Бджільництво

 

 

 

БДЖІЛЬНИЦТВО

 

Вступ

 

Біологія медоносної бджоли

Склад бджолиної сім'ї

Зовнішня та внутрішня будова тіла медоносної бджоли

Поведінка бджіл та їх льотна діяльність

Бджолине гніздо

 

Кормова база бджільництва

Нектаропродуктивність рослин

Кормова база бджільництва зон України та типи медозборів

Основні медоносні і пилкові рослини

Поліпшення кормової бази бджільництва і шляхи її раціонального використання

 

Запилення бджолами сільськогосподарських культур

Запилення і запліднення квіткових рослин

Техніка використання бджіл на запиленні сільськогосподарських рослин

 

Вулик, пасічницький інвентар та обладнання, пасічні будівлі й механізми

Вулик

Пасічницький інвентар та обладнання

Пасічні будівлі й механізми

 

Розведення та утримання бджіл

Основні відомості про роботу з бджолами

Початок пасічницького сезону, весняні роботи на пасіці

Годівля бджіл

Розмноження бджолиних сімей

Виведення маток

Племінна робота

Промислова технологія бджільництва

Виробництво стільникових і безстільникових пакетів бджіл

Утримання бджолиних сімей у павільйонах та на платформах

Підготовка пасік до медозбору та його використання

Утримання бджіл восени та взимку

Організація роботи бджолорозплідників та районних племінних пасік

Промислове схрещування у бджільництві

 

Хвороби, шкідники та вороги бджіл і боротьба з ними

Хвороби бджіл

Заразні хвороби

Незаразні хвороби

Шкідники та вороги бджіл

 

Технологія продуктів бджільництва

Мед

Віск

Воскова сировина

Прополіс

Бджолина отрута

Маточне молочко

Бджолине обніжжя

 

Економіка і організація бджільництва

Концентрація та спеціалізація

Організація праці

Нормування праці

Оплата праці

Планування й облік у бджільництві

Додатки

Бібліографічний список

 

Література

Запилення і запліднення квіткових рослин

Близько 80 % відомих видів рослин утворюють насіння в результаті перехресного запилення, причому 4/5 з них потребують запилення комахами. Саме такими є ентомофільні сільськогосподарські культури. Тому поряд з іншими різними видами передової агротехніки велике значення має правильна організація запилення вирощуваних в господарстві рослин. Вищі покритонасінні рослини можуть розмножуватись як статевим, так і вегетативним шляхом. Орган розмноження покритонасінних рослин (квітка) —це укорочений пагін з обмеженим ростом. У процесі статевого розмноження рослин утворюються плоди і насіння.

У більшості рослин квітки мають одну або декілька маточок (жіночі органи) і тичинок з пиляками (чоловічі органи). В результаті злиття жіночої статевої клітини (яйцеклітини), яка знаходиться всередині зав'язі, і чоловічої утворюються плоди. Цей процес називається заплідненням, йому передує запилення, тобто перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки. В природі відбувається також самозапилення й перехресне запилення рослин. При самозапиленні одержують плоди, які мають низьку життєздатність, відрізняються меншою стійкістю і пристосованістю до умов розвитку.

Запилення бджолами сільськогосподарських культур

Більш повноцінними плоди бувають при запиленні квіток однієї рослини пилком іншої (в окремих сортів яблунь і груш та деяких інших порід запліднення можливе лише при запиленні їхніх квіток пилком рослин іншого сорту). При цьому в процесі запліднення яйцеклітини її ядро одержує додаткову речовину із чоловічої статевої тканини. Одержаний в результаті цього новий організм характеризується збагаченою спадковістю, здатністю пристосовуватись до умов середовища, а також підвищеною плодючістю.

У процесі еволюції виник ряд пристосувань, які сприяють перехресному запиленню рослин і перешкоджають їхньому самозапиленню. Так, є група рослин, у яких тичинки і маточки знаходяться в різних квітках. При цьому у дводомних рослин жіночі та чоловічі квітки ростуть на різних рослинах (коноплі, м'ята, тополя, верба), а в однодомних (гарбуз, кавун, огірок, береза, дуб) — на одній. Такі квітки відрізняються одна від одної величиною та формою.

В окремих рослин (гречка) квітки мають різну висоту тичинок в одному і тому ж сорті або виді рослин. Таке явище називається гетеростилією й перешкоджає самозапиленню рослин.

У квітках з маточками й тичинками самозапилення неможливе в зв'язку з неодночасним їх достиганням. Наприклад, для рослин із родин олійних, геранієвих, складноцвітних характерне явище протерандрії, тобто швидшого достигання пиляків порівняно з приймочкою маточки. У яблуні, груші приймочка достигає раніше пиляків (протерогінія) і запилення відбувається ще до того, коли лопнуть власні пиляки.

Є рослини, у яких їхній пилок зовсім не проростає на приймочці маточки або проростає значно повільніше, ніж той, що потрапив на приймочку з іншої квітки.

Пилок переноситься по-різному. В одних рослин за допомогою води (гідрофільні рослини), в інших — птахами (орнітофільні), вітром (анемофільні), комахами (ентомофільні). Запилення за допомогою води переважало в ті геологічні епохи, коли перші квіткові рослини нашої планети росли у воді. До нинішнього часу збереглося декілька видів, що запилюються цим способом. Запилення за допомогою вітру відбувається лише в 20 % всіх перехреснозапилюваних рослин. До групи анемофільних рослин належать жито, кукурудза, береза, дуб, ліщина і багато злакових лучних трав. Деякі з цих рослин добре запилюються комахами. До них належать різні види мух, метеликів, дикі бджолині, жуки, джмелі. Але особливе значення в запиленні ентомофільних культур мають медоносні бджоли.

Встановлено, що з двох квіток високонектарних рослин бджоли збирають в середньому 1 мг нектару. Щоб заповнити медовий зобик і зібрати одне обніжжя, бджола повинна відвідати в середньому 100—120 квіток. Якщо прийняти до уваги, що в двох обніжжях масою 15—20 мг міститься 3—4 млн. пилкових зерен, а на тілі працюючої бджоли нараховується до 50 і навіть 75 тис. зерен, значна частина яких при відвідуванні нею квіток потрапляє на приймочку, то важливе значення бджоли в запиленні й заплідненні квіток очевидне. Таким чином, бджоли, перелітаючи з квітки на квітку, переносять на приймочку маточки суміш пилку, яка має підвищену порівняно з односортним пилком запліднювальну здатність. Бджоли відвідують квітки неодноразово, тому незапліднених зав'язей майже не залишається.

Друге місце серед комах-запилювачів посідають дикі бджолині. Особливо велика їх роль у запиленні насінників люцерни. Однак окультурення земельних угідь та систематичне застосування в сільському господарстві інсектицидів, фунгіцидів і гербіцидів призводить до зменшення кількості диких комах-запилювачів.

В процесі еволюції комахозапильних рослин в будові, забарвленні та функціях їхніх квіток виникли деякі особливості. Якщо у вітрозапильних рослин квітки дрібні, не виділяють нектару й не мають запаху, то в комахозапильних вони великі, яскраво забарвлені і добре помітні. їхні нектарники інтенсивно виділяють нектар, який охоче використовується комахами багатьох видів. Квітки деяких рослин цієї групи виділяють леткі ефірні масла. Комахи, орієнтуючись по забарвленню квіток і їх запаху, знаходять й збирають нектар, здійснюючи при цьому перехресне запилення.

У деяких рослин з'явилися спеціальні пристосування, які забезпечують їх перехресне запилення комахами. Наприклад, тичинки квітки шавлії рухомо закріплені на підпорках, причому коротке коліно тичинки закриває доступ у глибину квітки. Проникаючи в квітку, комаха надавлює на коротке коліно тичинки, при цьому довге коліно опускається вниз і пиляк, ударяючи комаху, залишає на її тілі пилок. В іван-чаю положення тичинок і маточок при їх достиганні змінюється. Комаха, відвідуючи квітку, яка щойно відкрилась, доторкається до зрілих пиляків, а більш стару квітку — до приймочки.

 

Бджільництво

 

 

 

Бджільництво

Ви дивились сторінку - Запилення і запліднення квіткових рослин

Наступна сторінка     -  Техніка використання бджіл на запиленні сільськогосподарських рослин

Попередня сторінка   -  Поліпшення кормової бази бджільництва і шляхи її раціонального використання

 

Вернутися до початку сторінки Запилення і запліднення квіткових рослин

 

Учебник пчеловода

 

Литература по пчеловодству

Ковалев А.М., Нуждин А.С. и др. Учебник пчеловода. Изд. 4-е. — М.:"Колос", 1970.

Учебник пчеловода. Изд. 4-е.

 

Ковалев А.М., Нуждин А.С., Полтев В.И., Таранов Г.Ф.. Учебник пчеловода. Изд. 5-е, перераб. и доп. Уч-к для сельск. проф.-техн. училищ. М., «Колос», 1973.

Учебник пчеловода. Изд. 5-е, перераб. и доп.

 

Комиссар А.Д. Высокотемпературная зимовка медоносных пчел, НПП "Лаборатория биотехнологий", Институт зоологии им. И.И.Шмальгаузена  Академии наук Украины, Киев, 1994

Высокотемпературная зимовка медоносных пчел

 

Малаю А. Интенсификация производства меда. — М.: Колос, 1979.

Интенсификация производства меда

 

Озеров А.П. Рациональное двухматочное пчеловождение. К.: Фирма "Валка", 1991.

Рациональное двухматочное пчеловождение

 

Черкасова А.И., Блонская В.Н., Губа П.А. и др. Пчеловодство. К.: "Урожай", 1989. (укр.)

Черкасова А.И. и др. Пчеловодство

 

Черкасова А.И. Календарь пасечника. Киев, «Урожай», 1986. (укр.)

Черкасова А.И. Календарь пасечника

 

Мегедь О.Г., Полищук В.П. Пчеловодство. Киев. "Вища школа", 1987. (укр.)

Мегедь О.Г., Полищук В.П. Пчеловодство

 

В.И.Лебедев, Н.Г.Билаш. Биология медоносной пчелы

 

В.П.Цебро. День за днем на пасеке

В.П.Цебро. День за днем на пасеке

 

В.Г.Кашковский. Уход за пчелами в Сибири

В.Г.Кашковский. Уход за пчелами в Сибири