Бджільництво



Вступ


Біологія медоносної бджоли

Склад бджолиної сім'ї

Зовнішня та внутрішня будова тіла медоносної бджоли

Поведінка бджіл та їх льотна діяльність

Бджолине гніздо


Кормова база бджільництва

Нектаропродуктивність рослин

Кормова база бджільництва зон України та типи медозборів

Основні медоносні і пилкові рослини

Поліпшення кормової бази бджільництва і шляхи її раціонального використання


Запилення бджолами сільськогосподарських культур

Запилення і запліднення квіткових рослин

Техніка використання бджіл на запиленні сільськогосподарських рослин


Вулик, пасічницький інвентар та обладнання, пасічні будівлі й механізми

Вулик

Пасічницький інвентар та обладнання

Пасічні будівлі й механізми


Розведення та утримання бджіл

Основні відомості про роботу з бджолами

Початок пасічницького сезону, весняні роботи на пасіці

Годівля бджіл

Розмноження бджолиних сімей

Виведення маток

Племінна робота

Промислова технологія бджільництва

Виробництво стільникових і безстільникових пакетів бджіл

Утримання бджолиних сімей у павільйонах та на платформах

Підготовка пасік до медозбору та його використання

Утримання бджіл восени та взимку

Організація роботи бджолорозплідників та районних племінних пасік

Промислове схрещування у бджільництві


Хвороби, шкідники та вороги бджіл і боротьба з ними

Хвороби бджіл

Заразні хвороби

Незаразні хвороби

Шкідники та вороги бджіл


Технологія продуктів бджільництва

Мед

Віск

Воскова сировина

Прополіс

Бджолина отрута

Маточне молочко

Бджолине обніжжя


Економіка і організація бджільництва

Концентрація та спеціалізація

Організація праці

Нормування праці

Оплата праці

Планування й облік у бджільництві

Додатки

Бібліографічний список


Література

Підготовка пасік до медозбору та його використання

Період, коли в певній місцевості цвітуть рослини, які забезпечують товарний збір меду, порівняно короткий і триває в середньому 3—4 тижні. Максимально використати нектар, що виділяється в цей час, можна лише належним чином спорядивши пасіку.

Давно відомо, що високою продуктивністю відзначаються тільки сильні бджолині сім'ї. Тому, щоб зібрати багато меду, потрібно перш за все підготувати до початку цвітіння основних медоносів сім'ї з якомога більшою кількістю бджіл. Але це справа не одного дня. Всі роботи, які виконуються пасічником протягом року, підпорядковані цій меті. Бо на інтенсивний розвиток сімей впливає багато причин: добра зимівля, достатня кількість корму в гніздах, молоді плодючі матки, наявність підготовлених комірок для відкладання яєць маткою тощо.

Бджільництво

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

 

Бджільництво

Сила сім'ї — це кількість бджіл у ній. У практиці бджільництва за одиницю сили найчастіше беруть вуличку, тобто простір між двома сусідніми стандартними рамками (435x300 мм), заповнений бджолами. В одній вуличці вміщується від 200 до 300 г бджіл (в середньому 250 г). В 4 вуличках нараховують до 10 тис. бджіл, загальна маса яких 1 кг. Силу сімей краще визначати рано-вранці, коли ще прохолодно й бджоли тісно сидять на рамках. Слід обов'язково відсунути крайні рамки, переконатись у заповненні вуличок бджолами. Якщо бджіл у них буде тільки 1/2 або 1/3 вулички, то роблять перерахунок на повну. Розрізняють сильні, середні або слабкі бджолині сім'ї.

Сила сімей змінюється залежно від періоду сезону. В умовах України навесні сильними вважають ті сім'ї, в яких через 1—2 тижні після першого обльоту є не менше 8 вуличок бджіл. Середні мають 6—7 і слабкі — 4—5 вуличок. Перед головним медозбором сильні сім'ї повинні повністю займати 20 рамок у вулику-лежаку або 3—4 корпуси багатокорпусного вулика. Восени після остаточного складання гнізд на зиму до сильних відносять сім'ї з 9 вуличками і більше (за Тарановим Г. П, 1983) бджіл до середніх — з 7—8 і слабких — з 6 вуличками і менше.

Найбільшу господарську цінність мають сильні бджолині сім'ї. В них збирають і переробляють нектар значно більше бджіл, ніж у середніх і слабких. Завдяки цьому сильні сім'ї відмінно використовують не тільки літній, а й весняний медозбір. Навіть при несприятливих умовах вони встигають запастись кормом. Слабкі ж, як правило, доводиться годувати. Сильні сім'ї краще запилюють сільськогосподарські культури.

Бджоли, вирощені в сильних сім'ях, енергійніші, здоровіші. Вони краще виділяють віск і будують стільники, мають довші хоботки, приносять більше нектару за один виліт. Вони менше спрацьовуються як у вуликах, так і в полі, а тому довше живуть.

Із збільшенням сили сім'ї збір меду зростає не тільки з розрахунку на сім'ю, а й на 1 кг живої маси бджіл (табл. 5). Це пояснюється тим, що в сильних сім'ях на одиницю маси бджіл припадає менше розплоду. Тут є бджоли, які зовсім не зайняті його вирощуванням і мають можливість збирати і переробляти нектар. В слабких сім'ях кожна бджола з перших днів життя змушена вигодовувати розплід і літати починає лише на 14—21-й день. У сім'ях силою 4—5 кг майже половина бджіл не бере участі у вирощуванні розплоду, а збирає мед. Частина тих, які виводяться в сильних сім'ях під час головного медозбору, вже з 4—5-го дня життя починають літати, чого не спостерігається в слабких сім'ях.

Таблиця 5.

Вплив сили сімей на збір меду

Маса сімей на початку медозбору Зібрано меду, кг
на сім'ю бджіл на 1 кг бджіл %
1,0 7 7 100
1,5 14 9 128
2,0 20 10 143
3,0 34 11,3 161
4,0 49 12,2 176

Сильні сім'ї потребують значно менших затрат праці і часу на догляд за ними, що дає можливість збільшити норму обслуговування.

Їх справедливо вважають основою високоприбуткового сучасного бджільництва.

Умови нарощування сильних сімей. Нарощування бджіл до медозбору цілком залежить від інтенсивності яйцекладки маток. Щоб матка могла посилено відкладати яйця, потрібні відповідні умови. Насамперед слід забезпечити достатню годівлю бджіл.

Найефективніше прискорюється розвиток сімей, коли в гнізда надходять свіжий нектар і пилок. Якщо пасіка позбавлена цього в місці зимівлі, її необхідно перевезти до джерел нектару і пилку навесні. Проте покладатись на природу в цей час не варто. Через нестійку погоду бджоли можуть тривалий час не вилітати з вуликів. Незважаючи на це, сім'я потребує щоденно для вигодовування розплоду 300—500 г меду та 100—200 г перги. З тієї кількості корму, яку бджолина сім'я споживає протягом року, майже половина витрачається весною та на початку літа. Щоб розвиток сімей не залежав від стану погоди, вони повинні мати в гніздах великі запаси корму.

У дослідах сім'ї, які в період весняного нарощування мали 10—12 кг вуглеводного корму, виростили багато бджіл й зібрали по 57 кг меду, а сім'ї, що мали по З— 4 кг корму і періодично підгодовувались сиропом, виростили значно менше бджіл, а меду зібрали лише по 39 кг. 8 кг меду в гнізді — це той критичний запас, коли в бджіл проявляється інстинкт економії корму і вони при відсутності нектару в природі обмежують вирощування розплоду.

Пасічник колгоспу ім. Чапаєва Світловодського району Кіровоградської області О.І.Грицик залишає у вуликах на весняний період по 15—17 кг меду, чим забезпечує високий темп розвитку сімей. Вже на початку цвітіння білої акації бджоли займають 19—20 рамок у вулику-лежаку. Тому і валовий збір меду становить у середньому 85 кг на сім'ю бджіл.

У другій половині весни, коли відбудеться повна заміна старих, перезимувалих бджіл, значно посилюється яйцекладка маток. Найбільшою вона буває з другої декади травня до кінця червня. Плодючі минулорічні матки українських і карпатських бджіл у цей час можуть відкладати 2—2,5, а нерідко і 3 тис. яєць щодоби. Для розміщення зростаючої кількості розплоду, бджіл і корму об'єм гнізда своєчасно збільшують, підставляючи нові стільники. Тоді матки охоче освоюють світлі стільники, а бджоли відбудовують рамки з вощиною. Стільники і вощину вже можна сміливо давати всередину гнізд між рамками з розплодом. Бджоли не терплять такого розриву і, намагаючись ліквідувати його, швидко освоюють підставлені стільники й відбудовують вощину. Матка невдовзі відкладає туди яйця. Якщо ж, як і в першій половині весни, ставити нові рамки біля крайніх з розплодом, то бджоли будуть забивати їх пергою.

Нестача добрих стільників стримує розвиток сімей, негативно впливає на їхню продуктивність. Слід особливо інтенсивно завантажувати бджіл будівельними роботами під час підтримуючих весняних медозборів із садів, верб, кленів, ріпака, різнотрав'я й ранньолітніх — білої акації, еспарцету. Відбудова великої кількості стільників відволікає бджіл від збирання та переробки нектару, що зменшує виробництво меду.

Залежно від початку, сили і тривалості медозбору в кожній місцевості можуть бути свої особливості підготовки сімей до його використання. Простіше одержати сильні сім'ї в місцевостях, де головний медозбір буває на початку та в середині літа. Забезпечують його еспарцет, гречка раннього й пізнього строків посіву тощо. Період нарощування при цьому становить в середньому 2—2,5 міс. Велику силу сімей вдається наростити і за допомогою однієї, досить плодючої матки. Потрібно лише стимулювати її яйцекладку, тримати гнізда утепленими, мати в них, достатньо корму і добрих стільників.

Складніше підготувати сім'ї для використання раннього медозбору, наприклад, з садів, ріпака, а в багатьох місцевостях — білої акації, еспарцету. Щоб до початку цвітіння сім'я з однією маткою виростила необхідну кількість бджіл, 30—50 днів недостатньо. У таких випадках краще готувати сильні сім'ї на зиму, створювати допоміжні відводки наприкінці поточного сезону, а використовувати їх вже в наступному.

Порівняно легко наростити сильні сім'ї, коли від виставлення бджіл до головного медозбору (з пізньої гречки, соняшника та інших медоносів) минає понад 3 міс, що, зокрема, стосується степової зони УРСР. За такий тривалий час у сім'ях встигає вивестись 4—5 поколінь бджіл. Добре, якщо до початку основного медозбору в даній місцевості бувають інші продуктивні взятки. Тоді сім'я продовжує розвиватись, інтенсивно будує стільники, перебуваючи в активному робочому стані. Та найчастіше трапляється, що до цвітіння, наприклад, соняшника, через відсутність інших медоносів велика кількість бджіл лишається довго бездіяльною. В сім'ях неминуче виникає «ройовий, настрій», який може призвести до втрати ними медозбору.

Однією з умов нарощування сильних сімей і збереження їх робочого стану є, як відомо, утримання бджіл у велико-об'ємних вуликах.

Особливості нарощування бджіл у вуликах різних типів.

На пасіках України найбільш поширені вулики-лежаки. В них нині утримують близько 90 % усіх бджолиних сімей. Промислові підприємства республіки виробляють лежаки переважно на 20 рамок розміром 435х300 мм. Часто пасічники виготовляють для себе лежаки на 24 рамки. Достатній об'єм такого вулика дає можливість нарощувати досить сильні бджолині сім'ї. Пасічник має вільний доступ до будь-якої частини гнізда бджіл, що полегшує догляд за ними. Всі роботи виконують в одному просторому корпусі. Немає потреби часто піднімати важкі надставки (корпуси або магазини), завдяки чому цей тип вулика зручний для людей Похилого віку й жінок. У лежаку легко і просто формувати та утримувати разом з основною сім'єю відводки, маток-помічниць, запасних маток. Звичайне явище, коли в лежаку зимують й утримуються весною дві основні сім'ї. В результаті взаємного обігрівання вони краще зимують і розвиваються навесні. Такі вулики легше перевозити на медозбір, бо вони Не мають частин, які потрібно додатково скріплювати.

В лежаках можна застосовувати різні методи бджільництва. Значний весняний або пізньолітній головний медозбір можна повніше використати за допомогою методу відводків. Тимчасові відводки, призначені для підсилення основних сімей, в практиці бджільництва називають сімейками з матками-помічницями. На ранніх медозборах як помічниць використовують відводки з перезимувалими матками. Взимку Їх утримують за глухою перегородкою поряд з основними сім'ями. Навесні їх кілька разів підсилюють розплодом від цих сімей. На початку медозбору сім'ю-помічницю з'єднують з основною, залишаючи кращу матку. Пасічники часто не знищують гіршу матку, а залишають з 2—3 рамками розплоду й бджіл для вирощування додаткової кількості бджіл. Ними можна буде скористатися для підсилення сімей під час наступних медозборів.

Передаючи в основні сім'ї відкритий розплід з таких відводків, їх можна тривалий час тримати в робочому етані. Відводки ж за рахунок зрілого розплоду від основних сімей самі швидко набирають силу. Якщо відводок нічим не відрізняється від основної сім'ї, його використовують як Самостійну сім'ю.

У місцевостях з пізнім медозбором відводки краще формувати з матками-помічницями весняного виведення. Але добрі результати від таких відводків будуть тоді, коли матки почнуть відкладати яйця не пізніше як за місяць до початку медозбору. Тоді вони встигнуть виростити багато бджіл.

Під час медозбору уважно стежать, щоб напроти льотків у лежаках були стільники для складання нектару. На віддалених від льотка стільниках бджоли неохоче розміщують свіжий нектар.

Щоб зменшити затрати праці на догляд за бджолами в лежаках, Всесоюзним інститутом бджільництва запропоновано в них разове розширення гнізд. Основна умова здійснення цього прийому — утримання на пасіці тільки сильних сімей. Весною, з настанням тепла, коли в сім'ях є по 7—8 рамок з розплодом, а у вулики надходить нектар, гніздо з бджолами переміщають у порожній бік вулика, далі від льотка. На звільнене місце ставлять відразу 5—б відбудованих рамок із вощиною. Бджоли намагаються відновити природне розміщення гнізда, швидко готують комірки для відкладання яєць маткою і відбудовують стільники.

У місцевостях з дуже сильним медозбором у лежаках недостатньо місця для розміщення великої кількості нектару. На них доцільно ставити спеціальні надставки на пів-рамки.

Лежаки придатні для утримання всіх порід бджіл, які розводять в республіці. Останнім часом на багатьох пасіках у вуликах-лежаках пробують застосовувати двоматкове утримання бджіл. Це видозмінений метод відводків. Пасічник-новатор М. Л. Свириденко з колгоспу ім. Крейсера «Аврора» Нікопольського району Дніпропетровської області утримує сім'ї в лежаках, поділених на дві частини перегородкою, в якій є вікна (10x15 см), закриті решіткою. Коли сім'я досягне належної сили, матку з частиною бджіл і розплоду пасічник залишає в одній частині вулика, а решті бджіл підсаджує плідну матку з нуклеуса. За короткий час дві матки нарощують у вулику 16—18 рамок розплоду. Звичайно, лежак малуватий для такої сили бджіл. Доводиться уважно стежити, щоб у сім'ях не виник «ройовий настрій». Щоб запобігти цьому, М. Л. Свириденко забирає з кожної частини вулика по 2—3 рамки з розплодом та бджолами й формує відводки з плідними матками. Замість відібраних рамок сім'ям він дає рамки з вощиною. Дві двоматкові сім'ї дають ще одну двоматкову. Таким чином, бджіл не об'єднують видаленням перегородки, а перерозподіляють між двома відділеннями через роздільну решітку. Слід зазначити, що лежак малуватий для такого методу утримання бджіл. Деякі пасічники ставлять на лежак ще й другий корпус або магазинну надставку. Такі вулики потребують механізованого навантаження й розвантаження під час кочівель. Двоматкове утримання збільшує медозбір сімей на 40—50 %.

У зв'язку із збільшенням пасік зростає інтерес до утримання бджіл в багатокорпусних вуликах. Вважають, що вони відповідають природним особливостям розвитку бджолиних сімей, особливо тих порід, які здавна жили в дуплах дерев.

Кількість оглядів сімей у багатокорпусних вуликах зводиться до мінімуму, бо при скороченні й розширенні гнізд, роздачі вощини, відбиранні меду, забезпеченні бджіл кормом на зиму працюють не з окремими рамками, а з цілими корпусами. Комплектувати корпуси відповідними рамками можна заздалегідь (взимку або в менш напружені періоди сезону). Відпадає потреба в частому розширенні та детальному огляді гнізда протягом сезону. Стан сімей визначають, не розбираючи гнізд. Трохи піднявши з одного боку корпус, оцінюють силу сім'ї, кількість розплоду і корму, якість відбудови вощини. Гніздо розбирають лише при необхідності, коли підозрюють загибель матки, захворювання бджіл тощо. Слід зазначити, що вручну працювати з корпусами важко. Найбільш це відчувається при перевезенні пасіки. Тому утримання бджіл у таких вуликах забезпечує високу продуктивність праці лише в поєднанні з механізацією трудомістких робіт.

Багатокорпусний вулик несумісний зі слабкими сім'ями, бо тоді доводиться оперувати окремими рамками.

У багатокорпусних вуликах бджоли вигодовують винятково багато розплоду, а матки швидко спрацьовуються. Тому міняють їх щорічно.

Зимувати сім'ї повинні з молодими матками, які довго відкладають яйця й забезпечують добре осіннє нарощування бджіл. Успішно утримувати їх у цих вуликах можна тоді, коли на зимує достатня кількість якісного природного корму (не менше 20—25 кг меду на сім'ю). Більшість його зосереджують в кормовому корпусі, укомплектованому коричневими та світло-коричневими стільниками, придатними для відкладання яєць маткою.

Схема сезонних робіт у багатокорпусних вуликах така: на початку весни під час очисного обльоту у вуликах міняють денця на чисті запасні. Бджоли знаходяться здебільшого у верхньому корпусі, тому нижній (порожній) доцільно зняти (рис. 21). Якщо в ньому будуть 1—2 рамки з розплодом, їх переставляють у верхній. Розміщуючись протягом 3—4 тижнів в одному невеликому корпусі, бджоли добре обігрівають себе, чим стимулюють роботу матки та прискорюють весняне нарощування. Для збереження тепла гніздо зверху старанно утеплюють. Доцільно, щоб у ньому в цей період було не менше 8 кг меду і 2—3 рамок з пергою. Як тільки в залишеному корпусі з'явиться 7— 8 рамок розплоду, а всі рамки будуть густо вкриті бджолами, ставлять другий корпус з 6—8 кг меду і пергою.

Бджоли його швидко освоюють, сюди незабаром переходить і матка. Якщо весна холодна і сім'ї розвиваються повільно, другий корпус підставляють під перший. В нормальних умовах вистачає 2— З тижні, щоб бджоли зайняли обидва корпуси.

На початку літа другі корпуси заповнюються розплодом різного віку. В нижньому він в основному весь закритий. Сім'ї щоденно поповнюються молодими бджолами. В цей період підставляють треті корпуси. В різних місцевостях і в різні строки медозбір може бути з білої акації, еспарцету, ранньої гречки, коріандру тощо. Тому третій корпус комплектують рамками з вощиною в переміжку з порожніми стільниками. Ставлячи корпус, міняють місцями перші два. Верхній з молодим розплодом і маткою ставлять під низ, далі поміщають третій, а той, що був нижнім,— поверх нього. Таким чином, гніздо бджіл буде штучно розірвано. Ліквідуючи розрив, бджоли енергійно освоюють середній корпус, підготовляючи місце для відкладання яєць маткою. Щоб перешкодити матці перейти у верхній корпус, його відгороджують роздільною решіткою. Матка змушена буде працювати в двох нижніх корпусах, а верхній заповнюватиметься медом. З метою запобігання виникненню ройового стану верхній корпус знімають для відкачування меду. Середній з маткою переміщають на дно, далі ставлять новий корпус з вощиною й готовими стільниками, відгороджують його решіткою, поверх якої поміщають колишній нижній корпус із зрілим розплодом.

Трьох корпусів буває достатньо для повного використання ранньолітнього та літнього медозборів в більшості зон Української PCP. Четвертий корпус дають лише найбільш сильним сім'ям.

Рис. 21. Схема утримання бджіл у багатокорпусних вуликах:

1 — восени (зверху корпус з кормом); 2 — ранньою весною (порожній нижній корпус знято); 3 — друга половина весни (сім'я займав два корпуси); 4 — початок літа (бджоли освоюють третій корпус); 5 — перед головним медозбором (корпус А знято для відкачування меду, поставлено новий корпус); 6 — сильна сім'я під час медозбору


У зонах, де головний медозбір буває у липні — серпні, для нарощування сильних сімей у багатокорпусних вуликах й утримання їх в робочому стані доцільно також використовувати відводки з матками-помічницями весняного виведення. Наведемо один із способів формування таких відводків; описаний І.А.Шабаршовим (1984). Для нього придатні сім'ї, які повністю займають не менше двох корпусів. Відкривають вулик і протягом 1—2 хв сильно димлять у вулички, що спонукає матку з частиною бджіл перейти у нижній корпус. Верхній знімають і відставляють убік. Відкрите гніздо нижнього накривають так званою горизонтальною розподільною діафрагмою, відомою як перегородка Снєлгрова (рис. 22), і повертають його льотком назад. На нього ставлять знятий корпус і поміщають сюди в кліточці матку, найкраще плідну. Бджоли, що повертаються з поля, не знайшовши льотка на попередньому місці, метушливо літають навколо вулика. Деякі з них входять у льоток відводка, розміщений в попередньому напрямі, але значно вище, інші знаходять свій льоток, розподіляючись приблизно порівну між сім'єю та відводком.

Рис. 22. Використання перегородки


Такий поділ значно послаблює основну сім'ю, однак це компенсується тим, що бджоли будуть нарощуватись двома матками. Обом сім'ям не загрожує роїння. Вони взаємно зігріваються й посилено вирощують розплід. Перед медозбором можливі різні варіанти використання допоміжної сім'ї-відводка. Його можна повністю об'єднати з основною сім'єю, відібравши стару матку, яку краще зберегти на всякий випадок у невеличкому відводку. Відомий спосіб підсилення основної сім'ї за рахунок льотних бджіл тимчасового відводка. Роблять це за допомогою розподільної перегородки. Припустимо, що бджоли відводка користуються льотком 1. Якщо його закрити, а відкрити льоток 2, розміщений на 1 см нижче, то вони будуть потрапляти в основну сім'ю. Щоб бджоли відводка могли вилітати зі свого вулика, відкривають льоток 3. Повернувшись з польоту, вони також через льоток 2 потраплять в основну сім'ю. Через деякий час можна закрити льоток 3 й відкрити 4 та 5. Тепер вже нове покоління бджіл відводка переселиться через льоток 4 в основну сім'ю. Розподільна перегородка може стати в пригоді, коли, навпаки, виникне потреба в підсиленні бджолами основної сім'ї відводка.

Багатокорпусний вулик придатний не для всіх порід бджіл. У ньому добре живуть, розвиваються і дають великий медозбір українські, карпатські та поліські бджоли, нарощуючи велику силу. Малопридатні ці вулики для гірських кавказьких бджіл. Досвід показує, що утримання бджіл у багатокорпусних вуликах дає кращі результати в місцевостях з доброю кормовою базою.

Кочівля пасік. Характер кормової бази бджільництва в останні десятиріччя значно змінився: зменшились природні медоносні угіддя — основні джерела корму для бджіл, набагато збільшились площі сільськогосподарських культур-медоносів. Щороку вони знаходяться в різних полях сівозміни й далеко від центральних садиб пасік. Використати запаси нектару в сучасних умовах можна лише підвезенням пасік до медоносів. В результаті забезпечується повноцінне запилення ентомофільних культур, зростають медозбори.

Пасіка на кочівлі

Пасіка на кочівлі


Маршрути перевезення пасік визначають заздалегідь І погоджують з керівниками господарств та районним зоотехніком по бджільництву. Це дає змогу уникнути перенасичення окремих місцевостей бджолиними сім'ями, яке спричиняє великі недобори товарного меду.

Заздалегідь обстежують відповідні території, під'їзні шляхи і вибирають місце для розміщення пасіки. Бажано, щоб бджоли з нього могли використовувати декілька медоносів. Це гарантує більш надійний медозбір при різних погодних умовах. Пасіку розміщують безпосередньо біля медоносів. Встановлено, якщо 100 бджолиних сімей віддалені від гречки на 1 км, то за три тижні вони втрачають до 1 т меду. Тим більшими будуть втрати, чим далі пасіка знаходитиметься від медоносів. Продуктивніше використовується нектарозапас місцевості, коли пасіку розподіляють на невеликі (не більше 50—70 сімей) точки і розміщують їх на відстані 2—3 км один від одного.

Вулики розставляють серед невеликих дерев, негустих кущів. Це поліпшує орієнтування бджіл, а також сприяє затіненню вуликів у спеку. Перевагу віддають тим місцям, де бджоли мають захист від пануючих вітрів. Краще, коли недалеко є джерело води. Вона потрібна і бджолам, і пасічникам. Проте не слід розміщувати пасіку так, щоб бджоли літали на медоноси через великі водні поверхні (озера, ставки тощо). Це може призвести до масової загибелі льотних бджіл. Небезпечно розміщувати бджіл у балках, куди під час зливи може хлинути вода. Неприпустимо, щоб одна пасіка була на перельоті іншої. При швидкій зміні погоди (вітер, дощ) бджоли з віддаленої пасіки, повертаючись додому, будуть осідати на тій, через яку вони літають. Навпаки, при раптовому припиненні медозбору ці ж бджоли, повертаючись з поля без нектару, нападатимуть на сім'ї першої пасіки, завдаючи їй великої шкоди.

Місце майбутнього розміщення вуликів підготовляють заздалегідь, скошують бур'ян, засипають ями, канави, розставляють підставки або забивають кілочки.

Напередодні кочівлі відповідно підготовляють гнізда: видаляють повномедні та щойно відбудовані стільники. Небезпечно перевозити сім'ї, що мають рідкий недозрілий мед. Якщо у вуликах ненадійна вентиляція, бджоли можуть «запаритись». Корпуси вуликів заповнюють стільниками, призначеними для складання нектару, збитими рамками, які будуть навощуватись бджолами на кочовому точку. Всі рамки надійно закріплюють, щоб вони не зміщувались при перевезенні вуликів і не давили бджіл. Рамки з постійними роздільниками щільно притискують одна до одної, а крайню прибивають гвіздками до стінок вулика або затискують клинцями. Якщо рамки звичайні, між ними вставляють брусочки товщиною 12 X 15 мм і довжиною 10 см.

Під час транспортування бджолам потрібна добра вентиляція. У дахах сучасних вуликів є спеціальні засітковані вентиляційні отвори. Досить зняти з гнізда утеплення, 1—2 стельові дощечки, закріпити решту їх, а також дах, закрити льотки —і сім'я готова в дорогу. Використовують і спеціальні вентиляційні рами, які кладуть зверху гнізда замість дощатої стелі. В багатокорпусних вуликах знімають всю стелю і пускають бджіл під дах, відкритий розплід зосереджують внизу гнізда. Необхідно скріпити між собою дно, корпуси і дах вулика. Промисловість випускає для цього зручні ремінні скріпи. Найбільш поширене перевезення бджіл вантажними автомобілями.

При перевезенні пасіки на далеку відстань вулики, переповнені бджолами і розплодом, краще розміщувати спереду автомашини у верхньому ярусі. Тут надійніша вентиляція, менше поштовхів.

Підвозять пасіку до медоносів на початку цвітіння. Якщо їхати недалеко, краще перевозити бджіл на світанку. Завидна легше розвантажувати і розставляти вулики. На новому місці зразу відкривають льотки у вуликах. Надвечір, коли бджоли заспокояться, вулики розпаковують знімають вентиляційні рами, гнізда, накривають стельовими дощечками і верхнім утепленням.

На кочовій пасіці обов'язково повинен бути контрольний вулик. Пасіки, що кочують за межі свого господарства, зобов'язані мати відповідний документ ветеринарної служби про стан здоров'я бджіл. Міжобласні кочівлі слід погоджувати з обласними конторами бджільництва, оскільки при цьому треба враховувати і вимоги плану породного районування бджіл.

Основна турбота пасічника після перевезення бджіл на медозбір — підтримувати у них стан високої льотної активності. Цьому сприяють захист вуликів від перегріву в спеку, забезпечення бджіл достатньою кількістю стільників, своєчасне відкачування меду і т. п.

Найвища льотна активність бджіл у період медозбору спостерігається в сильних, зрілих (за висловом Снєжнєвського П.Л.) сім'ях, які закінчили свій розвиток і мають багато льотних бджіл і мало відкритого розплоду. Наявність у цей час великої кількості такого розплоду в гніздах негативно відбивається на льотній діяльності бджіл; бо відволікає їх від збирання нектару.

Нерідко пасічники на початку медозбору беруть маток у кліточки, під ковпачки, інколи зовсім відбирають їх з вуликів, штучно перериваючи яйцекладку. Цього робити не слід. Бджоли, відчуваючи ненормальний стан матки або її відсутність, менш активно збирають нектар. Якщо медозбір несильний, доцільніше буде тільки обмежити відкладання яєць маткою, відгородивши для неї роздільною решіткою один-два корпуси багатокорпусного вулика або З—5 рамок у лежаку. Кавказьким же бджолам від природи властива здатність обмежувати роботу маток уже з початком невеликого медозбору.

Відкачування меду. При доброму медозборі стільники заповнюються медом швидко. Вже через сім діб активної роботи бджіл можна перевірити (вибірковим оглядом декількох сімей) ступінь нагромадження та зрілості меду у вуликах. В період головного медозбору пасічникам перш за все слід заготовити якісний природний корм для зимівлі бджіл. Коли цвітуть основні медоносні рослини, бджоли, захоплені збором нектару, що інтенсивно виділяється в цей час, не звертають уваги на джерела паді. Не менше 4—5 рамок з медом, зібраним у першу половину медозбору, залишають на зиму кожній сім'ї при лежаковому або цілий корпус при багатокорпусному утриманні. Вибирають світло-коричневі стільники, в яких вивелось небагато поколінь бджіл. Вони теплі, матки навесні охоче відкладають у них яйця. Найбільш придатні стільники з 2—3 кг запечатаного меду.

Мед із вуликів відбирають тільки зрілим. Якщо Уз медових комірок стільників зверху вже запечатано, а відкриті комірки нижньої частини стільників майже заповнені медом і він не вибризкується при струшуванні рамок, його вважають зрілим. Такої думки дотримують більшість досвідчених пасічників. Чекати, поки будуть запечатані всі рамки, недоцільно. Не знаходячи місця для складання й переробки нектару, бджоли приносять його все менше і менше. Не рекомендується відкачувати мед і передчасно. Рідкий та недозрілий, він непридатний для тривалого зберігання, містить менше цінних речовин, якими збагачується в процесі переробки бджолами.

Бджоли різних сімей не з однаковою швидкістю заповнюють стільники медом. Найбільш продуктивні сім'ї запасають його швидше. Здавалося б, відкачування меду краще приурочити до того моменту, коли він з'явиться у всіх сім'ях. Але в такому разі, поки бджоли відстаючих сімей заповнюватимуть медом рамки, сильніші сім'ї змушені тривалий час бути бездіяльними, їм нікуди складати нектар. Не слід відкачувати мед вибірково, в міру нагромадження його в окремих сім'ях. Тоді ця робота розтягується надовго. Ось тут і проявляються переваги багатокорпусного вулика. Кращим сім'ям під заповнений медом корпус можна поставити новий з порожніми стільниками. В лежаках доводиться відбирати по декілька повномедних рамок: й ставити замість них рамки з вощиною або сушняку. Відібрані рамки тимчасово зберігають в окремому вулику. Відкачувати починають тоді, коли з медом буде більшість сімей пасіки.

Мед відкачують організовано й швидко. Завчасно готують тару, медогонки, інструменти для розпечатування стільників, ситечка для проціджування меду, ящики для перенесення рамок тощо.

Під час роботи дотримують належної чистоти. Відкачують мед у недоступному для бджіл та інших комах приміщенні. Медогонку встановлюють нерухомо на спеціальній масивній підставці, щоб під кран можна було підставити відро чи бідон. Добре мати стіл для розпечатування стільників, гарячу воду для нагрівання ножів.

Відбирання медових рамок з лежаків полегшується при використанні легких фанерних ящиків на 20 рамок. Спочатку намічені рамки з бджолами переставляють з вулика у ящик. Потім з кожної рамки різкими рвучкими рухами бджіл струшують назад у вулик. Окремих бджіл, що залишились, змітають м'якою щіткою, а рамку поміщають у невеликий переносний ящик. Завдяки цьому одні й ті ж бджоли не перетрушуються декілька разів і менше дратуються. Стільники з медом рекомендується переносити у ящику-носилках на 20—25 рамок. Зручно користуватись також пасічницьким візком.

Не бажано брати для відкачування стільники з розплодом, особливо відкритим: при обертах ротора медогонки личинки вилітають з комірок і потрапляють у мед, забруднюють його й забивають фільтри.

Стільники розпечатують гострим, нагрітим у гарячій воді ножем. Тупий ніж псує комірки. Ножів потрібно мати декілька — поки одним користуються, інші нагріваються. Зрізують лише кришечки комірок. Щойно відбудовані стільники краще розпечатувати вилкою. Розпечатані з обох боків стільники поміщають у медогонку, щоб по ходу обертання ротора нижні планки були спереду. Спочатку рамки обертають повільно, лише частково звільняючи комірки від меду. Потім касети з рамками або самі рамки повертають і, поступово збільшуючи швидкість, відкачують весь мед із зовнішнього боку рамок. Після цього рамки знову повертають і викачують залишки меду. Для нормального видалення меду з комірок достатньо 200—250 об/хв хордіальної медогонки. Не можна різко нарощувати й зменшувати оберти барабана медогонки, оскільки стільники ламаються.

Відкачування меду можна прискорити, якщо замість відібраних рамок у вулики відразу помістити відповідну кількість порожніх. Тоді кожний вулик будуть відкривати лише раз. Але для цього на пасіці необхідно мати достатню кількість запасних стільників. Коли ж такої можливості немає, відкачані рамки відразу повертають у вулики.

Кількість відібраних з кожного вулика рамок з медом записують, щоб виявити найпродуктивніші сім'ї. При наукових дослідженнях рамки зважують до і після відкачування меду. Стільники добре відкачуються при температурі 20—25 °С.

На великих промислових пасіках, де бджолині сім'ї утримують у багатокорпусних або інших вуликах, мед відкачують інакше. Надставки з медом звільняють від бджіл специфічними речовинами-репелентами: карболовою кислотою, пропіоновим ангідридом. Рами виготовляють за величиною просвіту корпусу. На них натягують 5—6 шарів марлі, змоченої 50%-ним розчином очищеної карболової кислоти. Зверху раму накривають клейонкою й кладуть на медовий корпус замість стелі. Пара кислоти, важча ніж повітря, опускається і примушує бджіл залишати медові рамки. Через 5—10 хв корпус звільняється від бджіл. Марлю можна зволожувати також водним розчином пропіонового ангідриду (1:1). Широко використовують також механічні видалячі бджіл, вмонтовані у горизонтальну діафрагму багатокорпусного вулика або вертикальну в лежаках. Відгороджені бджоли за ніч переходять у відділення до матки, звільняючи рамки з медом, які після цього можна брати для відкачування.

Велику кількість рамок розпечатують паровими або електроножами. Мед відкачують радіальними медогонками, які вміщують 32—50 рамок. На віддалених пасіках користуються спеціальними агрегатами, змонтованими в автофургони, до складу яких входять спарені медогонки з електроприводом, віброножі, столи для розпечатування стільників тощо.

Великі бджологосподарства самі розфасовують відкачаний мед у дрібну тару і доставляють його в торговельну мережу. Це підвищує рентабельність господарств. Розфасований мед краще зберігається.

Догляд за бджолами після головного медозбору. Майже по всій Україні головний медозбір закінчується на початку серпня. При багатоденному збиранні корму бджоли спрацьовуються, розгублюються. Сила сімей помітно зменшується.

Бджіл починають приваблювати пахощі, що линуть з льотків і щілин чужих вуликів. Частішими стають сутички між сторожею, настирливими бджолами-злодійками та осами, які намагаються проникнути у вулики. Холодними ночами бджолам уже нелегко зберігати тепло в надмірно великих гніздах, і вони самі починають звужувати (замуровувати) прополісом широкі льотки. В цей час пасічник повинен зменшити льотки, щоб вони відповідали силі сімей, поступово скорочувати гнізда, виставляючи в лежаках за вставну дошку надто старі, пошкоджені, щойно відбудовані та недобудовані стільники, якщо вони навіть з медом. У багатокорпусних вуликах можна видалити нижній корпус, здебільшого переповнений пергою. Після завершення медозбору бджіл обробляють проти вароатозу.

Оглядаючи сім'ї, в першу чергу переконуються у наявності матки та інтенсивності відкладання нею яєць. Деякі матки при відкачуванні меду можуть загубитись. Безматочним сім'ям підсаджують молодих плідних маток. Кінець липня — початок серпня — найкращий період для заміни старих та з вадами маток. Перерва в червлінні припадатиме в них на той період, коли доля медозбору вже вирішена. Молоді ж матки будуть відкладати яйця до самої осені, сприяючи поповненню сімей молодими бджолами на зиму. Становлять інтерес сім'ї, в яких бджоли не займають трутнів і після припинення взятку: як правило, в них щось негаразд з матками.

Деякі пасічники намагаються одержати більше товарного меду, «обкачуючи» бджолині сім'ї, залишаючи їх напівголодними. Такі сім'ї майже припиняють вирощувати розплід і йдуть у зиму слабкими. Осіння ж підгодівля їх сиропом уже справу не поліпшить. Практика показує, що в кінці літа матки продовжують відкладати яйця в тих сім'ях, які мають достатньо корму. 8—10 кг меду на сім'ю бджіл у цей період слід вважати мінімальними, запасами. Щоб стимулювати роботу маток, доцільно розпечатувати маломедні рамки, виставлені за гніздо.


Ви дивились сторінку - Підготовка пасік до медозбору та його використання

Наступна сторінка     -  Утримання бджолиних сімей у павільйонах та на платформах

Попередня сторінка   - Промислова технологія бджільництва

Вернутися до початку сторінки Підготовка пасік до медозбору та його використання

 

Учебник пчеловода

 

Литература по пчеловодству

Ковалев А.М., Нуждин А.С. и др. Учебник пчеловода. Изд. 4-е. — М.:"Колос", 1970.

Учебник пчеловода. Изд. 4-е.

 

Ковалев А.М., Нуждин А.С., Полтев В.И., Таранов Г.Ф.. Учебник пчеловода. Изд. 5-е, перераб. и доп. Уч-к для сельск. проф.-техн. училищ. М., «Колос», 1973.

Учебник пчеловода. Изд. 5-е, перераб. и доп.

 

Комиссар А.Д. Высокотемпературная зимовка медоносных пчел, НПП "Лаборатория биотехнологий", Институт зоологии им. И.И.Шмальгаузена  Академии наук Украины, Киев, 1994

Высокотемпературная зимовка медоносных пчел

 

Малаю А. Интенсификация производства меда. — М.: Колос, 1979.

Интенсификация производства меда

 

Озеров А.П. Рациональное двухматочное пчеловождение. К.: Фирма "Валка", 1991.

Рациональное двухматочное пчеловождение

 

Черкасова А.И., Блонская В.Н., Губа П.А. и др. Пчеловодство. К.: "Урожай", 1989. (укр.)

Черкасова А.И. и др. Пчеловодство

 

Черкасова А.И. Календарь пасечника. Киев, «Урожай», 1986. (укр.)

Черкасова А.И. Календарь пасечника

 

Мегедь О.Г., Полищук В.П. Пчеловодство. Киев. "Вища школа", 1987. (укр.)

Мегедь О.Г., Полищук В.П. Пчеловодство

 

В.И.Лебедев, Н.Г.Билаш. Биология медоносной пчелы

 

В.П.Цебро. День за днем на пасеке

В.П.Цебро. День за днем на пасеке

 

В.Г.Кашковский. Уход за пчелами в Сибири

В.Г.Кашковский. Уход за пчелами в Сибири

 

 

Индекс цитирования.