Бджільництво



Вступ


Біологія медоносної бджоли

Склад бджолиної сім'ї

Зовнішня та внутрішня будова тіла медоносної бджоли

Поведінка бджіл та їх льотна діяльність

Бджолине гніздо


Кормова база бджільництва

Нектаропродуктивність рослин

Кормова база бджільництва зон України та типи медозборів

Основні медоносні і пилкові рослини

Поліпшення кормової бази бджільництва і шляхи її раціонального використання


Запилення бджолами сільськогосподарських культур

Запилення і запліднення квіткових рослин

Техніка використання бджіл на запиленні сільськогосподарських рослин


Вулик, пасічницький інвентар та обладнання, пасічні будівлі й механізми

Вулик

Пасічницький інвентар та обладнання

Пасічні будівлі й механізми


Розведення та утримання бджіл

Основні відомості про роботу з бджолами

Початок пасічницького сезону, весняні роботи на пасіці

Годівля бджіл

Розмноження бджолиних сімей

Виведення маток

Племінна робота

Промислова технологія бджільництва

Виробництво стільникових і безстільникових пакетів бджіл

Утримання бджолиних сімей у павільйонах та на платформах

Підготовка пасік до медозбору та його використання

Утримання бджіл восени та взимку

Організація роботи бджолорозплідників та районних племінних пасік

Промислове схрещування у бджільництві


Хвороби, шкідники та вороги бджіл і боротьба з ними

Хвороби бджіл

Заразні хвороби

Незаразні хвороби

Шкідники та вороги бджіл


Технологія продуктів бджільництва

Мед

Віск

Воскова сировина

Прополіс

Бджолина отрута

Маточне молочко

Бджолине обніжжя


Економіка і організація бджільництва

Концентрація та спеціалізація

Організація праці

Нормування праці

Оплата праці

Планування й облік у бджільництві

Додатки

Бібліографічний список


Література

Виведення маток

Вплив матки на розвиток ї продуктивність бджолиної сім'ї. Життєздатність, сила та продуктивність сімей значною мірою залежать від маток. Основне їх призначення — відкладати яйця, з яких виводяться робочі бджоли, трутні, матки. Вони й роблять це щоденно, починаючи з кінця зими і до осені. Чим більше яєць відкладе матка, тим більше в сім'ї буде робочих бджіл. При сприятливих умовах добра матка може відкласти 3 тис. яєць і більше за добу, а за сезон — 150—200 тис.

Бджільництво

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

 

Бджільництво

Проте роль матки в сім'ї цим не обмежується,. Всі господарсько корисні ознаки бджіл залежать від, спадкових особливостей матки. Завдяки її феромонам все численне плем'я бджіл об'єднується в бджолину сім'ю — цілісну біологічну і господарську одиницю. Сім'я бджіл, яка навіть тимчасово залишилась без матки, стає неспокійною, знижує працездатність, гірше захищається від ворогів. «Матка — душа вулика»,— стверджували пасічники в давнину. Вона й справді є. основою бджолиної сім'ї.

Матка живе декілька років, але найбільша,яйцекладка буває у неї протягом перших одного-двох років. Із зниженням відкладання яєць матками сповільнюються темпи росту сімей, їх продуктивність. Тому недоцільно тримати маток Понад два роки, за винятком племінних. Велике значення мають також фізичні якості маток. У. великих краще розвинені яєчники, в них більше яйцевих трубочок, а звідси — вища плодючість. Ось чому слід звертати особливу увагу на забезпечення пасік високопродуктивними матками.

Штучне виведення маток. Пасіки щороку потребують багато молодих плідних маток, особливо при організації нових сімей, заміні старих, із дефектами маток, утворенні тимчасових відводків для нарощування додаткової кількості бджіл до медозбору. Крім того, повинна бути деяка кількість запасних маток.

Задовольняються ці потреби різними шляхами. Чимало пасічників (особливо любителів) використовують ройових і свищових маток як найбільш доступних. Частина маток надходить на пасіки з бджолорозплідників. Найбільш кваліфіковані пасічники виводять маток у своєму господарстві.

Безперечно, ройові матки, вирощені в сприятливих умовах, відзначаються високою плодючістю. Встановлено, що найчастіше рояться низькопродуктивні сім'ї. Систематично використовуючи ройових маток без урахування їхнього походження, мимоволі посилюють рійливість бджіл на пасіці, спричиняють зменшення медозборів. Лише на невеликих пасіках, де маток потрібно небагато, можна брати ройові маточники від племінних сімей, яких примушують роїтись, створюючи відповідні умови (підсилюють за рахунок інших сімей, не поспішають з розширенням гнізд і посиленням вентиляції тощо). Проте й у цьому випадку сім'ї не завжди схильні до роїння. Ройові матки бувають тільки в певний період сезону і в обмеженій кількості. Тому орієнтація на них завдає пасікам збитків.

Досить ненадійні свищові матки, 75% яких бувають неповноцінними. Низька якість їх пояснюється тим, що бджоли часто виводять їх із старих личинок.
Практика світового бджільництва свідчить, що штучне виведення є найефективнішим способом одержання бджолиних маток і поширення племінного матеріалу. Матковивідна справа досить складна, потребує від пасічника вміння та знань. В майбутньому, з посиленням концентрації і спеціалізації бджільництва, виведення маток буде зосереджено у великих бджолорозплідниках, які здатні налагодити масове виробництво маток високої якості, мають можливість забезпечувати належне зоотехнічне й ветеринарне обслуговування пасік, розводити в чистоті певні цінні породи бджіл.

Та поки що, зважаючи на невелику кількість матковивідних господарств і їх малу потужність у республіці і враховуючи важливу роль високоякісних маток у підвищенні продуктивності бджолиних сімей, пасічники повинні самі займатися виробництвом маток для своїх потреб. Витрати на це повністю окупаються.

Перевага штучного одержання маток полягає в тому, що воно дає змогу виводити їх у заплановані строки від найкращих сімей у потрібній кількості. Весь технологічний процес здійснюється у такій послідовності: вирощування трутнів, виведення неплідних маток, одержання плідних маток. Відповідно готують три групи бджолиних сімей. У батьківських вирощують трутнів, від материнських беруть личинок, у сім'ях-виховательках вигодовують маток.

Вирощування трутнів. Весняні матки, як відомо, мають найвищу господарську цінність. Тому слід подбати про вирощування ранніх трутнів. Останні такою ж мірою впливають на господарсько корисні ознаки бджіл, як і матки. У другій половині весни, коли в бджіл пробуджується інстинкт роїння, вони самі починають виводити трутнів. Та більшість з них походить з рядових сімей. Той, хто хоче одержати маток високої якості, повинен сам займатися виведенням трутнів від найкращих бджолиних сімей пасіки.

Ще з осені або ранньою весною у такі сім'ї ставлять один-два коричневі стільники з трутневими комірками. Після обльоту бджіл і потепління батьківським сім'ям дають стимулюючу підгодівлю (зокрема медопергову суміш або білкову пасту). Гнізда добре утеплюють. В результаті можна одержати трутнів на 2—3 тижні раніше, ніж звичайно. Слід зазначити, що ранньою весною матка неохоче відкладає яйця в суцільні трутневі стільники. Краще підібрати такі рамки, де в середній частині є одна-дві сотні трутневих комірок. Батьківським сім'ям створюють умови для вирощування трутнів протягом усього весняно-літнього періоду.

У сильній бджолиній сім'ї може бути одночасно не більше 2 тис. трутнів. Щоб бджоли не виганяли їх з вуликів, коли припиняється медозбір, у гніздах завжди має бути багато меду і перги. Якщо потрібно зберегти трутнів в особливо цінних сім'ях, від них забирають маток, а бджіл щоденно підгодовують. Незалежно від того, скільки планується вивести маток, батьківських сімей на пасіці повинно бути не менше 5—10. Це гарантує достатнє насичення території племінними трутнями. Сім'ї, в яких вирощують трутнів, систематично обробляють проти вароатозу. Щоб вони не ослабли, їх декілька разів підсилюють дозрілим бджолиним розплодом. Найкращих трутнів бджоли виводять у стільниках, відбудованих без вощини. Більш охоче вигодовують трутнів сім'ї з 2—3-річними матками.

На розвиток трутнів і їхнє статеве дозрівання затрачається значно більше часу, ніж на відповідні процеси у маток. У зв'язку з цим до виведення маток приступають не раніше як через 14—15 днів після появи трутневого розплоду.

Материнські сім'ї. Материнськими вважають племінні найпродуктивніші здорові сім'ї, які до того ж добре зимують й інтенсивно розвиваються. Вони, безумовно, повинні бути чистопородними. Від сім'ї можна взяти декілька тисяч личинок для виховання маток. Однак, щоб запобігти спорідненому розведенню бджіл на пасіці, необхідно виділяти не менше 2—3 материнських сімей.

При дуже інтенсивній яйцекладці матка відкладає дрібні яйця. Матки, виведені з таких яєць, мають меншу масу. Визнано доцільним обмежувати відкладання яєць матками в материнських сім'ях у період підготовки личинок для прищеплень. Для цього сім'ї забезпечують значними запасами корму, дають їм багато сиропу, щоб матці не було де відкладати велику кількість яєць. В результаті вона відкладатиме їх менше, і вони будуть більшими. Матки з таких яєць виводяться кращої якості. З цією метою можна маток у материнських сім'ях поміщати в трирамкові ізолятори з роздільною решіткою. Сюди ставлять два стільники з кормом і лише один для відкладання яєць.

Підготовка і використання сімей-виховательок. Сім'ї-виховательки відіграють дуже важливу роль у вирощуванні маток. Саме в личинковій стадії формуються ознаки, що визначають якість маток: їхню масу, кількість і ступінь розвитку яйцевих трубочок. Тому вибору й підготовці виховательок необхідно приділяти значну увагу. Насамперед сім'ї повинні бути здоровими, сильними, мати бджіл і розплід різного віку, достатні запаси корму (не менше 8— 10 кг меду і 2—3 рамки перги). Кращими виховательками є цілісні сім'ї, де всі бджоли походять від однієї матки.

Повноцінні виховательки в будь-який час сезону можуть забезпечувати достатню годівлю личинок, підтримувати належну температуру і вологість у гнізді. Вони мають багато молодих бджіл-годувальниць з добре розвиненими залозами, що виділяють маточне молочко. Бджоли старшого віку приносять нектар, пилок, воду.

Виводити маток починають весною, коли настане тепла погода й почне надходити нектар та пилок. При відсутності медозбору бджоли гірше годують личинок, що знижує якість майбутніх маток. У таких випадках сім'ї-виховательки доцільно підгодовувати невеликими порціями сиропу. Можна також ставити у вулик розпечатані стільники з медом, щоб бджоли переносили його в гніздо. Це поліпшує годівлю бджіл, а разом з тим і розвиток відповідних залоз.

Найбільш відомі три способи формування сімей-виховательок. Найдавніший — спосіб так званого повного осиротіння. Від сім'ї відбирають матку і відкритий розплід, позбавляючи її можливості закладати свищові маточники, й залишають щонайменше 3—4 рамки запечатаного розплоду. Розплід є джерелом поповнення сім'ї-виховательки молодими бджолами-годувальницями. До того ж він допомагає підтримувати в гнізді сприятливу для вирощування маток температуру (34—35 °С).

На практиці відібрати з сім'ї весь відкритий розплід дуже важко. Тому за 9—10 днів до використання як виховательки в ній роздільною решіткою ізолюють на З— 4 рамках матку, щоб вона не відкладала яєць по всьому гнізду. Через 9 днів у відділенні без матки буде тільки запечатаний розплід. Приблизно за добу до того, як у сім'ю-виховательку помістять прищеплювальну рамку з личинками, решітку замінюють глухою перегородкою або переносять в інший вулик відводок з маткою. Свищові маточники зривають. Підготовлена таким чином сім'я добре приймає личинок і може вигодувати три партії маток. Проте цей спосіб занадто трудомісткий. Маток другої та третьої партій одержують значно гіршими, ніж першої, бо в сім'ї згодом помітно зменшується кількість молодих бджіл-годувальниць.

Кращих маток вирощують виховательки, що мають відкритий розплід. Бджоли дають маточним личинкам більше корму, в результаті чого збільшується маса маток і кількість у них яйцевих трубочок. Підготовка таких виховательок потребує менших затрат праці. В сильній сім'ї з розплодом різного віку забирають лише матку й залишають стільки рамок, щоб їх повністю обсиджували бджоли. Незважаючи на те, що цей спосіб розроблено для гірських кавказьких бджіл і їхніх помісей, його застосовують також для українських та карпатських бджіл. Непридатний він для поліських, які за цих умов закладають багато свищових маточників і погано приймають личинок на маточне виховання.

Спосіб масового виведення маток запропоновано Українською дослідною станцією бджільництва (Малашенко П.В., 1970). Пізніше його було описано як спосіб стартера. У вирощуванні маток при цьому способі беруть участь дві групи сімей бджіл: сім'ї-приймальниці (сім'ї-стартери) і сім'ї-виховательки. Перші — це сім'ї без маток та відкритого розплоду, що тільки приймають личинок на маточне виховання. Через добу зачатки маточників з племінними личинками звідси забирають і переносять у сильні сім'ї-виховательки, де маточники утримують до запечатування. Виховательки мають бджіл і розплід різного віку. У сім'ю-приймальницю відразу ставлять нову рамку з личинками. Це роблять до шести разів. Одна приймальниця забезпечує маточниками з личинками чотири виховательки. Як тільки кількість прийнятих личинок стане помітно зменшуватись, в сім'ю-приймальницю підсаджують матку, а замість неї формують нову сім'ю.

Виховательок з відкритим розплодом необхідно забезпечувати рамками з личинками не через 5—6 год після відбору матки, як вважали досі, а приблизно через добу.

Прищеплювальна рамка

Рис. 18. Прищеплювальна рамка


За цей час у бджіл сильніше проявляється інстинкт вирощування маток і вони закладають більше маточників.

Дуже важливо, щоб личинки, з яких вирощують маток, в сім'ї-виховательці були відразу оточені увагою1 бджіл-годувальниць. Для цього прищеплювальну рамку з личинками ставлять у заздалегідь розширену до 3—4 см вуличку між стільниками з розплодом, де скупчуються бджоли-будівельниці, в яких добре розвинені залози, що виділяють молочко. Через 5 діб вони запечатують маточники. Останні забирають, а виховательці дають іншу рамку з: личинками. Так роблять ще двічі, а на 15-й день, забравши третю прищеплювальну рамку, в сім'ю підсаджують плідну матку. В цьому випадку сім'ї-виховательки не спрацьовуються надмірно, швидко відновлюють силу і здатні ще зібрати чимало меду.

У невеликих бджолорозплідниках при сприятливій погоді та наявності медозбору прищеплювальні рамки часто ставлять через кожні три дні. Поміщаючи в гніздо виховательки нову рамку з личинками, забирають попередню з маточниками. Якщо цього не зробити, якість маток з щойно підставлених личинок буде гіршою.

Підготовка і прищеплення личинок. Відомі способи підготовки личинок для виведення маток поділяють на дві групи. Личинок дають вихователькам разом з комірками, в яких вони знаходяться, або спочатку переносять у штучно виготовлені мисочки. Якість маток, одержаних без перенесення личинок, нижча, тому що в бджолиних комірках личинки тривалий час продовжують ще споживати молочко робочих бджіл.

Незалежно від способу підготовки личинок виведення маток значно спрощується при використанні прищеплювальних рамок (рис. 18). Формою і розміром вони нагадують звичайні гніздові. Та роботи їх краще, з планок 19. Ізолятор для одержання личинок шириною 10—15 мм. Таку рамку легше опускати в підготовлену вуличку, не турбуючи бджіл, які в ній зібрались. Маточники при цьому знаходяться ближче до розплоду, що поліпшує умови вирощування маток. Горизонтальні планки прикріплюють до бічних гвіздками, завдяки чому вони легко обертаються навколо осі. На Ці планки приклеюють розтопленим воском фанерні клинці або дерев'яні квадратні патрони, а на них —комірки з личинками або мисочки. Останні виготовляють заздалегідь з чистого воску-капанцю шаблоном — паличкою діаметром 9 мм, один кінець якої заокруглений.

Бджоли можуть вивести маток з личинок віком до трьох діб, та найкраще брати 12-годинних. їх легко відрізнити від старіших: за розміром вони майже такі самі або трохи більші, ніж яйця. Щоб не переглядати всі рамки гнізда в пошуках молодих личинок, матку материнської сім'ї можна тимчасово утримувати в ізоляторі на 1—2 стільниках (рис. 19). Один з них — світло-коричневий, придатний для вирощування розплоду. На четвертий день тут уже буде достатньо личинок відповідного віку.

Ізолятор для одержання личинок

Рис. 19. Ізолятор для одержання личинок


Стільник з личинками використовують по-різному. Малокваліфіковані пасічники звичайно вирізують у стільнику прямокутне «вікно» висотою 4—5 і довжиною 15—20 см або зигзагоподібні отвори, так щоб зверху і збоку від них були комірки з молодими личинками. Гострим ножем або лезом бритви обрізують до половини крайні ряди комірок. Інколи спеціальним шаблоном розширюють верхню частину комірок з личинками. Тоді бджоли легше й швидше перебудовують їх у маточники. Личинок з перерізаних комірок знищують, а в укорочених залишають одну з трьох. Це сприяє відбудові великих маточників і запобігає тісному їх розміщенню. Підготовлений таким чином стільник ставлять у сім'ю-виховательку. Якщо маток потрібно мати небагато, вихователькою може бути і материнська сім'я.

Більш досвідчені пасічники роблять інакше. З вибраного стільника вирізують декілька смужок, що мають один ряд комірок з личинками. Злегка нагрітим ножем комірки зрізують наполовину. Після цього смужку розрізують на окремі шматочки таким чином, щоб у кожному була одна комірка з непошкодженою личинкою. Комірку швидко опускають у гарячий віск і приклеюють до широкої частини клинця прищеплювальної планки.

При масовому виробництві маток племінні личинки з бджолиних комірок обов'язково переносять у спеціальні мисочки, подібні до ройових. Цю операцію називають прищепленням личинок. Перед її проведенням прищеплювальну рамку ставлять на декілька годин у сім'ю-виховательку, де бджоли почистять та відполірують мисочки.

Щоб одержати добрих маток, личинки кладуть на краплю свіжого молочка, взятого з маточників, де були личинки такого ж віку. Можна використати відповідні ройові або маточники з завчасно підготовленої допоміжної сім'ї-виховательки.

Переносять личинок шпателем з алюмінієвого дроту. Кінчик його, зігнутий під кутом 30—40°, має вигляд маленької, добре відшліфованої лопаточки. Личинку підхоплюють з боку випуклої частини тіла. В мисочці шпатель притискують до дна й обережно виймають з-під личинки. Прищеплювати необхідно при температурі близько 25— 30 °С в світлому теплому приміщенні, підлогу якого добре зволожують, щоб не підсихали личинки.

Якщо личинку не вдалося взяти відразу, другої спроби робити не слід. Вона могла бути травмованою, то ж краще перенести іншу. Вважають, що сім'ям українських, карпатських і поліських бджіл за один раз доцільно давати на виховання 36 личинок, кавказьких — 24. Звичайно, бджоли можуть вигодувати і більше личинок, але якість маток буде нижчою.

Пасічникам, які виводять маток лише для власної пасіки, радимо застосувати повторне прищеплення личинок. Спочатку виховательку забезпечують прищеплювальною рамкою з молодими личинками будь-якого походження. Через 10—12 год її виймають і всіх прийнятих личинок видаляють. Маточне молочко розподіляють по всіх мисочках й переносять сюди племінних личинок. Рамку знову повертають виховательці. Завдяки цьому личинки відразу одержують відповідний маточний корм, що забезпечує їхню повноцінну годівлю. Затрати праці при цьому дещо більші, проте вони окупаються високою якістю одержуваних маток. Повторне прищеплення дуже корисне навесні, коли бджоли ще неохоче приймають личинок на маточне виховання.

Відбір маточників. На невеликих пасіках, де виводять небагато маток, маточники забирають з сім'ї-виховательки на 9—10-й день після прищеплення личинок. Перед цим їх оглядають та оцінюють за зовнішнім виглядом. Усі малі, викривлені, а також неприродно видовжені маточники вибраковують. На тих пасіках, де виведенню маток приділяють велику увагу, маточники відбирають на 5—6-й день після їх запечатування, щоб звільнити місце для нової прищеплювальної рамки. Слід пам'ятати, що з маточниками на цій стадії необхідно поводитись дуже обережно. Бджіл з рамки не струшують, а легенько змітають м'якою щіткою.

Для дозрівання рамки з маточниками поміщають у сім'ї-інкубатори або спеціальні термостати, де підтримують температуру 34—35 °С і вологість 70^-80%. Як інкубатор можна використати будь-яку сильну бджолину сім'ю без матки, що має багато розплоду. На 10-й день інкубовані маточники поміщають у кліточки, наповнивши попередньо кормовий отвір цукрово-медовим тістом або густим медом. Якщо запізнитись з цією операцією, перша ж матка, що вийде з маточника, знищить решту.

Дозрілі маточники підсаджують у нуклеуси, відводки, а також основні бджолосім'ї для заміни неповноцінних маток.

Організація парування маток — заключна стадія матко-вивідного процесу. Господарську цінність мають лише плідні бджолині матки. Для їх одержання використовують нуклеуси. Це маленькі сім'ї бджіл, призначені для утримання неплідних маток у період їх статевого дозрівання та парування, а також тимчасового зберігання запліднених маток.

На невеликих пасіках для цього використовують переважно звичайні вулики й рамки. Дуже зручно формувати нуклеуси в лежаку, розгородивши його на декілька ізольованих відділень, на 2—3 стільники. Стежать, щоб між відділеннями не було щілин, через які б могли проходити бджоли. Кожен нуклеус повинен мати свій льоток. Доцільно пофарбувати передні стінки їх у різні кольори. Формують нуклеуси так же, як і відводки. У відгороджену частину вулика з сильної сім'ї переносять одну рамку з кормом і дві з запечатаним розплодом та обсиджуючими його бджолами. Сюди ж переносять зрілий маточник або неплідну матку в кліточці і струшують бджіл з кількох рамок. Бажано, щоб на стільниках не було відкритого розплоду, тоді бджоли краще приймають маток.

У великих нуклеусах матки швидше дозрівають і паруються. Але через великі втрати бджіл, розплоду й корму собівартість цих маток дуже висока. Тому подібні нуклеуси використовують лише на тих пасіках, де виводять порівняно небагато маток для власних потреб.

У господарствах, де виводять маток на продаж, використовують спеціальні нуклеусні вулики із зменшеними рамками. Частіше почали застосовувати їх також на великих пасіках колгоспів, радгоспів, бджолопідприємств. У матко-вивідних господарствах поширені нуклеуси на 1/4 лежакової та 1/2 багатокорпусної рамки. Найбільш економічним вважають чотиримісний нуклеусний вулик, в якому бджоли можуть взаємозігріватись при похолоданнях.

Нуклеусні рамочки сконструйовані так, що вони легко входять у просвіт стандартної гніздової рамки. Такі рамки, зібрані з нуклеусних, можна заздалегідь поставити в нормальні бджолосім'ї і заготовити достатньо нуклеусних стільників з медом та розплодом, завдяки чому полегшується формування; нуклеусів.

Були спроби використати мікронуклеуси на 1/6, 1/8 і навіть 1/16 гніздової рамки. Сподівались, що в них на 1 ,кг заселених бджіл буде більшим вихід плідних маток. Однак в таких занадто дрібних сім'ях бджоли швидко розгублюються, їх доводиться часто підсилювати. Не маючи належного догляду з боку бджіл, матки в них довго не паруються. Тому мікронуклеуси не набули поширення. . Заселяють нуклеуси за 1—2 дні до роздавання маточників або неплідних маток. Теплого сонячного дня, коли бджоли добре літають, вибирають сильні сім'ї, що мають багато розплоду і молодих бджіл. З них натрушують бджіл у: спеціально підготовлений пустий вулик або ящик, що надійно закривається і має добру вентиляцію. Цих бджіл витримують 1—2 доби в темному холодному приміщенні, тим часом готують до заселення нуклеусні вулики. В кожне відділення поміщають потрібну кількість рамочок. Бажано, щоб одна з них була з кормом, друга — з розплодом. Між рамками закріплюють маточник. Сюди поміщають до 150 г бджіл, витриманих попередньо на холоді. Щоб бджоли не розлітались, їх збризкують рідким цукровим сиропом або водою. Якщо немає маточників, у вуличку до бджіл випускають з кліточки неплідну матку, нуклеус закривають. Заселений нуклеус протягом доби доцільно тримати-у тіні. Надвечір нуклеусні вулики розставляють на підготовлені місця і відкривають льотки. Через 1—2 дні перевіряють силу нуклеусів, наявність у них маток. Маток з дефектами замінюють на інші.

У добрих нуклеусах матки на 7—8-й день вилітають паруватись, а через 10—12 днів починають відкладати яйця. Маток, які не почали відкладати яйця і через 15— 20 днів, вибраковують, а в нуклеус поміщають зрілий маточник або неплідну матку. Плідним маткам дають можливість 1—2 дні відкладати яйця в нуклеусі. За рахунок цього розплоду він буде поповнюватись молодими бджолами. Після цього плідних маток використовують за призначенням.

При орієнтувальних обльотах та паруванні матки можуть гинути, тому нуклеуси час від часу оглядають й усувають виявлені недоліки.

На невеликих пасіках нуклеуси розставляють на деякій відстані від основного точка. Завдяки цьому менше буває зльотів бджіл, зальотів молодих маток у чужі вулики, менша загроза нападу бджіл-злодійок.

Календарний план виведення маток. Всі роботи, пов'язані з виведенням маток, здійснюють у певній послідовності. Несвоєчасне виконання будь-якої з них може звести нанівець все уже зроблене. Незалежно від того, скільки маток потрібно одержати, складають календарний план виведення маток. У ньому передбачають, коли необхідно розпочати підготовку батьківських, материнських сімей та виховательок. Планують строки прищеплення личинок, перевірки, приймання їх бджолами, відбору маточників і формування нуклеусів, роздавання маточників у нуклеуси тощо. Ведуть журнал обліку нуклеусів. Це забезпечує повну інформацію про стан нуклеусів: які з них потребують корму, куди потрібно дати маточник та ін.

Заміна маток у сім'ях. Маток, як правило, міняють після двох, а іноді й більше років їх перебування у сім'ях. Причиною цьому є природне старіння організму та його виснаження внаслідок інтенсивної роботи. Так звану планову заміну маток здійснюють тоді, коли вона найменш негативно позначається на розвитку і продуктивності бджолиної сім'ї.

Заміна матки не зовсім безболісне явище для сім'ї бджіл. Протягом періоду, коли в сім'ї нема матки, припиняється вирощування розплоду, знижується льотна діяльність бджіл, вони не виділяють воску. На початку медозбору не рекомендується ні міняти, ні відбирати маток. Це можна зробити перед основним медозбором лише з таким розрахунком, щоб з його початком у сім'ї вже працювала молода матка. Найкращим часом для заміни маток вважають другу половину весни та кінець основного медозбору.

Бувають випадки, коли матку необхідно замінити, незважаючи ні на її вік, ні на період сезону. Потребують негайної заміни матки, які не змогли забезпечити нарощування сильних сімей, хоч і мали для цього сприятливі умови. Міняють маток, розплід яких строкатий, а також тих, що раптово знизили яйцекладку через хворобу або фізичну травму. Вчасна заміна їх — важлива умова благополуччя і високої продуктивності бджолиних сімей.

Підсаджування маток. Способів підсаджування маток у сім'ї є багато, та жоден з них не гарантує повного успіху. Відношення бджіл до підсаджуваної матки не завжди однакове. Воно залежить від стану сім'ї, навколишніх умов, періоду сезону, якості матки.

Бджоли дружелюбніше відносяться до нової матки у теплу погоду і при наявності невеликого медозбору. Дуже добре вони приймають маток навесні, поки у них ще не сильно проявляється інстинкт захисту гнізда, та в період медозбору, коли майже всі особини зайняті заготівлею корму. Чим коротший час сім'я перебувала без матки, тим більше надії на успіх при підсаджуванні нової. Краще приймають маток молоді бджоли.

Не слід підсаджувати маток у холодну вітряну погоду, коли бджоли не вилітають з вулика. Досить агресивні до чужої матки бджоли, в яких тривалий час немає своєї, а є свищові маточники або якщо матка довго не відкладала яєць. Не сприяє підсаджуванню матки тривалий безмедозбірний період.

Найагресивніше зустрічають бджоли чужих неплідних маток. Підсаджувати останніх, а тим більше маточники в основні сім'ї невигідно з таких міркувань. Навіть при збігу сприятливих обставин минає два тижні після того, як матка, вийшовши з маточника, досягає статевої зрілості, парується і починає відкладати яйця. Неплідна матка, якщо і буде прийнята, може загинути при вильоті на парування. Внаслідок цього безматковий період триватиме ще довше, і сім'я зовсім знесилиться.

Найчастіше підсаджують маток за допомогою кліточки Титова. Відомо кілька варіантів цього способу. Матку, що підлягає заміні, відшукують і видаляють. У вуличку, де її було знайдено, ставлять кліточку з молодою плідною маткою. Сім'ю закривають і деякий час не турбують, даючи можливість бджолам установити зв'язок з маткою. Через дві доби відкривають верхній отвір кліточки і заліплюють його вощиною. Оглядають гніздо, зривають свищові маточники. Ще через два-три дні перевіряють, чи бджоли прийняли матку. В більшості випадків вони її приймають. За спостереженнями пасічників, краще заклеювати вощиною не верхній, а нижній отвір, який утворюється при відкриванні колодочки з кормовим заглибленням. Тоді бджоли швидше випускають матку.

Деякі пасічники, знайшовши матку, не видаляють її відразу, а поміщають у кліточку і залишають на ніч у сім'ї. Вранці матку забирають і, наповнивши кормове відділення канді або медом, випускають у кліточку молоду матку. Кліточку повертають на попереднє місце.

Загибель підсаджуваних маток часто зумовлюється поспішністю пасічника. Взаємне звикання бджіл і матки триває порівняно довго. І тут важливо бути витриманим, не турбувати без потреби сім'ю бджіл зайвими оглядами. Молоді матки досить рухливі і полохливі. Деякі з них, якщо передчасно розкрити гніздо й оглядати рамки, стрімко тікають з освітленої частини стільника, що викликає роздратування бджіл. Вони таку матку оточують клубком і зажалюють.

Одним з кращих способів вважають підсаджування матки за допомогою великого сітчастого ковпачка. Видаливши стару матку, знаходять коричневий стільник з розплодом на виході. Вибирають ділянку, де є молоді бджоли, пусті комірки, а також з медом, впускають туди молоду матку і швидко накривають ковпачком, вдавлюючи його в стільник приблизно на 1/3 висоти. Стільник ставлять у гніздо на попереднє місце. Через 2—3 доби перевіряють наявність матки. За цей час вона встигає відкласти яйця під ковпачком. Нерідко буває, що бджоли її звідти вже випустили. Якщо ж матка ще перебуває під ковпачком, стільник з протилежного боку наскрізь проколюють олівцем, а отвір замазують медом. Рамку повертають на місце в гніздо. Повторну перевірку роблять через один-два дні. На цей раз матку найчастіше знаходять на стільнику серед бджіл. Ковпачок забирають.

Нерідко виникає потреба у підсаджуванні особливо цінної матки. Для цього користуються відводком. Від сім'ї беруть відводок на 3—4 рамки з молодими бджолами і зрілим розплодом на виході й поміщають через перегородку в тому ж вулику. Діждавшись, коли злетять старі бджоли, підсаджують у кліточці або за допомогою ковпачка матку. Після цього відводок або підсилюють розплодом і доводять поступово до розміру середньої сім'ї, або його приєднують до основної сім'ї, відібравши попередньо в ній матку. Таким же чином можна підсаджувати маток, одержаних по пошті.

Найважче підсадити матку в сім'ю з бджолами-трутівками. Поява таких сімей на пасіці — свідчення недбалого ставлення пасічника до своїх обов'язків. Якщо сім'я не зовсім ослабла, рекомендують такий спосіб її виправлення. Сім'ю повністю пересаджують на нове гніздо. Протягом одного-двох тижнів їй дають рамки з відкритим розплодом. Завантаження бджіл годівлею личинок запобігає появі нових трутівок. Прийнятим на пасіці способом сюди підсаджують стару вибракувану матку, яка непогано ще відкладає яйця. Пізніше її міняють на молоду плідну.

Безнадійно слабкі сім'ї-трутівки краще ліквідувати, сформувавши замість них відводки від сильних сімей.


Ви дивилися сторінку - Виведення маток

Наступна сторінка      - Племінна робота

Попередня сторінка   - Розмноження бджолиних сімей

Повернутися до початку сторінки Виведення маток


 

Учебник пчеловода

 

Литература по пчеловодству

Ковалев А.М., Нуждин А.С. и др. Учебник пчеловода. Изд. 4-е. — М.:"Колос", 1970.

Учебник пчеловода. Изд. 4-е.

 

Ковалев А.М., Нуждин А.С., Полтев В.И., Таранов Г.Ф.. Учебник пчеловода. Изд. 5-е, перераб. и доп. Уч-к для сельск. проф.-техн. училищ. М., «Колос», 1973.

Учебник пчеловода. Изд. 5-е, перераб. и доп.

 

Комиссар А.Д. Высокотемпературная зимовка медоносных пчел, НПП "Лаборатория биотехнологий", Институт зоологии им. И.И.Шмальгаузена  Академии наук Украины, Киев, 1994

Высокотемпературная зимовка медоносных пчел

 

Малаю А. Интенсификация производства меда. — М.: Колос, 1979.

Интенсификация производства меда

 

Озеров А.П. Рациональное двухматочное пчеловождение. К.: Фирма "Валка", 1991.

Рациональное двухматочное пчеловождение

 

Черкасова А.И., Блонская В.Н., Губа П.А. и др. Пчеловодство. К.: "Урожай", 1989. (укр.)

Черкасова А.И. и др. Пчеловодство

 

Черкасова А.И. Календарь пасечника. Киев, «Урожай», 1986. (укр.)

Черкасова А.И. Календарь пасечника

 

Мегедь О.Г., Полищук В.П. Пчеловодство. Киев. "Вища школа", 1987. (укр.)

Мегедь О.Г., Полищук В.П. Пчеловодство

 

В.И.Лебедев, Н.Г.Билаш. Биология медоносной пчелы

 

В.П.Цебро. День за днем на пасеке

В.П.Цебро. День за днем на пасеке

 

В.Г.Кашковский. Уход за пчелами в Сибири

В.Г.Кашковский. Уход за пчелами в Сибири

 

 

Индекс цитирования.