Бджільництво

О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987


Бджільництво

Зміст

Вступ

Розділ перший

Біологія медоносної бджоли

§ 1. Загальні відомості про бджіл

§ 2. Види бджіл

§ 3. Особливості сім'ї медоносної бджоли

§ 4. Зовнішня будова бджоли

§ 5. Органи травлення і живлення бджоли

§ 6. Розмноження бджіл

§ 7. Гніздо бджіл, будування стільників

§ 8. Нервова система і поведінка бджіл

§ 9. Річний цикл життєдіяльності бджолиної сім'ї

Розділ другий

Механізація і обладнання у бджільництві

§ 1. Розвиток матеріально-технічної бази бджільництва

§ 2. Пасічницький інвентар і обладнання

§ 3. Виробництво і ремонт вуликів та пасічницького обладнання

§ 4. Механізація виробничих процесів у бджільництві

§ 5. Навантажувально-розвантажувальні і транспортні засоби

§ 6. Пасічні будівлі

Розділ третій

Технологія утримання і розведення бджолиних сімей

§ 1. Утримання бджолиних сімей сильними

§ 2. Корми і підгодівля бджіл

§ 3. Утеплення гнізд і вуликів

§ 4. Техніка роботи з бджолами, правила безпеки і протипожежні заходи на пасіці

§ 5. Сезонні роботи з догляду за бджолами

§ 6. Будівництво стільників і розширення гнізд

§ 7. Розмноження бджолиних сімей

§ 8. Виведення бджолиних маток

§ 9. Кочівлі з бджолами

§ 10. Підготовка бджолиних сімей до медозбору і його використання

§ 11. Організація зимівлі бджіл

§ 12. Системи, методи і способи бджільництва

§ 13. Особливості утримання бджолиних сімей у вуликах різних типів, систем і конструкцій

- Утримання бджіл у багатокорпусних вуликах

- Утримання бджіл у двокорпусних вуликах

- Утримання бджіл у вуликах-лежаках

- Утримання бджіл у 10-16-рамкових вуликах

§ 14. Породи бджіл і використання їх

§ 15. Методи розведення у бджільництві

§ 16. Селекція бджіл

§ 17. Промислова технологія виробництва маток і пакетних бджіл

- Промислове виведення маток

- Виробництво пакетів бджіл

Розділ четвертий

Технологія виробництва продуктів бджільництва

§ 1. Мед

- Походження і класифікація

- Хімічний склад меду

- Властивості меду

- Відкачування меду

- Обробка і зберігання меду

- Основні сорти меду

- Падевий мед

- Стільниковий мед

- Оцінка натуральності меду

§ 2. Віск

§ 3. Квітковий пилок

- Рослини, з яких бджоли збирають пилок

- Використання пилку бджолами

- Збирання обніжжя пилковловлювачами

- Обробка та зберігання обніжжя

- Використання пилку для підгодівлі бджіл

§ 4. Маточне молочко

§ 5. Прополіс

§ 6. Бджолина отрута

§ 7. Промислова технологія у бджільництві

Розділ п'ятий

Медоносна база і запилення бджолами сільськогосподарських культур

§ 1. Загальна характеристика медоносних рослин

§ 2. Медоносні рослини польових і кормових сівозмін

§ 3. Овочеві й баштанні медоносні культури

§ 4. Плодові та ягідні медоносні рослини

§ 5. Медоноси лісів, парків та захисних насаджень

§ 6. Медоносне різнотрав'я

§ 7. Використання і поліпшення медоносної бази

§ 8. Запилення сільськогосподарських культур

Розділ шостий

Хвороби і вороги бджіл

§ 1. Класифікація хвороб і причини виникнення їх

§ 2. Незаразні хвороби

§ 3. Інфекційні хвороби бджіл

§ 4. Інвазійні хвороби

§ 5. Заходи профілактики і боротьби з хворобами

§ 6. Вороги бджіл та шкідники бджіл

Розділ сьомий

Економіка, організація і планування бджільництва

§ 1. Економічні основи бджільництва

§ 2. Організаційно-господарські основи бджільництва

§ 3. Планування і облік у бджільництві

§ 4. Організація і оплата праці


Список використаної літератури


Література

Органи травлення і живлення бджоли

Особливості живлення бджіл.

Сім'я медоносної бджоли живиться рослинною їжею. Робочі особини під час цвітіння рослин збирають нектар і переробляють його на мед, а також квітковий пилок, з якого готується перга. Якщо нектару немає, бджоли-збирачки знаходять і можуть приносити інші рослинні продукти: падь, сік зрілих плодів і ягід. У сучасному бджільництві в разі потреби бджіл підгодовують буряковим або тростинним цукром у вигляді сиропу чи тіста. Але ці замінники вуглеводистого корму є тимчасовими, а падевий мед може завдати шкоди, особливо в період зимівлі.

Бджільництво


Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

 


Бджільництво

Інтенсивність живлення сім'ї змінюється протягом року залежно від умов медозбору та клімату. Найбільше корму витрачається в літні місяці, коли у вулику багато розплоду та виконується багато льотної роботи. Взимку сім'я живиться майже виключно медом.

Корм споживають дорослі особини сім'ї та розплід у стадії личинки. Дорослі особини робочих бджіл споживають також мед і пилок, причому пилок вони можуть деякий час не споживати, а мед потрібний їм постійно. Без меду бджоли гинуть. Тому, наприклад, при роїнні, покидаючи гніздо, вони набирають із собою запас меду на кілька днів.

Личинки, що розвиваються в робочих бджіл і трутнів, у перші три дні після виходу з яйця споживають спеціальний корм у вигляді молочка, яке виробляється залозами бджіл. Починаючи з четвертого дня їм готують кашку (суміш меду, пилку та води). Після запечатування розплоду їх не годують. У маточниках личинки забезпечуються маточним молочком на весь період до запечатування їх. Для дорослої матки певна група бджіл, що доглядають за нею, виділяє таке саме молочко. Цей високопоживний біологічно активний корм годувальниці дають їй весь час незалежно від пори року. Протягом кількох днів після виходу з маточника та при транспортуванні в спеціальних кліточках матка може жити за рахунок меду або кормового тіста, приготованого з цукру та меду.

 

Органи травлення.

Перетравлювання корму і засвоєння поживних речовин відбувається при проходженні корму через травний канал. Травлення пов'язане з діяльністю залоз і тканин, які виробляють ферменти та інші речовини.

Травний канал бджоли складається з трьох відділів: переднього, середнього і заднього (мал. 11).

Слинні залози і травний канал бджоли

Мал. 11. Слинні залози і травний канал бджоли:

1 — мандибулярні залози (верхньощелепні); 2 — глотка; 3 — підглоткові залози (гіпофаренгіальні); 4 — задньоголовні залози; 5 — протока задньоголовної і грудних залоз; 6 — грудні залози; 7 — резервуар грудної залози; 8 — стравохід; 9 — медовий зобик; 10 — середня кишка; 11 — мальпігієві судини; 12 — тонка кишка; 13 — товста кишка; 14 — ректальні залози.

 

Передній відділ починається з рота, за яким іде лійкоподібна глотка. Звуження її переходить у стравохід, який має вигляд трубки. Стравохід проходить від задньої частини голови через весь грудний відділ. У черевці стравохід розширюється, утворюючи медовий зобик.

Передній відділ сполучається з середньою кишкою за допомогою клапана. Головка клапана складається з чотирьох стулок, розкриванням яких регулюється подавання корму в середню кишку для перетравлювання. На межі двох відділів розміщується шийка клапана, а в середній кишці — рукав. Така будова клапана забезпечує проходження їжі лише в одному напрямі (вміст середньої кишки не може повертатися в медовий зобик).

Медовий зобик у процесі еволюції бджоли сформувався як пристосування для заготівлі корму про запас. Завдяки складчастій будові епітелію він здатний розширюватись. У наповненому зобику бджоли може міститись 55— 65 мг нектару. Навіть у немедозбірний період в ньому завжди є невеликий запас корму, звідки він надходить у середню кишку для живлення організму. Корм у медовий зобик надходить і з нього повертається назад для відкладання в гнізді завдяки роботі всмоктувального насоса, розміщеного у голові біля рота, та мускулистій будові стінок переднього відділу.

Середня кишка — це шлунок, бджоли, в якому перетравлюється корм і всмоктуються поживні речовини. Стінки її мускулисті, складчасті, а всередині вкриті шаром епітеліальних клітин. Нерівна поверхня епітелію та поперечні складки його збільшують площу кишки з поживними речовинами. Епітелій середньої кишки неоднорідний: у передній частині переважають процеси секреції, а в задній — всмоктування. Виділювані ферменти змішуються з їжею і розщеплюють складні речовини на прості. У середній кишці діють такі ферменти: протеаза (впливає на білки), амілаза (розкладає крохмаль), інвертаза (розкладає сахарозу) і ліпаза (розкладає жири). У процесі травлення утворюються речовини, які здатні проходити крізь стінки шлунка. Потрапляючи в гемолімфу, вони розносяться по всьому тілу і використовуються в організмі для синтезу нових сполук. При цьому утворюються нові клітини, продукція у вигляді воску, і молочка тощо. Значна частина корму після розщеплення перетворюється на теплову і механічну енергію, особливо при посиленій льотній діяльності. Вміст середньої кишки огортають перитрофічні мембрани, які захищають клітини епітелію від пошкоджень та сприяють кращому перетравленню їжі.

Задній відділ травного каналу складається з тонкої і товстої кишок. Стінки тонкої кишки вбирають воду з решток корму, який переміщується у товсту кишку. Неперетравлені рештки збираються в товстій кишці. Місткість її порівняно з масою тіла велика — до 40—45 мг. Це зумовлюється тим, що бджоли пристосувались до життя в суворих умовах, де їм доводиться залишатися без вильотів протягом 5—6 місяців. Всі екскременти вони утримують до очисного вильоту. Залежно від кількості їх об'єм кишки змінюється і вона стає найбільшою наприкінці зими (займає майже всю порожнину черевця). Стінки її еластичні, мають складчасту будову. Внутрішня поверхня кишки вкрита хітиновою оболонкою, крізь яку може проникати вода. Навколо анального отвору розташовані мускули, які регулюють дефекацію.

У передній частині товстої кишки у вигляді поздовжніх смуг розміщуються шість ректальних залоз. їхні клітини характеризуються високою фізіологічною активністю і виділяють каталазу. Цей фермент змішується з каловими масами і стримує утворення шкідливих для організму речовин. Чим активніші ректальні залози, тим краще бджоли перезимовують. Висока активність каталази властива тим породам, що формувались у суворих умовах з тривалими зимами, коли бджоли довго не вилітають з гнізд. Цим пояснюється неоднакова зимостійкість, наприклад, середньоросійських та італійських бджіл на території нашої країни. Розвитку шкідливих мікроорганізмів у калових масах товстої кишки бджіл запобігає кисле середовище, яке утворюється внаслідок окислення глюкози до глюконової кислоти. Необхідний для цього процесу кисень надходить у товсту кишку по трахеях, що пронизують стінки кишки. По них же випаровується всмоктана з незасвоєних решток вода, що призводить до згущення їх. Інтенсивність випаровування залежить від температури й вологості повітря в бджолиному гнізді. Кисле середовище у травному каналі бджоли має велике значення не тільки для тривалої зимівлі. Кислоти запобігають розвитку збудника нозематозу, що паразитує в клітинах епітелію середньої кишки. Тому з профілактичною метою при підгодівлі сімей взимку до сиропу додають оцтову кислоту.

Головні та грудні залози умовно називають слинними, ферменти яких мають різне призначення. Однак діяльність цих залоз найбільш пов'язана з приготуванням і перетравленням корму.

Підглоткові (гіпофарінгеальні) залози розміщуються біля мозку і складаються з двох проток, які впадають у ротову порожнину з нижньої частини глотки. Навколо проток близько 20 мм завдовжки згруповані в окремі часточки — альвеоли численні залозисті клітини.

Розвиток і функціональна діяльність цих залоз залежить від віку бджіл та умов життя сім'ї. Найменші вони у бджіл, що закінчили розвиток і вийшли з комірок. З перших днів альвеоли помітно збільшуються при споживанні перги. Максимальний розвиток та інтенсивне виділення ними білкових речовин спостерігаються в 9—12-ден-ному віці бджіл, а після 15—21 дня настає спад. З переходом до льотної роботи функція виділення корму (молочка) для личинок підглотковими залозами змінюється. В них посилюється виділення інвертази та амілази, що пов'язане з переробкою нектару в мед. Влітку період виділення бджолою молочка скорочується, а восени ця функція проявляється незначною мірою. Тому бджоли залишаються добрими годувальницями личинок на весняну пору.

Верхньощелепні (мандибулярні) залози являють собою два мішечки, протоки яких виходять поза ротом з внутрішнього боку мандибул. Виділювана секреторними клітинами рідина у молодих бджіл призначається для годування личинок. Вона має білуватий колір, кислу реакцію і є складовою частиною молочка. Після 20-денного віку функція виділення корму затухає. Однак у бджіл старшого віку ці залози здатні виробляти речовину, що використовується для обробки воску на будівельних роботах. У матки до спаровування верхньощелепні залози виділяють ароматичний секрет для принаджування самців у повітрі. З початком відкладання яєць залози виділяють маточну речовину.

Задньотоловні (оксипітальні) залози розміщуються у верхній частині голови біля потилиці і складаються з численних грушоподібних тілець. Від них відходять дві протоки, що впадають в одну трубку. Вироблена ними жироподібна речовина використовується для змащування хоботка. Задньоголовні залози найбільш розвинені у матки, менше — у робочих бджіл, а у трутнів вони недорозвинені.

Грудні (торакальні) залози розвиваються з шовковидільних залоз личинки і являють собою два угруповання клітин у грудному відділі, що з'єднуються протоками з двома резервуарними мішечками. Від резервуарів відходять дві трубки, по яких вироблена рідина витікає в спільну для задньоголовних і грудних залоз протоку. Секрет цих залоз складається з водянистої і жироподібної рідин. Вважають, що ці виділення, потрапляючи на кінчик язичка, використовуються бджолами як розчинник при живленні цукром.


Ви дивилися сторінку - Органи травлення і живлення бджоли

Наступна сторінка    - Розмноження бджіл

Попередня сторінка   - Зовнішня будова бджоли

Повернутися до початку сторінки Органи травлення і живлення бджоли

 

Підручник пасічника

 

Література по бджільництву

Ковальов А.М., Нуждін А.С. та ін. Підручник пасічника. Вид. 4-е. — М.:"Колос", 1970.

Підручник пасічника. Вид. 4-е.

 

Ковальов А.М., Нуждін А.С., Полтев В.І., Таранов Г.Ф.. Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп. Підручник для сільськ. проф.-техн. училищ. М., «Колос», 1973.

Підручник пасічника. Вид. 5-е, перероб. і доп.

 

Комісар А.Д. Високотемпературна зимівля медоносних бджіл. НПП "Лабораторія біотехнологій", Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена  Академії наук України, Київ, 1994

Високотемпературна зимівля медоносних бджіл

 

Малаю А. Інтенсифікація виробництва меду. — М.: Колос, 1979.

Малаю А. Інтенсифікація виробництва меду

 

Озеров А.П. Раціональне двухматкове бджільництво. К.: Фірма "Валка", 1991.

Раціональне двухматкове бджільництво.

 

Черкасова А.І., Блонська В.Н., Губа П.А. та ін. Бджільництво. К.: "Урожай", 1989.

Черкасова А.И. и др. Бджільництво

 

Черкасова А.і. Календар пасічника. Київ, «Урожай», 1986.

Черкасова А.И. Календар пасічника

 

Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво. Київ. "Вища школа", 1987.

Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво

 

В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли

В.І.Лебедєв, Н.Г.Білаш. Біологія медоносної бджоли

 

В.П.Цебро. День за днем на пасіці

В.П.Цебро. День за днем на пасіці

 

В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі

В.Г.Кашковський. Догляд за бджолами в Сибірі

 


 

Индекс цитирования.