальні і транспортні засоби

§ 6. Пасічні будівлі

Розділ третій

Технологія утримання і розведення бджолиних сімей

§ 1. Утримання бджолиних сімей сильними

§ 2. Корми і підгодівля бджіл

§ 3. Утеплення гнізд і вуликів

§ 4. Техніка роботи з бджолами, правила безпеки і протипожежні заходи на пасіці

§ 5. Сезонні роботи з догляду за бджолами

§ 6. Будівництво стільників і розширення гнізд

§ 7. Розмноження бджолиних сімей

§ 8. Виведення бджолиних маток

§ 9. Кочівлі з бджолами

§ 10. Підготовка бджолиних сімей до медозбору і його використання

§ 11. Організація зимівлі бджіл

§ 12. Системи, методи і способи бджільництва

§ 13. Особливості утримання бджолиних сімей у вуликах різних типів, систем і конструкцій

- Утримання бджіл у багатокорпусних вуликах

- Утримання бджіл у двокорпусних вуликах

- Утримання бджіл у вуликах-лежаках

- Утримання бджіл у 10-16-рамкових вуликах

§ 14. Породи бджіл і використання їх

§ 15. Методи розведення у бджільництві

§ 16. Селекція бджіл

§ 17. Промислова технологія виробництва маток і пакетних бджіл

- Промислове виведення маток

- Виробництво пакетів бджіл

Розділ четвертий

Технологія виробництва продуктів бджільництва

§ 1. Мед

- Походження і класифікація

- Хімічний склад меду

- Властивості меду

- Відкачування меду

- Обробка і зберігання меду

- Основні сорти меду

- Падевий мед

- Стільниковий мед

- Оцінка натуральності меду

§ 2. Віск

§ 3. Квітковий пилок

- Рослини, з яких бджоли збирають пилок

- Використання пилку бджолами

- Збирання обніжжя пилковловлювачами

- Обробка та зберігання обніжжя

- Використання пилку для підгодівлі бджіл

§ 4. Маточне молочко

§ 5. Прополіс

§ 6. Бджолина отрута

§ 7. Промислова технологія у бджільництві

Розділ п'ятий

Медоносна база і запилення бджолами сільськогосподарських культур

§ 1. Загальна характеристика медоносних рослин

§ 2. Медоносні рослини польових і кормових сівозмін

§ 3. Овочеві й баштанні медоносні культури

§ 4. Плодові та ягідні медоносні рослини

§ 5. Медоноси лісів, парків та захисних насаджень

§ 6. Медоносне різнотрав'я

§ 7. Використання і поліпшення медоносної бази

§ 8. Запилення сільськогосподарських культур

Розділ шостий

Хвороби і вороги бджіл

§ 1. Класифікація хвороб і причини виникнення їх

§ 2. Незаразні хвороби

§ 3. Інфекційні хвороби бджіл

§ 4. Інвазійні хвороби

§ 5. Заходи профілактики і боротьби з хворобами

§ 6. Вороги бджіл та шкідники бджіл

Розділ сьомий

Економіка, організація і планування бджільництва

§ 1. Економічні основи бджільництва

§ 2. Організаційно-господарські основи бджільництва

§ 3. Планування і облік у бджільництві

§ 4. Організація і оплата праці


Список використаної літератури


Література

Використання і поліпшення медоносної бази

Постійно зростаючі потреби населення в продукції бджільництва вимагають систематичного проведення робіт, спрямованих на раціональне використання і поліпшення медоносної бази. Наукові розробки дослідних установ нашої країни та передовий досвід колгоспів і радгоспів використовуються з високою ефективністю в різних зонах розведення бджіл. Характерна особливість впроваджуваних заходів полягає в тому, що медоносні рослини мають комплексне використання. їх вирощують як продовольчі, кормові, лісові, декоративні та інші культури. Це дає змогу продуктивніше використовувати землю і одержувати з кожного гектара більше рослинної продукції, в тому числі й нектару.

Визначення запасів меду провадять на основі обліку всіх площ медоносних рослин та угідь, де вони не займають суцільного масиву. Запас меду можна обчислити в зоні льоту бджіл окремої пасіки (площа в радіусі 2 км становить близько 1250 га) або на території землекористування одного господарства. Тепер завдяки кочівлям пасік можна використовувати нектарні ресурси далеко від стаціонарних точків. Розширюються міжгосподарські перевезення пасік, оскільки в умовах спеціалізації і концентрації посівні площі певних медоносів зосереджують в окремих колгоспах і радгоспах. Для раціонального розміщення пасік з метою ефективного використання медоносної бази і запилення сільськогосподарських культур потрібний облік медового запасу в межах всього району. Розрахунки роблять на основі даних про зайняті площі та норми медопродуктивності рослин, кг/га:


Абрикос звичайний 40
Аґрус 70
Акація біла 500
Акація жовта 125
Алтея лікарська 400
Бархат амурський 280
Буркун білий 300
Буркун лікарський 200
Валеріана лікарська 260
Верба біла 100
Верба козяча 150
Верес звичайний 200
Вика волохата 170
Вишня 35
Волошка лучна 130
Гарбуз звичайний 40
Гірчиця біла 120
Гісоп лікарський 200
Гледичія колюча 250
Гречка посівна 90
Груша 20
Диня 30
Еспарцет закавказький 400
Еспарцет посівний 120
Живокіст шорсткий 160
Змієголовник молдавський 215
Кавун 20
Клен гостролистий 200
Клен татарський 300
Конюшина біла 120
Конюшина гібридна 140
Конюшина посівна 120
Коріандр посівний 100
Крушина ламка 120
Липа серцевидна 600
Липа широколиста 800
Лох вузьколистий 200
Люцерна посівна 130
Лядвенець рогатий 45
Малина садова 70
М'ята перцева 300
Огірки 30
Огірочник лікарський 300
Плакун верболистий 300
Ріпак озимий 80
Синяк звичайний 350
Слива 20
Смородина чорна 70
Сніжноягідник 400
Собача кропива 260
Софора японська 300
Соняшник 40
Суріпиця 30
Фацелія пижмолиста 300
Хаменерій вузьколистий 200
Цикорій 100
Чебрець звичайний 140
Черешня 40
Чистець однорічний 100
Шавлія кільчаста 400
Шавлія мускатна 500
Яблуня 25

На основі даних біологічного запасу, який визначають як добуток від множення медопродуктивності 1 га посіву на площу, обчислюють ту його частину, яку можуть зібрати бджоли в певних умовах їхньої льотної роботи. При достатньому насиченні місцевості бджолиними сім'ями прийнято, що фактичне використання нектарних ресурсів становить 30—50 % виділеного рослинами нектару (табл. 27).


Таблиця 27.

Визначення запасів меду на території господарства

(на пасіці утримується 260 бджолиних сімей, на присадибних ділянках — 140)

Медоносні рослини та угіддя Площа, га Медопро- дуктивність, кг/га Запас меду, ц
біологічний викорис- товуваний бджолами (50%)
Плодовий сад 110 25 27,5 13,75
Озимий ріпак 35 80 28,0 14,0
Еспарцет посівний 90 120 108,0 54,0
Гречка посівна 210 90 189,0 94,5
Люцерна посівна 80 120 96,0 48,0
Соняшник звичайний 320 40 128,0 64,0
Гарбузи 60 30 18,0 9,0
Фацелія пижмолиста:        
                 чистий посів 5 300 15 7,5
                 в сумішці з горохом 105 35 36,75 18,38
Біла акація
         (в захисних насадженнях)
23 600 138,0 69,0
Присадибні ділянки 145 15 21,75 10,8
Лісосмуги 62 20 12,4 6,2
Трав'янисті та деревні рослини на луках 70 25 17,5 8,75
Пасовища 40 6 2,4 1,2
Всього у господарстві     837,8 418,9
Додаткові ресурси нектару:        
буркун білий 18 350 63,0 31,5
фацелія на зелене добриво в міжряддях саду 35 120 42,0 21,0
синяк
(на невикористовуваних землях)
8 400 32,0 16,0
Лісові рослини (за межами господарства в зоні кочових точків) 520 15 78,0 39,0
Запас після поліпшення медоносної бази     1052,8 526,4

Використання нектарних ресурсів пов'язане із строками цвітіння медоносів та розміщенням пасік (мал. 99). Тому величина медозборів з різних рослин змінюється протягом сезону і дає змогу в одні періоди лише поповнити щоденні витрати на живлення, в інші — накопичити запаси меду і мати товарну продукцію.


Схема розміщення пасік на медозборі

Мал. 99. Схема розміщення пасік на медозборі.


Прогнозування строків і величини медозбору допомагає спланувати розміщення пасік біля посівів і насаджень нектароносів та забезпечити вчасне перевезення їх. Очікуваний запас меду в середньому на один день цвітіння визначають за допомогою відповідних розрахунків (табл. 28).


Таблиця 28.

Розрахунки очікуваного медозбору з основних медоносів та угідь

Медоносні рослини та угіддя Строки
цвітіння
Трива- лість цвітіння, днів Площа, га Кіль- кість бджо- линих сімей на медо- зборі Запас меду, використовуваний бджолами
всього, ц за 1 день цвітіння, кг за 1 день на 1 сім'ю, кг
Лісові медоноси (на кочових точках) 05.04—25.05 50 520 220 39 78 0,36
Плодовий сад 28.04—14.05 16 110 200 13,7 86 0,43
Озимий ріпак 02.05—22.05 20 35 110 14 70 0,63
Біла акація 26.05—06.06 11 23 330 69 627 1,90
Еспарцет 04.06—28.06 24 90 260 54 225 0,81
Гречка 25.06—20.07 26 210 36 94,5 363 1,30
Люцерна 10.07—31.07 21 80 230 48,0 229 1,0
Фацелія в сівозміні 12.06—03.07 21 110 260 25,9 123 0,49
Буркун білий 1.07—27.07 26 18 160 31,5 121 0,76
Соняшник 5.07—02.08 28 320 280 64 229 0,82

У весняний період медоноси лісів і плодових насаджень забезпечують поповнення кормових запасів у вуликах. Цвітіння ріпака, потім еспарцету, білої акації, гречки та інших рослин, з яких бджоли приносять за день понад 0,4 кг корму, необхідного для живлення їх, створює продуктивний взяток. Для встановлення строків медозбору потрібні дані про початок цвітіння основних рослин. Між крайніми датами знаходяться середні строки початку медозбору (табл. 29).


Таблиця 29.

Строки початку цвітіння найбільш поширених медоносних рослин

(за даними Української сільськогосподарської академії)

Рослини Дата початку цвітіння
середня багаторічна найраніша найпізніша
Ліщина звичайна 26.03 06.03 09.04
Клен сріблястий 29.03 23.03 16.04
Медунка 09.04 29.03 26.04
Ряст 10.04 01.04 24.04
Верба козяча 10.04 30.03 25.04
Пшінка весняна 18.04 04.04 29.04
Клен гостролистий 23.04 17.04 07.05
Верба біла 24.04 08.04 07.05
Абрикоса 26.04 10.04 08.05
Черешня 27.04 15.04 08.05
Аґрус 29.04 14.04 15.05
Терен 29.04 16.04 13.05
Кульбаба лікарська 30.04 21.04 14.05
Вишня звичайна 01.05 17.04 13.05
Слива садова 03.05 17.04 15.05
Клен польовий 03.05 20.04 13.05
Груша звичайна 03.05 21.04 15.05
Ріпак озимий 06.05 26.04 20.05
Дуб (рання форма) 07.05 27.04 25.05
Клен-явір 08.05 28.04 19.05
Гіркокаштан звичайний 10.05 01.05 21.05
Жовта акація 11.05 30.04 26.05
Жимолость татарська 13.05 05.05 28.05
Барбарис звичайний 18.05 07.05 01.06
Клен татарський 20.05 07.05 04.06
Біла акація 28.05 16.05 14.06
Малина садова 30.05 16.05 11.06
Бархат амурський 31.05 18.05 16.06
Еспарцет виколистий 02.06 18.05 16.06
Конюшина біла 04.06 18.05 13.06
Шипшина 04.06 23.05 19.06
Гледичія колюча 05.06 24.05 17.06
Льох вузьколистий 06.06 20.05 19.06
Гірчиця польова 06.06 24.05 15.06
Сніжноягідник білий 06.06 25.05 24.06
Аморфа кущова 08.06 22.05 20.06
Люцерна посівна 09.06 25.05 21.06
Синяк звичайний 09.06 28.05 18.06
Буркун білий 13.06 03.06 29.06
Липа широколиста 16.06 02.06 30.06
Енотера дворічна 16.06 04.06 26.06
Дивина 23.06 15.06 10.07
Липа серцевидна 25.06 08.06 08.07
Шавлія кільчаста 27.06 14.06 06.07
Цикорій дикий 30.06 18.06 14.07
Сільфія пронизанолиста 06.07 25.06 14.07
Соняшник звичайний 11.07 28.06 21.07
Софора японська 28.07 15.07 15.08

Величина медозбору залежить від кормової бази та кількості бджолиних сімей. Значне насичення території бджолами зменшує середній збір меду кожною сім'єю. Відповідність запасів меду кормової бази розмірам пасік легко встановити за допомогою контрольної сім'ї. Багаті запаси меду сприяють зростанню її маси за день на 2—6 кг і більше.

Один або кілька медоносів, з яких бджоли збирають найбільшу кількість продукції, визначають тип медозбору. З них надходить в основному товарний мед. Наприклад, у степових районах України переважає збір меду з білої акації, соняшнику, буркуну, люцерни, а в Криму — ще й з шавлії та лаванди.

В Лісостепу та деяких районах Полісся основні медоноси — гречка, еспарцет, біла акація. Від них і походить назва типу медозбору.


Поліпшення медоносної бази.

В умовах планового соціалістичного господарювання є широкі можливості збагачення нектару внаслідок різного роду сільськогосподарських та інших робіт на земельних угіддях. Заходами поліпшення медоносної бази охоплено землі колгоспів, радгоспів, Держлісфонду, захисні та декоративні насадження. Основні з цих заходів такі.

Розширення посівних площ цінних продовольчих культур із застосуванням передових технологій спрямоване на збільшення валового збору основної продукції і дає бджільництву додаткові ресурси нектару. Так, кожні 100 га гречки в господарстві створюють головний медозбір для 300 бджолиних сімей з виходом товарного меду близько 25 кг від кожної. В колгоспах південних областей України посівні площі соняшнику розширені до 1000 га і більше, що створює запас використовуваного бджолами нектару (50 % біологічного) не менш як по 200 ц в одному господарстві.

Вирощування високопродуктивних медоносних кормових культур дає змогу поєднати виробництво кормів для тваринництва та збільшення запасів нектару для пасік. Для цього вигідно використовувати: а) буркун білий, для якого характерні високі медоносність і врожайність зеленої маси та насіння, посухостійкість, солевитривалість. Сіють його під покрив ярих культур, а врожай і медозбір мають на другий рік; б) озимий ріпак і перко — найбільш ранні культури зеленого конвеєра, з яких бджоли навесні збирають нектар і пилок; в) еспарцет, червону конюшину, люцерну посівну та інші бобові багаторічні культури, які використовуються як високоякісний корм для тварин і водночас є добрим джерелом медозбору; г) сільфію пронизанолисту, живокіст шорсткий — нові багаторічні кормово-медоносні культури з високою врожайністю зеленої маси, які щорічно можуть давати підтримуючий медозбір.

Норми висіву насіння цих та інших медоносних рослин (кг/га) подаються нижче:

Алтея лікарська 8—10
Амі зубна 5—7
Буркун білий 13—16
Вайда фарбувальна 5—7
Валеріана лікарська 5—6
Вика посівна 130
Вовчуг польовий 8—10
Гірчиця біла:  
                    в чистих посівах 12—16
                    у сумішках 4—5
Гісоп лікарський 8—10
Гречка звичайна:  
           при рядковому способі сівби 80—100
           при широкорядному способі сівби 50—70
Еспарцет виколистий 60
Живокіст шорсткий 6—7
Змієголовник молдавський 5—7
Конюшина біла 6—8
Конюшина біло-рожева:  
                                    в чистих посівах 10—12
                                    у сумішках 3—4
Ріпак ярий 12—16
Серадела посівна 20—30
Сільфія пронизанолиста 3—5
Синюха голуба 8—10
Синяк звичайний 3—4
Соняшник звичайний:  
                                в чистих посівах 9—12
                                у сумішках 4—6
Фацелія пижмолиста:  
             при рядковому способі сівби 8—10
             при широкорядному способі сівби 6
             в сумішках 2—З
Конюшина червона 14
Коріандр посівний 12—16
Кормові боби 200
Котяча м'ята справжня 2—4
Лаванда колоскова 5—6
Люцерна посівна:  
              в чистих посівах 12—15
              при широкорядному способі сівби 5—6
Лядвенець рогатий:  
              в чистих посівах 10—12
              у сумішках 6
Мальва кучерява:  
              в чистих посівах 4—5
              у сумішках 2—2,5
Маралячий корінь 8—15
Огірочник лікарський 30
Редька олійна 8—10
Резеда запашна 3—4
Ріпак озимий:  
             при рядковому способі сівби 18
             при широкорядному способі сівби 8—12
Цикорій 4
Чина посівна 170—250
Шавлія лікарська 4—6
Чебрець звичайний 4—6

Розширення посівів нектарокормових сумішок забезпечує тваринництво різними видами кормів, а бджіл — додатковим медозбором. З впровадженням таких посівів медоносні рослини поширюються на додаткові площі без відведення під них окремих земельних ділянок і збільшують в цілому вихід продукції на одиницю площі. Добре зарекомендували себе сумісні посіви таких медоносних і кормових культур:

а) соняшник з кукурудзою на зелений корм і силос вирощують за звичайною агротехнікою, цвітіння і медозбір припадає на серпень — вересень;

б) буркун білий однорічний з кукурудзою дає поліпшений корм за рахунок підвищення вмісту протеїну, а також створює запас меду по 25—30 кг при додаткових витратах насіння 2—3 кг на 1 га;

в) фацелія з люпином кормовим за прийнятою технологією вирощування основної культури з висівом 2—2,5 кг/га насіння медоносу створює додатковий запас меду на люпиновому полі по 40—50 кг/га;

г) фацелія з виковівсяною сумішкою поліпшує якість травостою і створює додатковий запас меду близько 50 кг при висіванні 2—3 кг медоносної культури на 1 га;

д) гірчиця біла з горохом, виковівсяною і гороховівсяною сумішками, вирощувані на зелений корм, сіно та зерно, створюють медовий запас ЗО кг/га при висіванні 4—5 кг/га насіння на 1 га додатково до норми висіву основних культур.

Вирощування високопродуктивних медоносів у сумішці з продовольчими культурами спрямоване на збільшення запасів нектару без відведення додаткових площ. Випробувані й рекомендовані для впровадження такі варіанти сумішок:

а) фацелія з горохом, вирощуваним на зерно, як додатковий медоносний масив, що знижує ураженість гороховою зернівкою та поліпшує якість травостою при нормі висіву насіння 2 кг/га;

б) гірчиця біла з горохом має таке ж значення при нормі висіву 3—4 кг/га;

в) фацелія з гречкою, що крім збільшення нектарозапасу посівної площі є додатковим резервом збирання насіння медоносу. Так, при висіванні 2 кг/га врожайність його становить 1 ц/га.

Поукісні та пожнивні посіви медоносів також поліпшують умови медозбору. Для них найбільш придатна гречка, яку висівають після весняного або ранньолітнього збирання кормових культур, насінників ріпака озимого, ранніх колосових. Вона дає задовільний урожай основної продукції та медовий запас 40—70 кг на 1 га. За нею висівають соняшник з горохом або кукурудзою та редьку олійну — на корм тваринам і як медонос, а також гірчицю білу з горохом. Пожнивні та поукісні посіви цих медоносів особливо важливі, оскільки забезпечують бджолині сім'ї кормом наприкінці сезону, що сприяє добрій підготовці їх до зимівлі.

Вирощування медоносних культур у міжряддях саду як сидерального добрива поряд з поліпшенням кормової бази для бджіл є важливим заходом підвищення родючості грунту.

За період цвітіння медоносів до приорювання зеленої маси бджоли збирають додаткову кількість нектару й пилку. Сидерально-медоносні культури висівають наприкінці червня та в першій половині липня через одне міжряддя саду, а приорюють пізно восени. На 1 га витрачають по б—8 кг насіння фацелії, 12—16 — гірчиці, 60 — гречки і близько 150 кг люпину. Медопродуктивність сидеральних культур 40—70 кг/га. Нектар цих рослин сприяє розмноженню корисних диких комах, які знищують шкідників плодових культур.

Впровадження високонектароносних сортів сільськогосподарських культур — це такий резерв збільшення медозбору, який не потребує ні виділення додаткових посівних площ, ні матеріальних витрат. За даними спеціальних досліджень, різниця за медовою продуктивністю між сортами окремих культур досить велика. Так, між сортами гречки вона становить 37—224 кг, люцерни посівної — 102—346, бавовнику—25—129, соняшнику — 21,9—39,6, коріандру — 44—129, конюшини червоної — 70—155 кг. Тому заміна посівів на плантаціях гречки новими високоврожайними і більш нектароносними сортами, такими як Аеліта, Аврора, Вікторія, у 1,5—2 рази збільшує запас меду гречаного поля. Відповідна зміна сортів інших культур на великих площах в областях і республіках зумовить збільшення виходу меду.

Висівання медоносів на непридатних землях (схилах балок, горбів, круч), де потрібно впроваджувати протиерозійні заходи, перетворює зайняті площі на багате джерело нектару й пилку для бджіл. Бажано висівати буркун білий та буркун лікарський, які забезпечують медозбір на другий рік протягом червня — серпня (сіють пізно восени або ранньою весною при витраті насіння 7—12 кг/га); синяк звичайний, який може рости на бідних грунтах, добре виділяє нектар в посушливих умовах, цвіте на другий рік протягом червня — липня (норма висіву 3—4 кг/га); шавлію кільчасту, як невибагливу багаторічну рослину з високою медоносністю, що забезпечує добрий взяток для бджіл; сумішки з чебрецю звичайного — 1—2 кг, шавлії лікарської — 2—3, вовчуга польового — 3— 4 та буркуну — 4—5 кг на 1 га. Насіння цих рослин дрібне, зберігає схожість протягом багатьох років. Його висівають вручну у мерзлоталий грунт.

На Придеснянській дослідній станції боротьби з ерозією грунтів (Чернігівська область) розроблено метод окультурювання хаменерію вузьколистого на піщаних непридатних площах. Через 3—4 роки після висіву насіння чи висаджування кореневищ створюються суцільні зарості, що добре закріплюють грунт і мають багаті запаси нектару.

Використання у полезахисних, придорожних, протиерозійних та озеленювальних насадженнях дерев і кущів, що добре нектароносять, сприяє значному поліпшенню медоносної бази бджільництва. У різних природно-кліматичних зонах медопродуктивність багаторічних насаджень збільшують висаджуванням кленів польового, гостролистого і татарського, липи серцевидної, широколистої і пухнастої, білої акації, жимолості, гледичії, софори, кизилу, аморфи, верби, смородини золотистої, сніжноягідника, айланта, кизильника, амурського пробкового дерева, лоха вузьколистого та ін.

Підсівання на луках і пасовищах кормово-медоносних рослин підвищує врожайність і нектаропродуктивність угідь. З цією метою використовують конюшину білу, гібридну й лучну, люцерну хмелевидну та інші культури. їхнє насіння висівають при поверхневому або докорінному поліпшенні, що підвищує медозбір у червні — липні перед скошуванням трав до 2—3, іноді 4—5 кг за день на бджолину сім'ю. Загальна медопродуктивність луків зростає від 10—13 до 25, а іноді й до 64 кг/га. Позитивно впливає на врожайність і нектаровиділення лучних трав підживлення мінеральними добривами — аміачною селітрою по 0,75—1,5 ц/га, суперфосфатом — 2— 2,5 та калійною сіллю — по 1—1,5 ц/га.

Висівання медоносних культур добірним насінням підвищує їхню нектаропродуктивність, загальний розвиток і врожайність. Наприклад, рослини фацелії, які виросли з крупного насіння, виділяли цукру в нектарі на 31,6 % більше, ніж рослини із звичайного насіння. Урожайність і запас нектару підвищується завдяки висіванню гібридного насіння гречки, овочевих та інших культур, одержаного при перехресному запиленні бджолами.

Внесення мінеральних добрив під медоносні сільськогосподарські культури в полях сівозміни підвищує врожай основної продукції і виділення нектару квітками. На основі узагальнення даних Науково-дослідним інститутом бджільництва установлено, що виділення нектару рослинами збільшується від внесення азоту на 18 %, фосфору — 55, калію — 50, фосфору і калію — 99, від внесення азоту, фосфору і калію — на 64 % . Рекультивація земель під медоносні дерева та кущі після добування корисних копалин не тільки дає змогу закласти зелені насадження, а й збільшує ресурси нектару. В таких насадженнях використовують білу акацію, лох вузьколистий, клени, терен, глід, шипшину, жовту акацію, тамарикс, скумпію., гледичію, в'яз та ін.

Відновлення в лісах цінних медоносних порід дерев і кущів становить великий резерв розвитку бджільництва на перспективу. Додаткові 3—5 дерев липи у зрілому віці підвищують медопродуктивність 1 га лісу на 10 кг. Якби цього вдалося досягти на всій площі лісів України, то при використанні бджолами навіть 1/4 приросту запасів нектару можна було б додатково утримувати 250 тисяч бджолиних сімей.

Описані заходи спрямовані на збільшення запасів нектару в різних зонах бджільництва, що сприяє збільшенню медозборів та створює сприятливе екологічне середовище для розмноження корисних комах.


Бджільництво


Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

 


Бджільництво

Ви дивились сторінку - Використання і поліпшення медоносної бази

Наступна сторінка      - Запилення сільськогосподарських культур

Попередня сторінка   - Медоноси різнотрав'я

Повернутися до початку сторінки Використання і поліпшення медоносної бази


 

Підручник пасічника

 

Література по бджільництву

Ковальов А.М., Нуждін А.С. та ін. Підручник пасічника. Вид. 4-е. — М.:"Колос", 1970.

Підручник пасічника. Вид. 4-е.

 

Ковальов А.М., Нуждін А.С., Полтев В.І., Таранов Г.Ф.. Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп. Підручник для сільськ. проф.-техн. училищ. М., «Колос», 1973.

Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп.

 

Комісар А.Д. Високотемпературна зимівля медоносних бджіл. НПП "Лабораторія біотехнологій", Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена  Академії наук України, Київ, 1994

Високотемпературна зимівля медоносних бджіл

 

Малаю А. Інтенсифікація виробництва меду. — М.: Колос, 1979.

Малаю А. Інтенсифікація виробництва меду

 

Озеров А.П. Раціональне двухматкове бджільництво. К.: Фірма "Валка", 1991.

Раціональне двухматкове бджільництво.

 

Черкасова А.І., Блонська В.Н., Губа П.А. та ін. Бджільництво. К.: "Урожай", 1989.

Черкасова А.И. и др. Бджільництво

 

Черкасова А.і. Календар пасічника. Київ, «Урожай», 1986.

Черкасова А.И. Календар пасічника

 

Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво. Київ. "Вища школа", 1987.

Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво

 

В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли

В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли

 

В.П.Цебро. День за днем на пасіці

В.П.Цебро. День за днем на пасіці

 

В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі

В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі

 

 

Индекс цитирования.