Бджільництво

 

 

 

БДЖІЛЬНИЦТВО

 

Вступ

 

Біологія медоносної бджоли

Склад бджолиної сім'ї

Зовнішня та внутрішня будова тіла медоносної бджоли

Поведінка бджіл та їх льотна діяльність

Бджолине гніздо

 

Кормова база бджільництва

Нектаропродуктивність рослин

Кормова база бджільництва зон України та типи медозборів

Основні медоносні і пилкові рослини

Поліпшення кормової бази бджільництва і шляхи її раціонального використання

 

Запилення бджолами сільськогосподарських культур

Запилення і запліднення квіткових рослин

Техніка використання бджіл на запиленні сільськогосподарських рослин

 

Вулик, пасічницький інвентар та обладнання, пасічні будівлі й механізми

Вулик

Пасічницький інвентар та обладнання

Пасічні будівлі й механізми

 

Розведення та утримання бджіл

Основні відомості про роботу з бджолами

Початок пасічницького сезону, весняні роботи на пасіці

Годівля бджіл

Розмноження бджолиних сімей

Виведення маток

Племінна робота

Промислова технологія бджільництва

Виробництво стільникових і безстільникових пакетів бджіл

Утримання бджолиних сімей у павільйонах та на платформах

Підготовка пасік до медозбору та його використання

Утримання бджіл восени та взимку

Організація роботи бджолорозплідників та районних племінних пасік

Промислове схрещування у бджільництві

 

Хвороби, шкідники та вороги бджіл і боротьба з ними

Хвороби бджіл

Заразні хвороби

Незаразні хвороби

Шкідники та вороги бджіл

 

Технологія продуктів бджільництва

Мед

Віск

Воскова сировина

Прополіс

Бджолина отрута

Маточне молочко

Бджолине обніжжя

 

Економіка і організація бджільництва

Концентрація та спеціалізація

Організація праці

Нормування праці

Оплата праці

Планування й облік у бджільництві

Додатки

Бібліографічний список

 

Література

Віск

Склад і властивості бджолиного воску. Бджолиний віск — секрет воскових залоз медоносної бджоли. Одержують його при переробці вихідної та вторинної воскової сировини витоплюванням, гарячим пресуванням, центрифугуванням та екстрагуванням безпосередньо на пасіках та воскозаводах.

Використання воску. Значна частина натурального бджолиного воску залишається в бджільництві для виготовлення вощини. Крім того, його використовують у багатьох галузях народного господарства, медицині, парфюмерній промисловості та ін. Наприклад, віск застосовують при точному литті чавуну, одержанні дроту з урану, танталу та інших рідкісних металів, при полірувальних і шліфувальних роботах. В електротехніці — при виготовленні паст для діелектричних датчиків, ізоляційної просочної та волого-захисної маси для акумуляторів, гальванічних батарей, кабелів тощо. З нього виготовляють пасти і політури для догляду за меблями; суміші з воском використовують для просочення і пом'якшення шкір та ін.

Хімічний склад бджолиного воску. Віск містить складні ефіри (70—75 %), вуглеводні (12,5—15,5 %), вільні жирні кислоти (13,5—15,0%), в невеликій кількості барвні, ароматичні речовини, воду, залишки меду, квіткового пилку, прополісу. В ньому нараховують до 300 різних речовин. Визначення складу воску досить трудомісткий процес. Тому на практиці прийнято характеризувати кількісний склад його за допомогою хімічних констант. Кожна з них показує в умовних одиницях сумарний вміст речовин одного класу.

Основні хімічні константи воску — числа омилення, кислотне, ефірне, йодне, відношення ефірного числа до кислотного та йодного.

Фізичні і фізико-хімічні властивості воску.

Колір. Свіжий віск білого кольору, тому щойно відбудовані стільники білі або світло-жовті залежно від виду рослин, з яких бджоли збирають нектар, їх породи.

Колір воску залежить від якості вихідної воскосировини, способу його одержання та очистки. Віск, який одержують з щойно відбудованих стільників і забрусу, може бути світло-жовтим, з вибракуваних стільників — жовтим, темно-жовтим. Темним він стає від домішок прополісу, пилку, коконів, екскрементів бджіл та невмілої переробки сировини.

Віск забарвлюється і при нагріванні, взаємодіючи з деякими металами. В результаті утворюються солі жирних кислот, особливо при наявності води та прополісу. Залізо та його окиси надають воскові коричневе забарвлення, латунь —яскраво-жовте, мідь — зеленкувате, нікель — димчасто-жовте, цинк — темно-сіре. Не взаємодіє віск з нержавіючою сталлю, алюмінієм, оливом.

Запах. Віск, одержаний з відбудованих стільників або забрусу, має приємний воско-медовий запах. У виробленого з неякісної воскової сировини він специфічний, «мерв'яний». Відбілений майже зовсім його не має. Своєрідний запах у воску заводського виготовлення і екстракційного.

Смак. Віск, одержаний з високоякісної воскової сировини, не має смаку.

Структура злому воску дрібнокристалічна або дрібнозерниста. Більш тонка зернистість у воску, одержаного із свіжих стільників або забрусу. У відбіленого та свіжоперетопленого воску злом менш зернистий. Найвиразніша структура у світлого і давно виробленого воску.

Консистенція. Віск — тверда, щільна і крихка на холоді маса. Температура плавлення 62—65 °С, застигання 66—67°С, коефіцієнт твердості 3—14, щільність 0,956— 0,970 г/см3.

Дія температури на віск. При 29—35 °С відбувається пластичне розм'якшення, 60—65 °С — процес плавлення, 46—47 °С — руйнування структури твердого тіла, 95—105 °С (при наявності води)—спінювання, 140 °С — відгонка легких олійних фракцій, 300—330 °С — відгонка важких фракцій, 340—355 °С — перегонка більшої частини воску, при 400—600 °С — випаровування і згорання.

Кристалічний стан воску. Кристалізація — складний процес формування структури компонентів воску. Вона залежить від температурного режиму, часу. Процес формування кристалічної структури продовжується після застигання воску і закінчується через 3—4 міс. При цьому зростає його твердість та пружність. Вилежаний віск —цінний і придатний для виготовлення вощини.

Іноді при тривалому зберіганні на поверхні воску утворюється сірий наліт. Це «випотівають» речовини, які мають низьку температуру плавлення і подібні до низькомолекулярних вуглеводів. При нагріванні до температури 35 °С сірий наліт зникає, а якість воску не погіршується.

Бджолиний віск не розчиняється у воді, гліцерині, мало розчиняється в етиловому спирті. При нагріванні повністю розчиняється у петролейному ефірі, бензині, скипідарі, ацетоні та інших органічних розчинниках.

Емульсія з воску і води. Емульсією називається такий стан речовини, коли вона подрібнена і рівномірно розподілена в іншій речовині. Для утворення емульсії, крім воску і води, необхідна наявність третьої складової — емульгатора. Добрим емульгатором може бути мило. Якщо до воску додати лугу, то він омилить вільні жирні кислоти й утворить емульгатор — мило.

Бджолиний віск може утворювати з водою дві форми емульсії: «вода у воску» і «віск у воді». Обидві форми є негативним явищем у воско-вощинному виробництві.

В емульсії «вода у воску» віск не змінює своєї однорідної структури і за зовнішнім виглядом не відрізняється від звичайного воску. Утворюється цей вид емульсії від емульгатора — солей жирних кислот з одновалентними металами. Наприклад, при розплавленні воску парою або розтоплюванні його в баку, на дні якого знаходиться кипляча вода, маса воску іноді збільшується. Він набуває світлого забарвлення, якість його нібито поліпшується. При цьому деяка кількість води емульгується, подрібнюється і розподіляється серед молекул воску. На практиці цю форму емульсії називають вологістю воску. Відомо, що 1 % емульгованої у воску води знижує його коефіцієнт твердості до 20—30 %. Чим вища якість воску, тим нижча його вологість. При виробництві вощини з воску, який містить емульговану воду, різко погіршується її якість.

Емульсію «вода у воску» можна розкласти тривалим відстоюванням розплавленого воску. При цьому вода збирається на дні відстійника, утворюючи разом з домішками відстій, або частково випаровується. Видалення з воску емульгованої води спричиняє в промисловості втрати, які називають угаром. В середньому він становить близько 0,8 % маси перероблюваного воску.

Щоб запобігти утворенню емульсії, не можна розплавляти віск у киплячій воді. Бажано застосовувати двостінні баки, які обігріваються водою чи парою.

Емульсія «віск у воді» утворюється від емульгаторів з двовалентними металами. При цьому віск набуває неоднорідної структури, перетворюється у пергоподібну масу. Частки воску обволікаються спочатку емульгатором, а потім водою, яка не дає їм можливості злитися в суцільну масу. Частіше ця емульсія збирається у вигляді відстою у нижній частині воскових кругів, має сірий колір і нагадує мило. Емульсію «віск у воді» звичайними засобами зруйнувати неможливо. Вона дуже рухлива, легко виноситься технологічними водами в каналізацію і спричиняє значні втрати воску.

Для поліпшення якості воску слід пам'ятати і виконувати такі заходи:

- видаляти з воскової сировини водорозчинні невоскові компоненти вимочуванням її в теплій, м'якій воді;

- озварювати воскосировину у м'якій воді і посуді з некорозуючих матеріалів;

- повторно перетоплювати забруднений віск у м'якій воді з наступним фільтруванням і відстоюванням його у розплавленому вигляді;

- при необхідності в умовах пасіки освітлювати віск сонячними променями, уникаючи хімічних відбілювачів. У заводських умовах виробничий та екстракційний бджолиний віск можна освітлювати сірчаною кислотою, 0,01%-ним біхроматом калію, хлором та іп.

Фальсифікація воску. Великої шкоди воско-вощинному виробництву завдає фальсифікація бджолиного воску, тобто забруднення його в основному воском іншого походження й продаж фальсифікату під виглядом натурального.

Нині фальсифікований віск зустрічається нечасто, проте він може непомітно потрапити у виробничу вощину і викликати її псування. Вощина, виготовлена з домішкою фальсифікованого воску, погано відбудовується бджолами. Воскові комірки витягуються, деформуються, а стільники часто обриваються.
З фальсифікацією воску слід постійно вести боротьбу, своєчасно виявляти й вилучати його з виробництва. Для визначення наявності такого воску користуються деякими органолептичними показниками.

За кольором можна розрізнити тільки грубу фальсифікацію. Специфічний запах дає змогу виявити домішки каніфолі, церезину, стеарину, ланоліну. За смаком можна виявити домішки парафіну, які мають присмак, не характерний для натурального бджолиного воску.

Натуральний бджолиний віск має на зломі дрібнозернисту структуру, а парафін — окремі кристали. Зріз натурального бджолиного воску матовий, без блиску, а з домішкою каніфолі, парафіну або церезину — гладенький, блискучий. При застиганні рідкий натуральний віск має дещо ввігнуту поверхню, з домішкою церезину — більшу, а при доданні парафіну — значну. Поверхня натурального бджолиного воску не має рисунка, домішка церезину дає на поверхні застиглого сплаву муаровий рисунок.

Чистий віск при розжовуванні не прилипає до зубів і не має присмаку смоли або жиру.

Для гарантованого виявлення фальсифікованого воску застосовують хімічний аналіз. Для цього використовують реакцію з спиртовим лугом, проби: Вейнвурма, з спиртом, азотною кислотою, оцтовим ангідридом, бурою. При необхідності визначають флуоресценцію, щільність, температуру плавлення, числа омилення і кислотне. Якщо при визначенні один з показників не відповідає нормі, віск вважають фальсифікованим.

Класифікація воску. Залежно від способу добування розрізняють віск бджолиний пасічний, промисловий і екстракційний.

Пасічний бджолиний віск одержують на пасіках при переробці воскової сировини в сонячних, парових воскотопках, на пресах різної конструкції. Він повинен відповідати вимогам Державного стандарту 21179—75 «Віск бджолиний».

Промисловий бджолиний віск добувають з нагрітої пасічної мерви пресами та центрифугами різної конструкції.

Якісні показники повинні відповідати Державному стандарту 21179—75 «Віск бджолиний».

Екстракційний бджолиний віск одержують з нагрітої заводської мерви екстрагуванням парою бензину в спеціальних екстракторах. Він повинен відповідати вимогам ГОСТ 25374—82 «Віск бджолиний екстракційний».

Якість воску контролюють відповідно до вимог і методик, викладених у стандартах. По якості за органолептичними показниками (колір, запах, структура на зломі) оцінюють кожний злиток воску, який відібрали від партії. Вміст води, механічних домішок, глибину проникнення голки пенетрометра визначають за вимогою споживача.

Упаковують, перевозять і зберігають віск відповідно до вимог стандарту, його упаковують у мішки, ящики з картонною або диктовою етикеткою чи биркою. На останніх вказують назву продукції, номер партії, стандарт, масу брутто, нетто, порядковий номер місця. В документі про якість записують назву продукції, підприємство-виготівник, номер документа якості, масу брутто, нетто, стандарт, номер партії, дані аналізу продукції, кількість місць у партії.

Віск перевозять будь-яким видом транспорту з додержанням діючих правил.

Бджолиний віск — стійкий продукт, який добре зберігається. Температура і вологість повітря на нього практично не впливають. Віск не висихає, не зволожується, не пошкоджується шкідниками. Тому природні втрати його при зберіганні і торгових операціях незначні і відбуваються за рахунок відколювання шматочків воску при транспортуванні або зважуванні. Зберігають його у чистих приміщеннях в мішках, ящиках, паперовій тарі. Строк зберігання необмежений.

 

Бджільництво

 

 

 

Бджільництво

Ви дивились сторінку - Віск

Наступна сторінка     -  Воскова сировина

Попередня сторінка   -  Мед

 

Вернутися до початку сторінки Віск

Учебник пчеловода

 

Ковалев А.М., Нуждин А.С. и др. Учебник пчеловода. Изд. 4-е. — М.:"Колос", 1970.

Учебник пчеловода. Изд. 4-е.

 

Ковалев А.М., Нуждин А.С., Полтев В.И., Таранов Г.Ф.. Учебник пчеловода. Изд. 5-е, перераб. и доп. Уч-к для сельск. проф.-техн. училищ. М., «Колос», 1973.

Учебник пчеловода. Изд. 5-е, перераб. и доп.

 

Комиссар А.Д. Высокотемпературная зимовка медоносных пчел, НПП "Лаборатория биотехнологий", Институт зоологии им. И.И.Шмальгаузена  Академии наук Украины, Киев, 1994

Высокотемпературная зимовка медоносных пчел

 

Малаю А. Интенсификация производства меда. — М.: Колос, 1979.

Интенсификация производства меда

 

Озеров А.П. Рациональное двухматочное пчеловождение. К.: Фирма "Валка", 1991.

Рациональное двухматочное пчеловождение

 

Черкасова А.И., Блонская В.Н., Губа П.А. и др. Пчеловодство. К.: "Урожай", 1989. (укр.)

Черкасова А.И. и др. Пчеловодство

 

Черкасова А.И. Календарь пасечника. Киев, «Урожай», 1986. (укр.)

Черкасова А.И. Календарь пасечника

 

Мегедь О.Г., Полищук В.П. Пчеловодство. Киев. "Вища школа", 1987. (укр.)

Мегедь О.Г., Полищук В.П. Пчеловодство